Рішення

від 12.12.2014 по справі 128/219/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/219/14-ц Провадження № 22-ц/772/3310/2014Головуючий в суді першої інстанції Ганкіна І. А. Категорія 55 Доповідач Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Оніщука В.В., Чорного В.І.,

При секретарі : Богацькій О.М.

За участю : представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ПП «Автопарк» - Мельника І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Автопарк» про здійснення звільнення з роботи, видачу належним чином завіреної трудової книжки, стягнення заробітної плати за фактично відпрацьований час, компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки, середнього заробітку та допуск до негайного виконання стягнення заробітної плати за два місяці, за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Автопарк» та ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року, встановила :

У січні 2014 р. ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до Приватного підприємства «Автопарк». Зазначив, що в час його працевлаштування на роботу у відповідача 01.07.2007 р. було домовлено щодо розміру заробітної плати в сумі 2 000,00 грн. на місяць без урахування обов'язкових відрахувань. Проте заробітна плата не виплачувалась з поясненням відсутності коштів та обіцяннями розрахунку у майбутньому, а прохання надати довідку про заробітну плату відповідачем було проігнороване. З огляду порушених трудових прав позивач намагався звільнитися з роботи, але відповідну заяву було розірвано та почали надходити різного роду погрози. Перевіркою, що була проведена Територіальною інспекцією з питань праці у Вінницькій області встановлено, що позивач нібито отримував заробітну плату, однак він заперечує дану обставину та справжність підписів у відомостях про отримання грошей. За ознаками діяння у підробленні документів позивач звернувся до правоохоронних органів та у ході кримінального провадження висновком експертизи № 1944/1945/13-21 від 13.11.2013 р. встановлено, що підписи на відомостях виконані не позивачем, а іншою особою. Таким чином, з урахуванням уточнених вимог останньою заявою представника позивача від 01.10.2014 р. (а.с. 175), просили: у порядку ч. 1 ст. 116, ст. 117 КЗпП стягнути з відповідача 146 894,40 грн. заробітної плати та суму компенсації за фактично відпрацьований час, середній заробіток за весь час затримки, в тому числі й понад один рік у відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП; стягнути 14180,40 грн. компенсації за невикористані відпустки; зобов'язати відповідача - ПП «Автопарк» здійснити звільнення позивача з роботи та видати належним чином оформлену трудову книжку, вважаючи моментом звільнення дату постановлення рішення Вінницьким районним судом; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати (далі дописано рукописним текстом - за два місяці в сумі 3 817,80 грн. за період з 09.10.2006 р. по 03.12.2006 р.).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21.10.2014 р. позов задоволений частково, вирішено здійснити звільнення з роботи ОСОБА_2 з посади водія з Вінницької обласної асоціації автомобільних перевізників Приватного підприємства «Автопарк». Моментом звільнення вважати дату постановлення рішення Вінницьким районним судом за позовом ОСОБА_5 до Вінницької обласної асоціації автомобільних перевізників Приватного підприємства «Автопарк», а саме 21.10.2014 р. Зобов'язати Вінницьку обласну асоціацію автомобільних перевізників Приватного підприємства «Автопарк» видати ОСОБА_2 належним чином завірену трудову книжку з записом про звільнення з роботи Вінницької обласної асоціації автомобільних перевізників Приватного підприємства «Автопарк». В решті позовних вимог відмовити. Стягнуто з Вінницької обласної асоціації автомобільних перевізників Приватного підприємства «Автопарк» на користь держави судовий збір на суму 243,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач - Приватне підприємство «Автопарк» в особі директора Лужанського П.Ф. посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, їх невідповідність зробленим висновкам суду, порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.

Не погодившись із рішенням, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводить неповноту з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та покликається на те, що суд знехтував конституційними правами позивача щодо розв'язання трудового спору, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітку за фактично відпрацьований час , стягнення компенсації за невикористані відпустки та в цій частині постановити нове рішення про задоволення цих вимог, а в решті рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданих скарг, обговоривши їх доводи та перевіривши матеріали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних мотивів.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №17 від 17.08.2004 р. ОСОБА_2 прийнятий на роботу водієм в ПП «Автопарк» та за ним був закріплений автомобіль НОМЕР_1, що стверджується ксерокопією запису у трудовій книжці та довідками (а.с.6-7, 5).

07.02.2008 р. внаслідок пожежі згорів ввірений позивачу автомобіль і підприємству було завдано збиток на суму 164 442,65 грн., який стягнуто з позивача на користь ПП «Автопарк» за рішенням Вінницького районного суду від 13.10.2011 р. (а.с.29-30).

Відповідно до припису №02.10.17-1352 - 1201 від 19.09.2012 р. головного державного інспектора праці ТДІзПП у Вінницькій області при перевірці ПП «Автопарк» було виявлено порушення даним підприємством трудового законодавства, а саме мали місце не виплата індексації заробітної плати за 2009 р. - 2010 р., також її виплата проводилась лише 1 раз на місяць, а крім того той факт, що позивач та інші працівники не повідомлялись про повний розмір заробітної плати та інших нарахувань (а.с.31).

На даний припис ПП «Автопарк» було направлено Державній інспекції з питань праці у Вінницькій області копії відомостей про виплату нарахованої позивачу індексації та копія квитанції про переказ коштів ОСОБА_2 (а.с.32).

В ході кримінального провадження №12013001028000059 проведено судово-технічну та почеркознавчу експертизу, за висновком якої від 13.11.2013 р. № 1944/1945/13-21 підписи від імені ОСОБА_2 на виплату грошей: №12 за грудень 2010 р., №1 за січень 2009 р., №2 за лютий 2009 р., №3 за березень 2009 р., №4 за квітень 2009 р., №5 за травень 2009 р., №6 за червень 2009 р.№7 за липень 2009 р., №8 за серпень 2009 р., №9 за вересень 2009 р., №10 за жовтень 2009 р., №11 за листопад 2009 р., №12 за грудень 2009 р., №1 за січень 2010 р., №2 за лютий 2010 р., №3 за березень 2010 р., №4 за квітень 2010 р., №5 за травень 2010 р., №6 за червень 2010 р., №7 за липень 2010 р., №8 за серпень 2010 р., №9 за вересень 2010 р., №10 за жовтень 2010 р., №11 за листопад 2010 р.- виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.9-15).

В порядку перевірки доказової бази слід зауважити на те, що на вимогу суду першої інстанції наказ про прийняття позивача на роботу відповідачем для огляду не наданий. За поясненням представника відповідача книга наказів втрачена, можливо була передана правоохоронним органам, якими дана інформація не підтверджена, не надано доказу передачі позивачу трудової книжки після його звільнення у 2010 р.

Аналогічно, з посиланням на неможливість, ПП «Автопарк» не подало на вимогу апеляційного суду копії наказу щодо прийняття ОСОБА_2 на роботу, копії наказів з відповідною реєстрацією про надання щорічних оплачуваних відпусток позивачеві, довідки про роботу позивача із зазначенням спеціальності, кваліфікації, часу роботи і розміру заробітної плати, нарахованої і виплаченої позивачеві, в тому числі й при звільненні з роботи, копії бухгалтерських особових рахунків ОСОБА_2 за весь період роботи, копії бухгалтерських документів про виплату компенсації за невикористані відпустки, копію колективного договору.

Свій висновок про відмову в частині позову щодо стягнення заробітної плати суд пов'язав з питанням недоведеності її розміру саме в 2000,00 грн. щомісячного заробітку, на якому наполягає позивач. Вищезгадані відомості про виплату заробітної плати, які були предметом експертного дослідження, відхилені у якості доказу.

При цьому судом залишено поза увагою, що спірні питання про розмір заробітної плати і стосовно її не виплати взагалі - не є тотожними.

Відповідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

З огляду наведеної норми закону, колегія суддів вважає, що вищезгаданим висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 1944/1945/13-21 підтверджується факт невиплати позивачеві по відомостям за період січень 2009 р. - листопад 2010 р. нарахованої заробітної плати (а.с.135-145, 147-158), у зв'язку з чим порушене трудове право позивача щодо одержання винагороди за виконану в ПП «Автопарк» роботу підлягає судовому захисту, а кошти у розмірі 3396,15 грн. стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 94 КЗпП України, ст. 2 Закону «Про оплату праці» заробітна плата є винагородою, що обчислюється, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; до складу заробітної плати включаються гарантійні та компенсаційні виплати, а також інші грошові та матеріальні виплати.

З частини другої ст. 12 Закону «Про оплату праці» випливає, що держава встановила тільки мінімум, а встановлення самої норми віднесено до компетенції підприємств.

В цьому взаємозв'язку стосовно доводів позивача про усну домовленість з роботодавцем стосовно розміру заробітної плати у 2000,00 грн. на місяць без урахування обов'язкових відрахувань, то в цій частині суд правильно керувався недоведеністю даних тверджень, як самим фактом виплати, так і щодо документального підтвердження саме таких умов праці, наприклад визначеними у колективному договорі.

Проте колективного договору на ПП «Автопарк» сторони не надали, а з пояснень представника підприємства йому не відомо чи укладався такий договір взагалі.

Також, виходячи з передбачених ст. 60 ЦПК України правил доказовості, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вимог про стягнення середнього заробітку та стягненні компенсації за невикористані відпустки.

Разом з тим, не можна погодитись із висновком суду в частині звільнення позивача з посади водія датою постановлення рішення та зобов'язання видати позивачу трудову книжку з відповідним записом, оскільки такого висновку суд дійшов за неповного з'ясування обставин справи, у їх невідповідність встановленим та застосував неналежне правове врегулювання виниклого спору у правовідносинах сторін.

На а.с.68 міститься світлокопія наказу ПП «Автопарк» від 28.12.2010 р. про звільнення ОСОБА_2 з роботи по ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул, з проведенням кінцевого розрахунку та виплатою компенсації за невикористані відпустки 01.08.2007 р. - 01.08.2008 р., 01.08.2008 р. - 01.09.2009 р., 01.09.2009 р. - 28.12.2010 р. - 83 календарні дні.

Із довідок ПП «Автопарк» убачається, що за період з 28.12.2010 р. по 08.09.2014 р. подорожні листи, посвідчення про відрядження на ім'я ОСОБА_2 не видавались; з 01.01.2011 р. по 08.09.2014 р. єдиний соціальний внесок по гр. ОСОБА_2 не сплачувався (а.с. 77, 78).

В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 в Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі, витребуваних апеляційним судом з метою сприяння позивачу у здійсненні його прав з підстав ч. 4 ст. 10 ЦПК України, містяться індивідуальні відомості про застраховану особу, згідно яких ПП «Автопарк» повний 2010 р., в тому числі й грудень 2010 р. робило страховані внески за ОСОБА_2 в сумі 151,31 грн. щомісячно.

Починаючи з червня 2010 р. в сумі по 673,60 грн. і по грудень 2010 р. СПД ОСОБА_7 (код НОМЕР_2) вносила страховані внески за ОСОБА_2

Далі, з лютого 2011 р. за нього в певних сумах вносило ТОВ Вінницький центр транспорту та логістики і по листопад 2011 р. включно.

Далі, з січня 2012 р. за ОСОБА_2 і по травень 2012 р. також вносило підприємство - Вінницький центр транспорту та логістики (код 31983654).

Крім того у пенсійній справі є заява ОСОБА_2 від 18.03.2014 р. про призначення пенсії з відміткою - «не працюю»; власноручна заява останнього щодо нарахування пенсії по довідкам у зв'язку з втратою трудової книжки.

Оцінкою наведених письмових доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими у справі випливає: 1) позивач був з 28.12.2010 р. звільнений з роботи у ПП «Автопарк» та надалі працевлаштований у ТОВ Вінницький центр транспорту та логістики по травень 2012 р.; 2) пенсія позивачу у березні 2014 р. оформлена як непрацюючій особі; 3) трудова книжка в цей час була втрачена.

Даючи аналіз зазначених обставин, підтверджених відповідними доказами, слід наголосити на встановлених фактах грубого порушення відповідачем норм трудового законодавства щодо укладення трудового договору з позивачем, оплати праці, звільнення з роботи, в тому числі й у видачі працівнику трудової книжки.

Разом з тим, поряд з помилковим визначенням назви відповідальної за позовом особи-відповідача Вінницька обласна асоціація автомобільних перевізників Приватного підприємства «Автопарк», яким у дійсності є Приватне підприємства «Автопарк», суд першої інстанції не у спосіб закону стосовно поновлення порушеного права, не зазначивши при цьому підстави для припинення трудового договору, здійснив звільнення позивача, фактично перебравши на себе повноваження однієї із сторін у трудовому договорі щодо реалізації відповідного права (ст.36 КЗпП).

Крім того, у даному конкретному випадку, не можна вважати правомірним й зобов'язання суду видати ОСОБА_2 належним чином завірену трудову книжку, в той час, коли вона втрачена.

Порядок вирішення зазначеного питання - втрати трудової книжки, яке однак не являється предметом позову у даній справі, визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, згідно ст. 309 ЦПК України, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав установленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а саме стягненню на його користь з ПП «Автопарк» підлягають 3396,15 грн. невиплаченої заробітної плати, а в іншій частині вимог відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Судові витрати у виді судового збору з майнової вимоги у розмірі 243,60 грн., від сплати якого позивач звільнений в силу закону, апеляційним судом стягуються з ПП «Автопарк» у дохід держави у відповідності до правил ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Автопарк» та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Автопарк» про здійснення звільнення з роботи, видачу належним чином завіреної трудової книжки, стягнення заробітної плати за фактично відпрацьований час, компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки, середнього заробітку та допуск до негайного виконання стягнення заробітної плати за два місяці - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Автопарк» (23800, Вінницька область, смт. Теплик, вул. І.Франка №10, р/р 260098036 у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код 33537487) на користь ОСОБА_2 3396,15 грн. невиплаченої заробітної плати.

У решті позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Автопарк» (23800, Вінницька область, смт. Теплик, вул. І.Франка №10, р/р 260098036 у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код 33537487) у дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.О. Чуприна

Судді: (підпис) В.В. Оніщук

(підпис) В.І. Чорний