Рішення

від 16.12.2014 по справі 903/1037/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2014 р. Справа № 903/1037/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремторгпостач" ЛТД

до відповідача: Приватного підприємства "ЛУЦЬК ВІТ СЕРВІС"

про стягнення 26 743,74 грн.

Суддя Слупко В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук П.П., директор

від відповідача: н/в

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Ремторгпостач" ЛТД просило стягнути з приватного підприємства "ЛУЦЬК ВІТ СЕРВІС" 26 743,74грн., в т.ч. 22 231,94 грн. основного боргу за невиконання зобов'язань по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей в період з 30.01.2013р. по 13.05.2013р. на підставі видаткових накладних, 3 700,26грн. інфляційних втрат, 811,54 грн. річних за період з 01.08.2013р. по 31.10.2014р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неподачею витребуваних доказів. Зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки подати суду.

У судовому засіданні 16.12.2014р. позивач повідомив про сплату відповідачем 8 000,00грн. основного боргу. Долучив до матеріалів справи платіжне доручення №84 від 15.12.2014р. на суму 8 000,00грн., лист Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області №1186/10/03-18-15-01 від 12.12.2014р. в підтвердження здійснення господарських операції позивачем.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги за мінусом 8 000,00грн., сплачених відповідачем платіжним дорученням №84 від 15.12.2014р. після звернення з позовом до суду.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, позов не оспорив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301032742151 від 29.10.2014р., №4301032807741 від 28.11.2014р. (а.с. 55, 59).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Господарський суд, заслухавши пояснення позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, та -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремторгпостач» ЛДТ відпустило приватному підприємству «ЛУЦЬК ВІТ СЕРВІС» товарно-матеріальні цінності по видаткових накладних №R-0052, №R-0053, №R-0054, №R-0055, №R-0056 від 30.01.2013р., №R-0081, №R-0082, №R-0083, №R-0084, №R-0085, №R-0086 від 06.02.2013р., №R-0122, №R-0123, №R-0124 від 26.02.2013р., №R-0288, №R-0289, №R-0290 від 08.05.2013р., №R- 0291 від 13.05.2013р. на загальну суму 27 231,94грн. (а.с. 9-25).

Відпуск та отримання товару стверджуються відміткою відповідача про отримання на вказаних вище видаткових накладних, довіреностями №3 від 09.01.2013р., №13 від 04.02.2013р., №54 від 07.05.2013р. (а.с. 26-28).

Вказані господарські операції відображені в податковій звітності відповідача, що стверджується листом Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області №1186/10/03-18-15-01 від 12.12.2014р. (а.с. 62).

Відповідач оплату здійснив частково, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгував ТзОВ «Ремторгпостач» ЛТД 22 231,94 грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.).

На цьому зауважено і в п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011, від 21.04.2011р. №9/252-10.

Під час провадження у справі відповідачем сплачено 8 000,00грн. основного боргу, що стверджується платіжним дорученням №74 від 15.12.2014р. та підтверджено позивачем в судовому засіданні 16.12.2014р. (а.с. 61).

В частині стягнення 8 000,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1 1 ч. 1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплатою відповідачем заборгованості після звернення кредитора з позовом до суду).

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 14 231,94грн., стверджується видатковими накладними за період з січня 2013 р. по травень 2013р, довіреностями (а.с. 9-28), платіжним дорученням №74 від 15.12.2014р. (а.с. 61), листом Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області №1186/10/03-18-15-01 від 12.12.2014р. (а.с. 62), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з ПП «ЛУЦЬК ВІТ СЕРВІС» в силу ст.193 ГК України, ст.ст. 692, 712 ЦК України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано відповідачу 811,54грн. річних та 3 700,26грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2013р. по 30.09.2014р., які підлягають до стягнення в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с. 8).

Розрахунок нарахування річних, інфляційних витрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, сплата основного боргу здійснена після звернення з позовом до суду, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, п.1 1 ч. 1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «ЛУЦЬК ВІТ СЕРВІС» (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Вереснева, буд. 155, код ЄДРПОУ 34745548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ремторгпостач» ЛТД (43000, м. Луцьк, вул. Степана Кривенького, буд. 22, код ЄДРПОУ 21738359) 14 231,94грн. заборгованості, 811,54грн. річних, 3 700,26грн. інфляційних втрат, 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 20 570,74грн.

3. Провадження в частині стягнення 8 000,00грн. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

18.12.2014р.

Суддя В.Л. Слупко