Постанова

від 16.12.2014 по справі 910/17284/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/17284/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Яковенка Ю.О. - дов. №31/14 а - PJD від 15.07.2014 р.

від відповідача Слуцької Н.С. - дов. б/н від 05.11.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод»

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.10.2014 р. (суддя Головіна К.І.)

у справі №910/17284/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Дакота» (далі - ТОВ «Торговий дім «Дакота»)

до Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод»

(далі - ПАТ «Кисневий завод»)

про стягнення 21 678,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. у справі №910/17284/14 позов ТОВ «Торговий дім «Дакота» до ПАТ «Кисневий завод» про стягнення 21 678,88 грн. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 18 474,99 грн., 3% річних в сумі 968,43 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2 235,46 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального, процесуального права, його прав. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тим обставинам, що правочини між юридичними особами на підставі ст. 208 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі, проте між позивачем та відповідачем договору поставки в письмовій формі укладено не було тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. апеляційну скаргу ПАТ «Кисневий завод» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 02.12.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. розгляд справи №910/17284/14 відкладено на 16.12.2014 року.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду як законне та обґрунтоване - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, до господарського суду міста Києва звернулось ТОВ «Торговий дім «Дакота» з позовом до ПАТ «Кисневий завод» про стягнення заборгованості в сумі 21 678,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов поставки з оплати товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на згадану суму. Загалом позивач просив суд стягнути з відповідача вартість поставленого товару в сумі 18 474,99 грн., 968,43 грн. 3% річних та 2 235,46 грн. інфляційної складової боргу, а всього 21 678,88 грн.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов задовольнив.

Так, задовольняючи позов місцевий суд посилався ст.181 ГК України, за приписами якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Одночасно вважав необхідним застосування вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, адже якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем згідно ст. 33 ГПК України не спростовано існування заборгованості перед позивачем в розмірі 18 474,99 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, зобов'язанням на підставі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до приписів ст.ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Як вище згадувалось, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, для якого законом не встановлено обов'язкової письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22 996,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №2911 від 10.10.2012 р., №3203 від 31.10.2012 р., а також податковими накладними від 10.10.2012 р. та від 31.10.2012 року.

З огляду на те, що фактичну поставку товару підтверджено матеріалами справи й жодним чином не спростовано відповідачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прийняття покупцем товару від продавця свідчить про укладення між ними договору поставки у спрощений спосіб.

За договором поставки (ч. 1 ст. 712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Таким чином, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач взятих на себе зобов'язань за вищезгаданим усним договором поставки в частині сплати вартості поставленого йому товару не виконав, оплативши поставлений товар лише на суму 4 521,01 грн., тому у відповідача виникла заборгованість за неоплачений товар в сумі 18 474,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1835 від 10.12.2013 р., №767 від 27.11.2013 р., №85 від 11.12.2013 р., №1761 від 21.11.2013 р., а відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення основної суми боргу в розмірі 18 474,99 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню відсотки річних в розмірі 968,43 грн., інфляційні втрати - в розмірі 2 235,46 грн. Оскільки цей розрахунок судом першої інстанції здійснено правильно, рішення місцевого суду про їх стягнення є законним.

Надані відповідачем на стадії апеляційного розгляду справи документи не є достатніми для підтвердження факту додаткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно вищенаведених видаткових накладних. Так, представник апелянта суду пояснив, що між сторонами існують й інші господарські правовідносини, однак жодних договорів, як і будь-яких доказів на підтвердження цього апеляційному суду не надав тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. у справі №910/17284/14 - без змін.

Матеріали справи №910/17284/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун