Постанова

від 08.06.2006 по справі 18/221/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/221/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              08.06.06                                                                             №   18/221/06-АП

суддя     Туркіна Л.П.

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАРГО”, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Брюлова,  4

про  визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних  санкцій № 0000312303/0 від 23.03.2006р.

                                                                                                    Суддя  Туркіна Л.П.

Секретар  Непомнящий Я. В.

У засіданні приймали участь представники:

    Від позивача –Щербатенко М.В. (директор),

                                 Світлова М.Г. (дов .№2 від 03.04.2006р.),

                                 Трібусян О.В. (дов. № 3 від 03.04.2006р.)

    Від відповідача  - Вініченко О.В. (дов. №28154 від 18.11.2005р.)

          Судом, відповідно до ст.  160 КАС України,  оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Подано позов про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних  санкцій № 0000312303/0 від 23.03.2006р.

Позивач обґрунтовує  позовні  вимоги наступним :

“16 березня 2006 року о 12 год. 49 хв., Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова перевірка ТОВ „ТАРГО", щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. Копія акту № 000787/083000672303 від 16.03.2006 року.

Перевірка проводилась в приміщенні магазину ТОВ „ТАРГО", який розташований  за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Одеська, 8. Нежитлове приміщення в якому знаходиться магазин складається з декілька приміщень, торгівельного залу, службових приміщень, кімнат відпочинку, кабінетів, тощо. Як вбачається з Акту, гроші у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок були вилучені не з РРО, і навіть не з столів, які розташовані в магазині, а з шафи столу у кабінеті. Кабінет є службовим приміщенням для відпрацювання та зберігання службової документації. Знаходиться він у самому кінці коридору, який виходить з торгового залу й відділений від нього двома дверима (додається ксерокопія 2-х аркушів з технічного паспорту приміщення). Товар у цьому приміщенні не зберігається, та розрахунки у цьому приміщенні не здійснюються. Місцем розрахунку у магазині є торгівельний зал, де саме й улаштований РРО. Але представниками Відповідача взагалі не перевірялося місце проведення розрахунків, то. не перераховувались гроші у касі.

Отже, кошти були вилучені не за місцем проведення розрахунків, а у службовому приміщенні А місце розрахунків в загалі не перевірялося й немає

На підставі викладеного, вважаємо, що Відповідачем не виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, тому застосування до Позивача штрафних санкцій за статтею 22 ЗУ „Про застосування РРО" є незаконним.

Згідно п. 2 ст. З ЗУ „Про застосування РРО", суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Але з описової частини Акту та пояснень старшого товарознавця вбачається, що товар не був отриманий представниками Відповідача, так як його не було в наявності.                                      

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття  або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Вважаємо дії представників Податкової інспекції незаконними, та такими, що порушують законні права Позивача. Інспекторам було чітко роз'яснено, що товару немає, а ні в магазині, а ні на складі. Ні технічної, ні реальної можливості отримати товар 16.03.2006 р., не було (що підтверджується аркушем надрукованим з програми 1С:Предприятия 7.7 „Залишки товарів на складах), але вони наполягали на зберіганні грошей до часу отримання товару, тобто до 17.03.2006 р.

У час ринкової економіки та конкуренції наш робітник взяв на себе особисту відповідальність по схоронності до отримання товару грошей клієнтів. Після отримання товару робітник зобов'язався повернути гроші покупцям для того, щоб останні змогли розрахуватися за товар. Отже між покупцями та співробітником ТОВ „ТАРГО" відбулася усна цивільно-правова угода особистого характеру, згідно якої покупці довірили іншій фізичній особі зберегти гроші до певного часу.

На. нашому підприємстві улаштована комп'ютерна програма 1 С:Предприятия 7.7. (згідно термінології ЗУ „Про застосування РРО"- комп'ютерно-касова система), яка веде облік товару на  складі та в магазині (улаштування програми підтверджується копією договору на надання послуг від 03.01.2006р., видатковою накладною № СВ-028 від 04.11.2005 р., актом № РН-00310 здачі-прийомки   робіт,   копією договору  на   технічне  обслуговування  РРО).   Через   цю   програму роздруковуються рахунки, видаткові та податкові накладні й касові чеки РРО. Отже, якщо товару немає на складі або у магазині, то реєстратор розрахунків операцій (РРО) не буде мати технічної можливості провести операцію по розрахунку за товар та видати чек.

На підставі вищенаведеного, вважаємо що Відповідач незаконно застосував до Позивача штрафні санкції за п. 1 ст. 17 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так як порушення не було.”.

Позивач також  зазначає,  що перевірку проведено незаконно,  оскільки наказ керівника ДПІ про проведення  перевірки винесено на  підставі ч. 7 ст. 11-2, Закону “По державну  податкову службу  в Україні”,  однак зазначена  ч.7  у  названій  статті  відсутня.

Відповідач проти позову заперечує,  зазначаючи наступне :

В своїй позовній заяві, Позивач вказує на незаконність рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за № 000312303/0 за порушення норм Закону про РРО на загальну суму 18587,6 грн., вважає взагалі незаконною перевірку з огляду на відсутність підстав для проведення органами державної податкової служби такої позапланової виїзної перевірки.

Таке твердження Позивача є безпідставним, оскільки, нормою ч. 7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (надалі Закон про ДПС), в редакції, чинній на момент проведення перевірки, передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також: перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг "...

Нормою частини 8 цієї-ж статті, органам державної податкової служби, надане право на здійснення таких виїзних перевірок за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вже було вказано вище, позапланову виїзну перевірку діяльності Позивача у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, здійснено працівниками Позивача на підставі Направлення на таку перевірку від 15.03.06 р. № 300129, яке, в свою чергу, видане начальником податкового органу на виконання Наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.03.06 р. № 162 "Про проведення позапланової перевірки" Позивача.

В  результаті  проведеної  перевірки  виявлено  порушення  суб'єктом підприємницької діяльності норм п. п. 1, 2, 13 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів    розрахункових    операції    у    сфері    торгівлі, громадського харчування та послуг" №  1776-ІИ від 01.06.2000 р. (надалі Закону про РРО), ст. З Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 р., та складено акт перевірки від 16.03.06 р. за № 000787/083000672303.

Щодо визначення місця проведення розрахунків в торгівельній одиниці ТОВ "ТАРГО", яка розташована в магазині за адресою м. Запоріжжя, вул. Одеська, 8., Відповідач вважає за необхідне надати пояснення такого змісту.

Позивачем самостійно визначено місце зберігання коштів, отриманих ним за реалізовані товари, і як вказує сам Позивач в своїй позовній заяві, таким місцем був стіл у кабінеті, куди, власне й були покладені касиром  підприємства кошти, отримані від працівників податкової служби в якості  розрахунку за придбаний товар в сумі 1047,89 грн. Як вказує матеріально--відповідальна особа - старший товарознавець підприємства ТОВ "ТАРГО", в "описі наявності готівки на місці проведення розрахунків" підприємства, загальна сума готівки на місці проведення розрахунків складає чотири тисячі сто дві гривні, вся готівка є виручкою від продажу товарів...

Таким чином, зберігання готівкових коштів за реалізовані товари в межах торговельної площі, але не на місці проведення розрахунків,  без використання  операції "службова видача"  та оприбуткування  в  касовій,,// книзі, вважається порушенням ст. 22 Закону про РРО. Таку твердження у Відповідача підтримує Вищий господарський суд України, позицію якого з цього приводу викладено в численних Постановах, зокрема в Постанові від 02.03.2005 р. по справі за № 1/170 н, в Постанові від 15.06.2005 р. по справі за № 8/376-0 (копії Постанов додаються).

Щодо неправомірності застосування штрафних фінансових санкцій за порушення п. 1, 2 ст. З Закону про РРО, відповідач  зазначає  наступне :

В своєму адміністративному позові, ТОВ "ТАРГО" наполягає на тому, що ним були отримані від працівників контролюючого органу грошові кошти в сумі 1047, 89 грн. за товар, якого не існувало на складі. Але, згідно рахунку-фактури ТОВ "ТАРГО" № Т-0000182 від 16 березня 2006 р., виданого працівникам контролюючого органу, весь зазначений в ньому товар пропонується продавцем до продажу, на загальну суму 1047,89 грн. (копія рахунку-фактури в додатку).

Відповідно  до норм ст. ст.  204, 640, 626, 655, 656,693 та  699 ЙК України  між  перевіряючим та  ТОВ “ТАРГО” було  укладено  догові р купівлі-продажу  та  здійснено  оплату  товару  (розрахункову  операцію здійснено відповідно  до Закону 1776-ІІІ). Зазначену  розрахункову  операцію  не було  проведено  через РРО, що є  порушенням ст.3 Закону 1776-ІІІ.

          Розглянувши надані сторонами докази,  заслухавши пояснення представників сторін та свідка,  суд

                                                  ВСТАНОВИВ :

ТОВ “ТАРГО” є юридичною особою, суб'єктом підприємницької  діяльності, одним із  видів  діяльності якого  є оптова та роздрібна  торгівля.

          16.03.2006р. фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, на підставі  наказу  № 15.03.2006р. №162 та направлення на перевірку № 300129,  проведено  перевірку господарської одиниці –магазину,  розташованого по вул. Одеська, 8 у м. Запоріжжя,  що належить ТОВ “ТАРГО”. Перевірку було  здійснено з метою контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької  діяльності.

          За результатами перевірки складено акт № 000787/083000672303 від 16.03.2006р.

 У акті зокрема зазначено :

“При проведенні  перевірки 16.03.2006р. о 12-49 год. Магазину за  адресою :  м. Запоріжжя, вул. Одеська, 8, що належить  ТОВ “ТАРГО” ЄДРПОУ 33134300 встановлено:

-          при покупці товару (зазначеного  вище) Бугаєнко І.В. був  виписаний  рахунок –фактура №Т-0000182 на  сплату товару , після  чого  була  зроблена  оплата по рахунку-фактурі №0000182 у  сумі 1050,00 грн. та отримана решта (здача) у  сумі 2,11 грн. Гроші на оплату товару, номера купюр яких були переписані  перед початком перевірки, були покладені до інших грошей, які знаходилися у шафі столу у кабінеті. Товар мали  отрмати наступного дня після оплати.

-          Розрахунковий документ на РРО не видавався.

-          Невідповідність готівкових  коштів  на  місці  проведення  розрахунків,  сумі  коштів,  зазначеній  в  денному  Х-звіті РРО,

-          Відсутність торгового патенту.

Гроші  отримано та решта (здача) повернуті у  повному обсязі.

Опис готівкових  коштів на  місці  проведення  розрахунків старший  товаровед  Яроцька О.В.  робила  власноруч.

Порушено  п. 1,.2.,13 ст. 3, а відповідальність п. 1 ст. 17 , ст. 22  Закону  України Про застосування реєстраторів розрахункових  операції  у сфері   торгівлі, громадського харчування та послуг”, та порушено ст.3. а відповідальність ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Акт  підписано  керівником підприємства без  зауважень,  ст. товарознавцем  Яроцькою О.В.  внесено наступні  зауваження : “Считаю, что  передаче денег была спровоцирована, т.к. первоначально в получении денег и выдаче РРО было отказано. Физической силы со стороны проверяющих не применялось”.

До акту  додано опис наявності  готівки  на  місці  проведення розрахунків та  пояснення ст. товарознавця Яроцької  О.В., у  яких остання зазначила наступне :

“16.03.2006г. ориентировочно в 12-50 ч. в магазин  зашли двое молодых  мужчин и попросили помочь им в выборе товара. После того, как товар был  выбран, они попросили выписать счет, что  и было  сделано (”счет-фактура №Т-0000182 на  суму 1047,89 грн.) после этого покупатели изъявили желание  оплатить товар наличными, в чем им было отказано. Причиной  отказа послужило отсутствие (частичная)  товара, который был выписан. Однако,  молодые  люди  настаивали  на  совершении оплаты и стали провоцировать меня на  то, чтобы я взяла деньги.  Я объяснила,  что  сделать этого не  могу, однако, под давлением их  обаяния взяла  деньги и как  частное  лицо  пообещала  провести оплату  от  их имени как только  появится  товар.

384,48 грн. -  сумма числящаяся в Х-отчете,

20,00 грн. -  «службовий  внесок»,

1047,89 грн. –сумма закупки,

2500,00 –сумма  денег,  переданных  мне на  хранение директором предприятия».

На підставі  зазначеного  акту  ДПІ у  Шевченківському районі винесено  рішення  про застосування  штрафних  санкцій  № 0000312303/0 від 23.03.2006р.

Штрафні санкції  у сумі 18587,60 грн.  за  порушення  п. 1,.2,.13  ст. 3 закону  1776-ІІІ згідно  з  п. 1 ст. 17 , ст. 22 названого  закону.

Під час судового  розгляду  суду  надано  рахунок –фактуру №Т-0000182 від 16.03.2006р.  на суму 1047,89 грн., а також у якості  свідків допитані громадянка Яроцька О.В.  та громадянин Зінько Є.С. , що  входив  до складу  перевіряючих.

Зазначені свідки під час допиту підтвердили факти оформлення Яроцькою О.В.  рахунку-фактури №Т-0000182 від 16.03.2006р. та отримання нею  під час виконання  службових  обов'язків у  магазині по вул. Одеській, 8 грошових  коштів  у  сумі 1050,00 грн. та  видачі  решти.

Свідками  також  підтверджено  той  факт,  що розрахунковий  документ під  час отримання грошових коштів  не видавався.

Відповідно  до п.п. 1, 2  ст. 3 Закону 1776-ІІІ, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або  в  безготівковій  формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу  товарів   (наданні   послуг)   у   сфері   торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

    1) проводити  розрахункові  операції  на  повну  суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку  та  переведені  у  фіскальний  режим  роботи  реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних  розрахункових

документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у   випадках,   передбачених   цим   Законом,   із   застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

    2) видавати  особі,  яка отримує або повертає товар,  отримує послугу  або  відмовляється  від   неї,   розрахунковий   документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно  п. 1  ст. 17 закону 1776-ІІІ, за порушення  вимог  цього  Закону  до  суб'єктів підприємницької  діяльності,  які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги),  за рішенням  відповідних  органів  державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

    1) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у  разі проведення   розрахункових   операцій  на  неповну  суму  вартості проданих   товарів   (наданих   послуг),   у   разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування  відповідного  розрахункового  документа,  що підтверджує  виконання  розрахункової операції,  або проведення її без використання розрахункової книжки.

За таких  обставин слід  визнати , що  застосування  штрафних  санкцій у  сумі 5239,45 грн. є  обґрунтованим та таким,  що  відповідає  чинному  законодавству.

Посилання  позивача на  ту  обставину, що  оформлюючи  рахунок-фактуру, приймаючи грошові кошти та  повертаючи їх  решту,  ст. товарознавець Яроцька О.В. діяла як приватна  особа , не можуть бути прийняті  до уваги,  оскільки матеріали справи та  пояснення Яроцької О.В. свідчать, що такі функції входили до її службових  обов'язків у ТОВ “ТАРГО”, а її  освіта, досвід роботи свідчать про те,  що вона могла та повинна  була  розуміти, які  права  та  обов'язки виникають між ТОВ “ТАРГО”  та покупцями внаслідок її дій. Крім того, слід  зазначити,  що особою  відповідальною за дії своїх   працівників  під час виконання  службових  обов'язків є відповідний суб'єкт підприємницької  діяльності.

Оскільки склад адміністративних правопорушень фізичних осіб та склад    правопорушень СПД, за які  передбачено  застосування  адміністративно-господарських  санкцій не співпадає, судом також  не приймаються  до уваги  посилання  позивача на  постанову  Ленінського районного  суду  м. Запоріжжя щодо припинення  провадження у  адміністративних  справах  щодо Яроцької  О.В.  та  Щербатенька М.В.

Посилання позивача на  незаконність  проведення  перевірки без  відповідного  рішення  суду  не можуть бути  прийняті  до уваги , оскільки вони суперечать ч. 7  ст. 11-1 закону  “Про державну  податкову службу в Україні”.

Посилання  позивача  на факт  незаконності  проведення  перевірки не можуть бути  прийняті  до уваги,  оскільки вони суперечать п. 2  ст. 11,  ч. 7 ст. 11-1,  ст. 11-2 закону  “Про державну  податкову службу в Україні”.

Застосування  до позивача штрафних  санкцій у  сумі 13348,15 грн.  суд  вважає необґрунтованими,  виходячи з  такого :

Відповідно до ст. 2  закону 1776-ІІІ,  місце проведення   розрахунків   -   місце,  де  здійснюються розрахунки із покупцем  за  продані  товари  (надані  послуги)  та зберігаються  отримані  за  реалізовані  товари  (надані  послуги) готівкові кошти,  а  також  місце  отримання  покупцем  попередньо оплачених  товарів  (послуг)  із  застосуванням  платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Отже, відповідно  до  зазначеної  статті закону  місце  проведення  розрахунків завжди пов'язано  із  місцем спілкування із  покупцем (отримання від  нього  коштів  або  передачею  йому  товару).

Як свідчать пояснення сторін та відповіді свідків, магазин фірми “ТАРГО” має  торгівельний  зал та службові приміщення. Пояснення свідків свідчать про те  що спілкування  із  покупцями здійснювалось працівниками фірми у  торгівельному залі. Доказів здійснення  такого  спілкування  з  приводу передачі товарів  та отримання  від  покупців  грошових  коштів у  інших  приміщеннях магазину, суду  не  надано.

Як свідчать пояснення  обох  свідків (у т.ч. перевіряючого Бінько Є.С.),  до  торгівельного залу грошові кошти,  зазначені   у  описі наявності  готівки на  місці  проведення  розрахунків, фактично було принесено Яроцькою О.В. та одним із перевіряючих  із службового приміщення магазину.

Посилання відповідача на ту  обставину, що бланк  опису містить слова “Вся готівка є виручкою від  продажу  товарів,  надання послуг та  знаходиться  на  моєму  відповідальному зберіганні”,  виконаний топографічним способом, не можуть бути прийняті  до уваги,  оскільки у  тому ж бланку  Яроцька О.В.  надала  власноручні  письмові пояснення  щодо іншого  надходження  коштів  у  сумі 2500,00грн.

Посилання  відповідача  на  те , що   місцем  проведення  розрахунків  є  будь-яке місце, де  зберігаються  готівкові кошти, отримані  за  реалізовані товари, незалежно  від того, чи  перебувають там покупці, суд  вважає  помилковими, як такі,  що  суперечать системному  аналізу  понять, викладених  у  абзацах  ст. 1 Закону 1776-ІІІ , які  містять тлумачення  термінів  РРО,  розрахункова операція , місце проведення  розрахунків.

Слід  також зазначити, що  виходячи із  тлумачення  податкової, місцем  проведення  розрахунків слід  вважати  центральну  касу  підприємства, машину інкасаторів,  тощо.

На підстав  викладеного  вище  спірне  рішення про застосування  штрафних (фінансових)  санкцій слід  вважати необґрунтованим та  винесеним всупереч фактичним обставинам,  що  мали місце,  в частині  застосування  до позивача  санкцій у  сумі 13348,15 грн.

У зазначеній  частині  рішення підлягає визнанню  протиправним та  скасуванню.

У задоволенні решти позовних  вимог слід  відмовити.

Обґрунтовано  сплачені  судові витрати підлягають присудженню  на  користь  позивача пропорційно  розміру  задоволених  вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя

                                                      ПОСТАНОВИВ  :

Позов  задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Шевченківському  районі  м. Запоріжжя від 23.03.2006р. № 0000312303/0 про застосування  штрафних  санкцій до ТОВ “ТАРГО” у  частині застосування штрафних  санкцій у   сумі 13348,15 грн.

У  задоволенні  решти позовних  вимог  відмовити.

Присудити на  корись  позивача  за  рахунок  державного  бюджету України 2,41 грн. обґрунтовано  сплачених  судових  витрат.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про

що постановляється ухвала.          

                                                             Постанову підписано26.06.2006р.                                                        

            Суддя господарського суду                                              Туркіна Л.П.