Рішення

від 16.12.2014 по справі 909/1188/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р. Справа № 909/1188/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", вул. 1-го травня,8, с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область, 82176;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина", вул. Василіянок, 62 а, м. Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення 10108 грн. 93 коп., з яких 7338 грн. 46 коп. основний борг, 1017 грн. 06 коп. інфляційні нарахування, 715 грн. 73 коп. 3 % річних, 1037 грн. 68 коп. пеня.

за участю представників сторін:

Від позивача: Папроцький І. М. - представник, довіреність (№ б/н від 15.08.13);

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" про стягнення 10108 грн. 93 коп., з яких 7338 грн. 46 коп. основний борг, 1017 грн. 06 коп. інфляційні нарахування, 715 грн. 73 коп. 3% річних, 1037 грн. 68 коп. пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити. Представником позивача надано суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів доданих до позовної заяви, а саме договір поставки №26 від 05.01.2011 р., видаткові накладні №РН-3761 від 15.08.11, №РН-3944 від 29.08.11, №РН-4161 від 12.09.11, №РН-4279 від 19.09.11, №РН-4389 від 27.09.11, №РН-4431 від 30.09.11, виписки по банківському рахунку, акт звірки розрахунків від 31.10.11.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" укладено договір поставки №26.

Згідно п.1.1. договору, позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, систематично на вимогу відповідача передавати у власність відповідачеві продукцію визначену у п. 1.2. договору, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2. договору позивач зобов'язується на вимогу відповідача постачати таку продукцію: яйце куряче категоріїД-1, категорії С-1, категорії С-2, дрібне; м'ясо куряче 2 категорії, супові набори. Найменування одиниці виміру, тип та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за договором, визначаються специфікацією, яка одночасно є заявою-замовленням на поставку продукції.

У відповідності до п. 4.3. договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача на протязі 15 банківських днів з моменту поставки.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за період з 15.08.11 по 30.09.11 згідно видаткових накладних №РН-3761 від 15.08.11, №РН-3944 від 29.08.11, №РН-4161 від 12.09.11, №РН-4279 від 19.09.11, №РН-4389 від 27.09.11, №РН-4431 від 30.09.11 на загальну суму 15234 грн.

В порушення договірних умов, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар згідно вказаних видаткових накладних, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 7338 грн. 46 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 7338 грн. 46 коп., доказів сплати вказаного боргу суду не надано.

За наведених обставин, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 7338 грн. 46 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 1017 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань та 715 грн. 73 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Ст. 230 Господарського Кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення термінів оплати продукції відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача: суму основного боргу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 3 % річних, інфляційні втрати.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1037 грн. 68 коп.

Однак, при розрахунку пені позивачем не враховані вимоги ч. 6 статті 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Укладеним сторонами договором не передбачено більш тривалий строк у межах якого нараховуються штрафні санкції, отже застосуванню підлягає передбачений ч.6 ст.232 ГК шестимісячний строк.

Враховуючи наведене, позивачем при здійснені розрахунку розміру пені за прострочення термінів оплати за отриману продукцію згідно видаткових накладних №РН-4279 від 19.09.11, №РН-4389 від 27.09.11, №РН-4431 від 30.09.11 порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку. Розрахунок пені за прострочення термінів оплати згідно решти видаткових накладних здійснений правильно, у відповідності до вимог законодавства.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за прострочення термінів оплати за отриману продукцію згідно видаткових накладних №РН-4279 від 19.09.11, №РН-4389 від 27.09.11, №РН-4431 від 30.09.11 у межах шестимісячного строку. Згідно розрахунку пені зробленого судом, загальна сума пені, що підлягає стягненню становить 860 грн. 95 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 7338 грн. 46 коп. основного боргу, 1017 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 715 грн. 73 коп. 3 % річних, 860 грн. 95 коп. пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 509, 525, 610, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" про стягнення 10108 грн. 93 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина", вул. Василіянок, 62 а, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 34623880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", вул. 1-го травня, 8, с.Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область, 82176 (ідентифікаційний код 30484438) 7338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 46 коп. основного боргу, 1017 (одну тисячу сімнадцять) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 73 коп. 3 % річних, 860 (вісімсот шістдесят) грн. 95 коп. пені, 1795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн. 06 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.14

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"