Рішення

від 10.12.2014 по справі 904/7920/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.14р. Справа № 904/7920/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "Мета", с. Вишнівка

відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Фермерського господарства "Мета", с. Вишнівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Савченко О.А., посв. № 1361 від 12.06.2007р., адвокат;

від відповідача-1 (позивач за зустрічним позовом): Сліпець Б.О., дог. про надання адвокатських послуг № 61 від 15.11.2014 року, представник;

від відповідача-2 (за первісним позовом): не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Мета", с. Вишнівка та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ про стягнення 30 167,46 грн. проіндексована сума боргу, 1157,11 грн. сума процентів за користування кредитом, 268,61 грн. сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-1 умов договору купівлі-продажу №13073 від 24.02.2014р. в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар та невиконанням Відповідачем-2 умов договору поруки № 13073-ПОР від 24.02.2014 р. в частині погашення заборгованості Відповідача-1.

24.11.2014 року до господарського суду фермерським господарством "Мета" подано зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" про стягнення збитків.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2014 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач посилається на те, що після обробки гербіцидом "Ефес", поставленого відповідачем (позивач за первісним позовом, було знищено майже весь врожай рослин люпину, внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом понесено збитки в розмірі 519 960 грн.

31.10.2014р. позивач за первісним позовом надав до суду клопотання щодо стягнення з відповідача 1 витрат на послуги адвоката розмірі 5000,00грн.

31.10.2014 року відповідач-2 надав до суду заяву в якій позовні вимоги визнає у повному обсязі.

02.12.2014 року відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, з якого вбачається, що він позовні вимоги не визнає та просить застосувати строки позовної давності.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - Позивач, Продавець) та фермерським господарством "Мета" (далі - Відповідач-1, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 13073 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість насіннєвого матеріалу, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього договору (п.3.1. Договору).

Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7., 4.8 та суми процентів за користування товарним кредитом.

На виконання умов вищезазначеного договору та специфікації до нього, позивач за первісним позовом поставив на адресу відповідача-1 товар по видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 21-25).

Відповідно до п. 4.1. Договору, умови оплати Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (ях) до Договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах слати 0,01% річних за користування Товарним кредитом. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків визначених Умовами оплати Товару у Специфікації - строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати Товару - неправомірне користування Покупцем товарним кредитом. Уразі несвоєчасної оплати товарного кредиту, Покупець продовжує користуватись (неправомірно користування) по ставці згідно п. 7.2 (протягом 10- ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3 Договору (п.4.2. Договору).

Умовами Специфікацій № 1 від 18.03.2014р., №2 від 28.03.2014 року передбачено, що продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком його сплати: - 22,22% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має оплати до 25.09.2014 року, решту 77,78% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має оплати до 10.11.2014 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не надано.

При викладених обставинах вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення заборгованої суми вартості товару, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Пунктом 4.7. Договору передбачено, якщо у періоди часу: з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування Покупцем товарним кредитом (як правомірного так і неправомірного), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що визначений у Специфікації до договору на момент її підписання, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

У п.4.8. Договору, сторонами встановлено, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п.4.7. договору буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні (боргу), а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1чА0)хСП=ПСП , де: М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0 ;

А0 - це:

- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США визначений у Специфікації до договору;

- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника М1 .

СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від Покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок Продавця;

- дату, вказану в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату, будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в умовах оплати у Специфікації, як строк погашення товарного кредиту.;

ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до іноземної валюти США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ЗАТ "ПУМБ", чи/або ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Банк обирається за вибором Продавця.

Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до іноземної валюти, згідно пунктів 4.7., 4.8. Договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару Покупцю), та протягом користування Покупцем товарним кредитом (як правомірного користування так і неправомірного).

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом проіндексована сума боргу складає 30 167,46 грн., доказів погашення якої на момент розгляду спору не надано.

При викладених обставинах вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення проіндексованої суми заборгованості, на вказану вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 договору, сторонами встановлено, що якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього договору.

Якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (п. 7.3. Договору).

Згідно наданого розрахунку позивача за первісним позовом, сума процентів за користування товарним кредитом складає загальну суму 1157,11 грн., яка і підлягає стягненню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від своєчасної суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, до стягнення підлягає пеня за період прострочення з 26.09.2014 року по 08.10.2014 року в розмірі 268,61 грн.

24.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (далі - Поручитель) було укладено договір поруки № 13073-ПОР (далі - Договір поруки), предметом якого є зобов'язання Поручителя перед Кредитором відповідати за порушення фермерським господарством "Мета", код ЄДРПОУ 33071623 (далі - Боржник) його зобов'язань перед Кредитором по основному договору, передбачені розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справи, предметами яких, будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного боргу.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки підставою цього договору поруки є дійсна вимога Кредитора до Боржника, зазначена у основному договорі, в тому ж встановленому обсязі, у ті ж встановлені строки, та в тому ж встановленому порядку.

Згідно п. 1.3. Договору поруки Кредитор та Поручитель узгодили , що підписання цього договору поруки, у Кредитора та Боржника є право змінювати умови основного договору. Цей договір поруки діє на всі зміни, доповнення, додаткові угоди та специфікації до основного договору, які будуть підписані у майбутньому, тобто після підписання цього договору поруки. Поручитель надає свою згоду на зміну основного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Пунктом 1.4. Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням Боржника перед Кредитором по основному договору. При цьому Кредитор має право вимагати виконання обсягу частково або в повному обсязі як від Боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2. Договору поруки Поручитель зобов'язаний виконати вимоги (позовні вимоги) Кредитора згідно умов, що передбачені основним договором.

В пункті 5.1 Договору поруки, сторони передбачили, що у разі порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, суд враховує наявну в матеріалах справи заяву відповідача - 2 про визнання заборгованості в повному обсязі відповідно до вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, відповідач-1 як боржник, та відповідач-2 як поручитель, неналежним чином не виконали свої зобов'язання перед позивачем за первісним позовом за вищевказаними договорами купівлі-продажу та поруки, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення солідарно з відповідача-1 (позивач за зустрічним позовом) та з відповідача-2 проіндексовану сума боргу у розмірі 30 167,46грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 1157,11грн., пеню у розмірі 268,61грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн. солідарного стягнення судового збору розмірі 1827 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру", адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014 року між адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро "БАРРІСТЕР" (надалі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" (надалі - Замовник) укладений Договір №49/14 про надання послуг адвоката у сфері права, відповідно до п. 2.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів Замовника та представництва останнього у Господарському суді Дніпропетровської області з питання стягнення фермерського господарства "Мета" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" заборгованості по договору купівлі-продажу №13073 від 24.02.2014р.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 08.10.2014року сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорар), передбачених у пункті 2.1. Договору №49/14 про надання послуг адвоката у сфері права від 30.09.2014 року складає 5000 грн.

Згідно платіжного доручення №1011 від 30.10.2014 року, Позивачем за первісним позовом було сплачено за надані послуги адвоката суму в розмірі 5000,00 грн. (а.с.57).

Отримання послуг адвоката у сфері права підтверджується підписаним 31.10.2014 адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро "БАРРІСТЕР" та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" актом приймання-передачі, а також ордером №352/000047 від 08.10.2014року.

Також до позовної заяви додані докази в підтвердження того, що Савченко О.А. є адвокатом, а саме свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1695 від 12.06.2007.

Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат солідарно з відповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Суд звертає увагу, що згідно з даною нормою солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній договір щодо солідарної сплати судових витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги, що, як Відповідач-1, так і Відповідач-2 не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги Позивача за первісним позовом відносно Відповідача-1 та Відповідача-2 задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідачів по 50% на кожного, що дорівнює сумі 6827грн., з яких: 913,5грн. - витрат на оплату судового збору та 2500грн. - витрат на оплату адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог за зустрічною позовною заявою, господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач посилався на те, що після обробки гербіцидом "Ефес", поставленого відповідачем (позивачем за первісним позовом), було знищено майже весь врожай рослин люпину, внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом понесено збитки в розмірі 519 960 грн.

На підтвердження знищення урожаю люпину позивачем за зустрічним позовом надано акт від 19.05.2014 року (а. с. 76).

Як вбачається з акту від 19.05.2014 року, комісією було візуально досліджено посів люпину сорту "Прогресивний". Внаслідок обстеження комісія вирішила, що пошкодження 80% рослин є результатом хімічного обробітку люпину препаратом, якого немає в рекомендаціях на цю культуру згідно переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною першою ст.269 названого Кодексу визначено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно з Інструкцією П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів РСР від 25.04.1966 року № П-7, прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявленими при звичайній для даного виду продукції перевірки і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції (абзац 6 пункту 9).

Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченою Інструкцією П-7 від 25.04.1966 р., якщо інше не передбачено Основними і Особливими умовами поставки другими обов'язковими правилами і договором (п. 33 Інструкції П-7 від 25.04.1966 р.).

Пунктами 14, 15, 16, 19, 20, 22, 26, 29 Інструкції №П-7 встановлено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі в прийманні продукції представника постачальника. Ці пункти Інструкції визначають також інші вимоги: щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта й вказано, що в разі неявки представника виробника (постачальника) по виклику отримувача у встановлений строк (якщо це передбачено в обов'язкових правилах або договорі), перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. В разі відсутності таких в місці знаходження отримувача тощо перевірка здійснюється за участю компетентного представника іншого підприємства або громадськості у встановленому порядку.

Отже, проаналізував норми Інструкції №П-7 в сукупності з обставинами та матеріалами справи, суд констатує, що встановлення неякісності товару мало здійснюватися у встановленому порядку (експертом або комісійно за участю відповідних компетентних представників іншого підприємства або громадськості ).

Всупереч п.16 Інструкції позивач за зустрічним позовом не викликав представників відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до частини першої статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до частини першої статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною першою ст.269 названого Кодексу визначено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено належним чином отримання продукції неналежної якості, оскільки був порушений порядок прийняття товару за якістю, передбаченого приписами Інструкції П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів РСР від 25.04.1966 року № П-7. Суд критично ставиться до наданого позивачем за зустрічним позовом акту від 19.05.2014 року, на який посилається позивач за зустрічним позовом, як на підтвердження поставки відповідачем за зустрічним позовом неякісної продукції, оскільки він складений в односторонньому порядку без залучення представників відповідача за зустрічним позовом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.09.2013р по справі № 5013/1372/12.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що якість товару повинна відповідати стандартами, що діють в Україні на момент передачі товару, підтверджуватися документами якості згідно ДСТУ 2240-93, що діють в Україні спростовуються наявними в матеріалах справи сертифікатом якості, посвідченням про державну реєстрацію серії А №03855 та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які підтверджують відповідність стандартам та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже, позивач не позбавлений був права ставити питання про повернення товару чи відмову від договору №13073 від 24.02.2014 року за доведеності непередання йому сертифікатів якості на цей товар.

До того ж, за загальним правилом (ст.22 ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування збитків підлягають наявність таких збитків, протиправність діяння їх заподіювачем, наявність причинного зв'язку між збитками і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в їх спричиненні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено понесення збитків у розмірі заявленому до стягнення.

Слід зазначити, що у судовому засіданні 10.12.2014 року представник позивача за зустрічним позовом зазначив, що залишки поставленого товару у нього відсутній. У зв'язку з відсутністю товару для проведення експертизи встановлення якості товару, суд не вбачає підстав для її призначення.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи те, що справу розглянуто по суті та в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності до позовних вимог за зустрічним позовом.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути солідарно з фермерського господарства "Мета" (16707, Сернігівська область, Ічнянський район, с. Вишнівка, вул. Перемоги, б. 112, код ЄДРПОУ 31320991) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ЄДРПОУ 34985654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ЄДРПОУ 31320991) 30 167,46- проіндексованої суми боргу, 1157,11 - проценти за користування товарним кредитом, пеню в розмірі 268,61 грн.

Стягнути з фермерського господарства "Мета" (16707, Сернігівська область, Ічнянський район, с. Вишнівка, вул. Перемоги, б. 112, код ЄДРПОУ 31320991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ЄДРПОУ 31320991) 3413,50 грн. судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ЄДРПОУ 34985654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ЄДРПОУ 31320991) 3413,50 грн. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.12.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк