ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/45135/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року
у справі № 2а-2712/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа» (надалі також - позивач, ТОВ «Стар Медіа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій щодо визнання у акті перевірки від 2 листопада 2011 року № 2318/2302/34001604 нікчемним договору від 12 березня 2011 року № 27/04, укладеного ТОВ «Стар Медіа» з ТОВ «РІП», визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0008012302, зобов'язання повернути суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 36167, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн., сплачених на підставі податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0008012302.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року у задоволенні вищевказаного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Стар Медіа» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги ТОВ «Стар Медіа» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0008012302, зобов'язано ДПІ повернути суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 36167, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1, 00 грн., сплачених на підставі податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0008012302. В решті позовних вимог відмовлено.
Як підтверджується штампом на поштовому конверті 4 квітня 2014 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві звернувся до суду першої інстанції з поданням про зміну способу та порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 шляхом стягнення з ДПІ на користь ТОВ «Стар Медіа» коштів в сумі 36177, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року у задоволенні вказаного подання відмовлено.
В той же час, 4 квітня 2014 року, практично паралельно, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві звернувся з аналогічним поданням про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 шляхом стягнення з ДПІ на користь ТОВ «Стар Медіа» коштів в сумі 36177, 00 грн. і до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про зміну способу виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року шляхом стягнення з ДПІ на користь ТОВ «Стар Медіа» 36177,00 грн.
Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права при постановленні ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, що призвело до безпідставного задоволення подання про зміну способу виконання судового рішення, просить її скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали від 26 червня 2014 року, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіряючи на відповідність вимогам законності та обґрунтованості оскаржуване судове рішення, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції помилково, посилаючись на положення статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон), задовольнив подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Так, відповідно до частини 1 статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист , із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
З аналізу наведених норм слідує, що державний виконавець, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, звертається до суду першої інстанції , що видав виконавчий лист із поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Як слідує з матеріалів справи, виконавчий лист щодо виконання рішення про повернення коштів у справі виданий Окружним адміністративним судом України, поряд з цим із поданням про зміну способу виконання, всупереч положенням статті 263 КАС України та статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець в той же день звернувся одразу до суду першої інстанції до апеляційного суду.
З урахуванням пункту 5 частини 3 статті 108 КАС України, відповідно до положень якого якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду позовна заява повертається позивачеві, та виходячи із аналогії закону, суд апеляційної інстанції мав повернути вказане подання державному виконавцю, як таке, що не підлягає розгляду (не підсудне вказаному суду).
Відтак, з урахуванням наведеного при постановлені оскаржуваної ухвали судом касаційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Поряд з цим слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 224 КАС України визначено, що судом касаційної інстанції не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відтак, з урахуванням наведеного, Вищий адміністративний суд України з метою дотримання наведених вище положень КАС України, перевіряє правильність рішення суду апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про зміну способу виконання судового рішення.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи слідує, що Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2012 року задовольнив частково позовні вимоги ТОВ «Стар Медіа», у тому числі й стосовно зобов'язання відповідача щодо повернення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 36167, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн., сплачених на підставі податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0008012302
Згідно з вимогами пункту 2 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).
Суд повторно акцентує увагу на тому що, частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норм є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи слідує, що, звертаючись до суду із поданням щодо зміни способу виконання судового рішення, на підтвердження неможливості його виконання, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надав наступні докази: заяву позивача про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист, постанову про відкриття виконавчого провадження, постанови про накладення штрафу на ДПІ за невиконання судового рішення, вимоги державного виконавця щодо виконання судового рішення.
Однак вказані документи не містять відомостей в чому полягають обставини, які роблять виконання рішення щодо повернення сум грошового зобов'язання неможливим. Не зазначено таких відомостей і в самому поданні.
Надані разом з поданням Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відомості містять лише інформацію про те, що ДПІ ухиляється від виконання судового рішення без поважних на це причин, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії постанов про накладення на ДПІ штрафу (а.с. 189, 193) .
Отже, з урахуванням наведено, суд приходить висновку, що виконання постанови суду фактично можливе а, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції свідчить про те, що суд, змінюючи спосіб виконання постанови, вказане належним чином не перевірив.
Крім вищезазначеного, Вищий адміністративний суд України акцентує увагу і на тому, що ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року, якою у задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено, було оскаржено позивачем до суду апеляційної інстанції. Відтак, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, як суб'єкт на якого покладено обов'язок щодо виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, обрав невірний спосіб захисту порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки рішення суду першої інстанції окремо оскаржено до суду апеляційної інстанції.
Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що за змістом статті 6 Конвенції (відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судами застосовується при розгляді справ як джерело права) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом .
Відтак, з урахуванням наведених норм Конвенції та КАС України, для цілей розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення таким судом є саме суд першої інстанцї.
Статтею 229 КАС України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись статтями 222, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
У задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 по адміністративній справі № 2а-2712/12/2670 відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: І.О. Бухтіярова
В.П. Юрченко
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2014 |
Оприлюднено | 22.12.2014 |
Номер документу | 41969923 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Блажівська Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні