Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-14931/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/39113/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Вовчанська МДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а-14931/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех" (далі - Товариство)

до Вовчанської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000162301 та № 0000172301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що операції з придбання товарів, робіт та послуг у рамках правовідносин зі спірними постачальниками були відображені позивачем у податковому обліку відповідно до їх дійсного економічного змісту, тоді як умови провадження постачальниками позивача господарської діяльності та порядок виконання ними своїх договірних зобов'язань перед Товариством не можуть негативно впливати на податковий облік позивача у справі.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Вовчанська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у позові Товариства. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неможливість виконання спірними контрагентами поставок у заявлених обсягах, що обумовлює безтоварний характер цих поставок та виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено планову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період.

Перевірку оформлено актом від 10.06.2011 № 328/23-32715267.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на валові витрати та податковий кредит по операціям з придбання підрядних робіт та маркетингових послуг у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Про Енерджі Інжинірінг», приватним підприємством «Співдружність-Кентавр», приватним підприємством «Електроспецтех», товариством з обмеженою відповідальністю «Проф-Строй», товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудмонтажінвест» з посиланням на безтоварний характер цих операцій.

Наведене стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000162301, за яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 841 605 грн. (у тому числі 673 284 грн. за основним платежем та 168 321 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000172301 про визначення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 596 779 грн. (у тому числі 477 423 грн. за основним платежем та 119 356 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку по операціям з кожним із спірним контрагентів наведеним критеріям, суди встановили, що виконання цих операцій оформлено належними первинними документами, складення яких відповідає виду господарської операції.

Так, на підтвердження задекларованого податкового кредиту та витрат по операціям з поставки підрядних робіт приватним підприємством «Електроспецтех», товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудмонтажінвест», приватним підприємством «Співдружність-Кентавр», товариством з обмеженою відповідальністю «Проф-Строй» позивачем подано договори, довідки про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-3, акти приймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в, кошториси, податкові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства, якими підтверджується оплата позивачем вартості робіт в безготівковому порядку.

Результати цих робіт у подальшому були поставлені позивачем державному підприємству «Марилівський спиртзавод» та відкритому акціонерному товариству «Харківський тракторний завод» на виконання своїх договірних зобов'язань.

Поставка маркетингових послуг приватним підприємством «Про Енерджі Інжинірінг» позивачеві оформлена актом виконаних робіт, податковою накладною, звітом про проведене дослідження.

Вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників.

Втім Вовчанська МДПІ належним чином не обґрунтувала, чому вказані документи не були нею враховані при аналізі спірних операцій.

Установлені податковою перевіркою факти відсутності у названих постачальників персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення розглядуваних операцій, не є свідченням неможливості виконання цими постачальниками поставок в адресу позивача.

Так, відсутність у штаті контрагента достатньої кількості працівників не є доказом недобросовісності платника податків - покупця, позаяк чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб.

Неперебування контрагента за юридичною адресою також не є доказом безтоварності господарської операції, позаяк дана обставина лише свідчить про недотримання контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того факту, що відповідне підприємство не поставляло роботи (послуги) позивачеві. Адреса, вказана у первинних документах як місцезнаходження контрагентів, відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що свідчить про дотримання порядку оформлення первинних документів, визначеному, зокрема, у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вовчанською МДПІ не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь вказаних постачальників кошти повертались Товариству.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-14931/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько