Ухвала

від 13.11.2014 по справі 872/15296/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 811/2414/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі № 811/2414/13-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового-повідомлення рішення №0000301701 від 17.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин Позивача з його контрагентами, оскільки господарські операції були спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовлених ними та підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення рішення №0000301701 від 17.07.2013 року.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 р.н.о.к. НОМЕР_1, з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Онікс - СГ» (код 37427046), ТОВ «Енергосвіт» (код 31800052), ПП «Етера ВК» (код 37097095) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1, ч. ст.203, ч.1 ч.2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в чатині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму ПДВ 5862.10 грн., в т.ч. за травень 2012 року 2552.10 грн., червень 2012 року - 2430.00 грн., листопад 2012 року 910.00 грн.

На підставі зазначеного Акту, Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000301701 від 17.07.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8793.15 грн., в тому числі за основним платежем - 5862.10 грн., штрафними санкціями у розмірі - 2931.05 грн.

Не погодившись з законністю винесення зазначеного податкового повідомлення рішення, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішення №0000301701 від 17.07.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що реальність правових наслідків та господарської мети по правочинам підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які фактично підтверджується реальність здійснення господарської операції, а тому винесення податкового-повідомлення рішення №0000301701 від 17.07.2013 року є необґрунтованим та незаконним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість, стали висновки актів документальної перевірки ТОВ «Енергосвіт» від 08.04.2013 року №2009/22.1-04/31800052, документальної перевірки ПП «Етера ВК» від 01.06.2013 року №6467/1520/37097095 та акті документальної перевірки ПП «Онікс-СГ» від 23.05.2013 року №70/22-7/37427046 та від 08.04.2013 року №70/22-7/37427046 відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що Позивач є вигодо- набувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку операцій, які не носять реального характеру.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами господарської діяльності Позивача є: ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення; електромонтажні роботи; оптова торгівля електронними комплектами та устаткуванням; роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою;

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що правовідносини між Позивачем та ПП «Оникс-СГ» здійснювались на підставі договору поставки електроприладів від 01.12.2011 року.

Крім того, 14.05.2012 року та 08.06.2012 року Позивачем були укладені договори поставки електроприладів з ПП «Етера ВК» та 28.05.2012 року з ТОВ «Енергосвіт».

На думку податкового органу вказані правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ПП «Оникс-СГ», ПП «Етера ВК», ТОВ «Енергосвіт».

Факт виконання умов договору поставки 01.12.2011 року, та здійснення господарських операцій з ПП «Оникс-СГ» , підтверджують наступні документи: податкова накладна №5 від 28.02.2013 року, №1 від 01.06.2012 року, №3 від 01.11.2012 року, видаткова накладна №106 від 01.06.2012 року, №3/11 від 01.11.2012 року,.

Здійснення сплати грошових коштів за поставлений товар підтверджують наступні документи: рахунок фактура №1/06 від 01.06.2012 року, платіжне доручення №1 від 21.06.2012 року, №7 від 30.11.2012 року, рахунок на оплату №5/01-11 від 01.11.2012 року.

Факт виконання умов договору поставки 14.05.2012 року та 08.06.2012 року, та здійснення господарських операцій з ПП «Етера ВК» , підтверджують наступні документи: податкова накладна №27 від 14.05.2012 року,№33 від 08.06.2012 року, видаткова накладна №5/014-4 від 14.05.2012 року, №6/008-1 від 08.06.2012 року,

Здійснення сплати грошових коштів за поставлений товар підтверджують наступні документи: рахунок на оплату №5/14-05 від 14.05.2012 року, №3/08-06 від 08.06.2012 року, платіжне доручення №1 від 30.05.2012 року, №1 від 27.06.2012 року

Факт виконання умов договору поставки 28.05.2012 року, та здійснення господарських операцій з ТОВ «Енергосвіт», підтверджують наступні документи: податкова накладна №83 від 28.05.2012 року, видаткова накладна №РН-00434 від 29.05.2012 року.

Здійснення розрахунку за поставлений товар підтверджують наступні документи: рахунок фактура №СФ-0000567 від 25.05.2012 року, платіжне доручення №1 від 28.05.2012 року.

Транспортування отриманого товару Позивач здійснював власним транспортним засобом, наявність якого підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. № НОМЕР_2.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що господарську діяльність Позивач здійснює в нежитловому приміщені, яке належить йому на підставі договору найму торгівельного місця №4 від 19.02.2008 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями. Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Тобто, зазначеними вище документами підтверджується факт реального здійснення господарської операції між Позивачем та ПП «Оникс-СГ», ПП «Етера ВК», ТОВ «Енергосвіт», та відповідно правомірність віднесення коштів до податкового кредиту.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ПП «Оникс-СГ», ПП «Етера ВК», ТОВ «Енергосвіт», а тому податкове повідомлення рішення №0000301701 від 17.07.2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі № 811/2414/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко