Рішення

від 16.12.2014 по справі 670/945/14-ц

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/945/14-ц

Провадження № 2/670/302/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Потапова О.О.,

з участю секретаря Білої Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, треті особи: відділ Держземагенства у Віньковецькому районі та реєстраційна служба Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області, про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. Позивач просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,6320 га, що розташована на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, після смерті сестри ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Також просить визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 173515 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,6320 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, а також визнати в порядку спадкування за ним як за спадкоємцем за заповітом право приватної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6320 га, кадастровий № 6820686500:04:0070019, що знаходиться на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району, що належала на підставі Державного акта серії ЯЖ № 173515 ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що після смерті двоюрідної бабусі ОСОБА_3 в 2002 році спадщину фактично прийняла її сестра ОСОБА_2, його бабуся, яка спільно з ОСОБА_3 проживала в будинку АДРЕСА_1 до дня смерті. Спадщину нею прийнято відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України. Вони жили однією сім'єю і позивач самостійно займався доглядом та похованням бабусь.

ОСОБА_3 являлась власником земельної ділянки розміром 0,6320 га, цільове призначення її - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району, і належала померлій на підставі Державного акта серії ЯЖ № 173515, виданого 17.06.2009 року.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернувся в нотаріальну контору, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва в зв'язку з тим, що зазначений вище Державний акт на право власності на земльну ділянку був виданий на ім'я ОСОБА_3 після її смерті, а, отже, його законність і юридична сила, як і право власності, є оспорюваним. У зв'язку з цим позивач не може реалізувати спадкові права в позасудовому порядку. Він повідомляє, що прийняв спадщину після смерті бабусь на підставі ст. 1268 ч.3 ЦК України і підтверджує факт постійного з ними проживання і здійснення їх поховання довідкою сільської ради.

У судове засідання сторони, будучи повідомленими належним чином про місце, дату та час розгляду справи, не з'явились.

Позивач надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, справу просить слухати без його участі.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без представника Петрашівської сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Представники третіх осіб - відділу Держземагенства у Віньковецькому районі та реєстраційної служби Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області, надали до суду клопотання, просять справу розглядати в їх відсутності.

Справа розглянута у відповідності до п. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши надані письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємного зв'язку, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, видане виконавчим комітетом Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області 11 листопада 2004 року, актовий запис № 24). Вона, згідно довідки Петрашівської сільської ради № 703 від 24.11.2014 року, проживала спільно із своєю сестрою ОСОБА_3 на одному погосподарському номері в будинку АДРЕСА_1 і померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області 21 листопада 2014 року, актовий запис № 23).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України (далі -ЦК України).

Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до спірних правовідносин щодо питань про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 слід застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, тобто Цивільний Кодекс 1963 року (далі -ЦК 1963 року).

Відповідно до ст. 551 ЦК УРСР 1963 року, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців.

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З оглянутих судом матеріалів спадкової справи встановлено, що інші спадкоємці, які мають право на дане спадкове майно, за прийняттям спадщини не звертались, спадщину не прийняли, окрім ОСОБА_2, яка згідно рішення Віньковецького районного суду від 06 серпня 2014 року являється рідною сестрою ОСОБА_3 і фактично вступила у спадщину. Згідно цього ж рішення позивач ОСОБА_1 являється онуком ОСОБА_2, тому згідно ч.1 статті 1223 ЦК України має право на спадкову масу згідно заповіту від 17 жовтня 2013 року після смерті ОСОБА_2

ОСОБА_3 була власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,6320 га, кадастровий № 6820686500:04:0070019, що знаходиться на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району. Ділянка їй належала на підставі Державного акта серії ЯЖ № 173515, виданого 17.06.2009 року, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010974900283.

ОСОБА_1 як онук померлої ОСОБА_2 має право на спадкування за заповітом. Спадкодавець юридично не оформила свої права на земельну ділянку після смерті сестри ОСОБА_3, але до моменту своєї смерті залишила заповіт від 17 жовтня 2013 року, яким все своє майно заповідала своєму онуку ОСОБА_1.

Він же після смерті бабусі отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, проте, в спадкову масу земельна ділянка НОМЕР_1, що належала ОСОБА_3, не увійшла в зв'язку з тим, що не була переоформлена бабусею. Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 виданий після смерті ОСОБА_3, тому постановою від 14 листопада 2014 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва на означену земельну ділянку. Нотаріусом відкрито спадкову справу, але відмовлено у видачі позивачу свідоцтва на право власності через те, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку бабусі ОСОБА_3 виданий після її смерті.

Згідно інформаційної довідки відділу Держземагенства у Віньковецькому районі, земельна ділянка НОМЕР_1 - рілля площею 0,6320 га розташована на території Петрашівської сільської ради, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Її вартість складає 15681,12 грн..

Після відкриття спадкової справи нотаріус правомірно на підставі статті 25 ч.4 ЦК України відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку за наявності не скасованого Державного акта на ім'я померлої. Зазначений Державний акт підлягає скасуванню на підставі зазначеної вище правової норми.

В статті 6 Земельного Кодексу України 1990 року зазначено, що громадяни мають право приватної власності на землю шляхом одержання її у спадщину. А позивач являється спадкоємцем за заповітом, що підтвердив копією заповіту.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Також, відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

З аналізу наведених правових норм Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 173515, виданий 17.06.2009 року на ім'я ОСОБА_3 слід визнати недійсним у зв'язку з фактичним набуттям права на земельну ділянку позивачем. За ним слід визнати право на спірну земельну ділянку на підставі ч.1 ст. 1223 ЦК України як за спадкоємцем майна за заповітом.

Також на підставі статті 256 ЦПК України слід встановити, що відповідно до вимог статті 549 ЦК України (Кодексу 1963 року) в 2002 році ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 15, 21, 1261, 1264 ЦК України, ст.ст. 6, 152, 154, 158 ЗК України, ст. ст. 8,10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3.

Визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 173515 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,6320 га, виданий на ім'я ОСОБА_3.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 - рілля площею 0, 6320 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 173515, виданого 17.06.2009 року .

Право на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів після отримання копії цього рішення через Віньковецький районний суд до апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя О.О. Потапов