Постанова

від 29.09.2014 по справі 813/5243/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року № 813/5243/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представників позивача Слюсарчика І.М., Малетич Т.В.,

представника відповідача Рождественської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства «Київ-Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 № 0001512200 та № 0001522200

встановив:

Спільне підприємство «Київ-Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, СП «Київ-Захід» у формі ТОВ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Червонограді), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 № № 0001512200 та № 0001522200.

В обґрунтування позовних вимог СП «Київ-Захід» у формі ТОВ зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.07.2014 № 656/2200/20780000 про нереальність господарських операцій із ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні та додаткових поясненнях. Зазначила, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб», а отже безпідставно сформовано податковий кредит всього в сумі 88152,00 грн, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

СП «Київ-Захід» у формі ТОВ зареєстроване виконавчим комітетом Червоноградської міської ради народних депутатів як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 20780000, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 26.11.1993 № 283 та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України Серії АД № 878056 від 21.07.2014 основними видами діяльності СП «Київ-Захід» у формі ТОВ є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами ( Код КВЕД 47.11), неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами ( 46.39), виробництво хліба та хлібобулочних виробів (10.71), вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) та ін.

СП «Київ-Захід» у формі ТОВ взято на облік в органах податкової служби та перебуває на обліку в ДПІ у м. Червонограді.

На підставі направлень від 14.05.2014 № 224/2200, № 225/2200, № 226/2200, № 227/2200, № 228/2200 ДПІ у м. Червонограді проведено планову виїзну перевірку СП «Київ-Захід» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 до 31.12.2013, та іншого законодавства за період з 01.10.2012 до 31.12.2013, про що складено акт від 03.07.2014 № 656/2200/20780000.

Відповідно до акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 84980,00 грн, в тому числі за ІV квартал 2012 року у сумі 12975,00 грн, за 2013 рік у сумі 72005,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено задекларовану суму ПДВ всього в сумі 88152,00 грн, в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 2444,00 грн, за листопад 2012 року в сумі 9913,00 грн, за лютий 2013 року в сумі 1142,00 грн, за квітень 2013 року в сумі 8103,00 грн, за червень 2013 року в сумі 22550,00 грн, за липень 2013 року в сумі 44000,00 грн;

- пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 2978,65 грн;

- абз. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами і доповненнями та розділ ІІІ Порядку заповнення подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, в частині подання з порушенням встановлених вимог Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІV квартал 2012 року.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 16.07.2014 виставлено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001512200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 132225,00 грн, у тому числі за основним платежем 88152,00 грн, за штрафними санкціями 44077,00 грн;

- № 0001522200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 127470,00 грн, у тому числі за основним платежем 84980,00 грн, за штрафними санкціями 42490,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб».

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступними нормами законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку.

Форма довідки, строк дії, порядок її видачі розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 167.1 с. 167 ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Згідно з п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до абз. «а-б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та був чинний до 16 грудня 2011 року) (далі - Порядок № 969) та пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року) (далі - Порядок №1379) податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку № 969 та пунктом 5 Порядку № 1379 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункти 6.2. названих Порядків).

Одночасно відповідно до положень пунктів 6.3 Порядку № 969 та Порядку № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ПП «Компанія Флемінг», (ЄДРПОУ 38129101) надано суду копію договору постачання від 16.11.2012, предметом якого є постачання продуктів харчування.

На підставі видаткової накладної від № 1116 від 16.11.2012 ПП «Компанія Флемінг» здійснило поставку товару - крупи пшеничної, куті, крупи ячневої та крупи перлової. На зазначену продукцію ПП «Компанія Флемінг» виписало позивачу податкову накладну № 51 від 16.11.2012. Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжного доручення від 03.12.2012. На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортну накладну від 16.11.2012.

Також позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 878046, з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «Компанія Флемінг» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ПП «Рехавот» (ЄДРПОУ 37504083) надано суду копію договору постачання № 18/10/11Д від 18.10.2011, предметом якого є постачання продуктів харчування.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем отримано відповідно до видаткових накладних № 07-0000007 від 04.07.2013, № 07-0000020 від 11.07.2013, № 06-0000024 від 27.06.2013 цукор пісок-ваговий. Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень № 3968 від 26.06.2013, № 1070 від 01.07.2013, № 1077 від 02.07.2013, та отримав податкові накладні № 26 від 26.06.2013; № 27 від 27.06.2013; № 7 від 02.07.2013. На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні № 595 від 27.06.2013, № 597 від 04.07.2013, № 600 від 11.07.2013.

Також позивачем надано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13398, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 878052, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «Рехавот» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, було платником податку на додану вартість та мало право здійснювати оптову торгівлю цукром.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ПП «БК Аструм», (ЄДРПОУ 38347323) надано суду копію договору № 30/04/13 від 30.04.2013, предметом якого є постачання обладнання.

На підставі видаткової накладної № 30/04-10 від 30.04.2013 ПП «БК Аструм» здійснило поставку товару - чаші ферментаційні овальні (лоза), панель управління печі MiBE, пальник RG-20, ножі для хліборізки. На зазначену продукцію ПП «БК Аструм» виписало позивачу податкову накладну № 547 від 30.04.2013. Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжного доручення № 3750 від 27.05.2013.

Також позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 878048, з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «БК Аструм» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «ТПК Груп» (ЄДРПОУ 38148831) надано суду копію договору № 08/10/12 від 08.10.2012.

На підставі видаткової накладної № 16/10-06 від 16.10.2012 ТОВ «ТПК Груп» здійснило поставку товару - стрічки транспортерної для хліборізальної машини, двигуна приводу для хліборізальної машини, коромисло для хліборізальної машини, рамку в комплекті з ножами для хліборізальної машини, прижимний транспортер для хліборізальної машини, стрічку для загрузочних апаратів. На зазначену продукцію ТОВ «ТПК Груп» виписало позивачу податкову накладну № 355 від 16.10.2012. Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжного доручення № 2446 від 16.10.2012.

Також позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 878044, з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ «ТПК Груп» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ПП «СТВ Луцьк» (ЄДРПОУ 35867917) надано суду копію договору поставки від 24.03.2011, предметом якого є прийняття та своєчасна оплата позивачем цурку-білого.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем отримано відповідно до видаткових накладних № РН-0000071 від 10.04.2013, № РН-0000081 від 23.04.2013, № РН-0000089 від 30.04.2013 цукор. Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень № 467 від 09.04.2013, № 3541 від 24.04.2013, № 3555 від 25.04.2013 та отримав податкові накладні № 13 від 09.04.2013, № 23 від 23.04.2013, № 30 від 25.04.2013. На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні № 71 від 10.04.2013, № 81 від 23.04.2013, № 89 від 30.04.2013.

Також позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 878050, з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «СТВ Луцьк» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало право здійснювати оптову торгівлю цукром.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «Галхліб» (ЄДРПОУ 32863181) надано суду копію договору поставки № 191 від 01.07.2012, предметом якого є прийняття та оплата позивачем продукції групи «Хліб і хлібобулочні вироби» та групи «Здобні вироби».

Згідно з умовами вказаного договору позивачем отримано хліб, хлібобулочні та здобні вироби відповідно до видаткових накладних № РН11-01134 від 01.11.2012, № РН11-02022 від 02.11.2012, № РН11-02249 від 02.11.2012, № РН11-03143 від 03.11.2012, № РН11-04067 від 04.11.2012, № РН11-05221 від 05.11.2012, № РН11-06023 від 06.11.2012, № РН11-07042 від 07.11.2012, № РН11-08176 від 08.11.2012, № РН11-09198 від 09.11.2012, № РН11-10120 від 10.11.2012, № РН11-11010 від 11.11.2012, № РН11-11056 від 11.11.2012, № РН11-112299 від 12.11.2012, № РН11-13183 від 13.11.2012, № РН11-14039 від 14.11.2012, № РН11-114251 від 14.11.2012, № РН11-15201 від 15.11.2012, № РН11-16246 від 16.11.2012, № РН11-17121 від 17.11.2012, № РН11-17037 від 17.11.2012, № РН11-18009 від 18.11.2012, № РН11-18053 від 18.11.2012, № РН11-19106 від 19.11.2012, № РН11-19079 від 19.11.2012, № РН11-21136 від 21.11.2012, № РН11-21030 від 21.11.2012, № РН11-20125 від 20.11.2012, № РН11-22119 від 22.11.2012, № РН11-23196 від 23.11.2012, № РН11-23030 від 23.11.2012, № РН11-24082 від 24.11.2012, № РН11-25009 від 25.11.2012, № РН11-25056 від 25.11.2012, № РН11-26226 від 26.11.2012, № РН11-27030 від 27.11.2012, № РН11-27123 від 27.11.2012, № РН11-28031 від 28.11.2012, № РН11-28265 від 28.11.2012, № РН11-29047 від 29.11.2012, № РН11-29108 від 29.11.2012, № РН11-30050 від 30.11.2012, № РН11-30128 від 30.11.2012, № РН2-010106 від 01.02.2013, № РН2-020038 від 02.02.2013, № РН2-020110 від 02.02.2013, № РН2-040036 від 04.02.2013, № РН2-040223 від 04.02.2013, № РН2-050120 від 05.02.2013, № РН2-060039 від 06.02.2013, № РН2-060233 від 06.02.2013, № РН2-070036 від 07.02.2013, № РН2-070157 від 07.02.2013, № РН2-080036 від 08.02.2013, № РН2-080250 від 08.02.2013, № РН2-090107 від 09.02.2013, № РН2-110080 від 11.02.2013, № РН2-110101 від 11.02.2013, № РН2-120137 від 12.02.2013, № РН2-130037 від 13.02.2013, № РН2-130145 від 13.02.2013, № РН2-140209 від 14.02.2013, № РН2-080036 від 08.02.2013, № РН2-140035 від 14.02.2013, № РН2-150033 від 15.02.2013, № РН2-150106 від 15.02.2013, № РН2-150033 від 15.02.2013, № РН2-160100 від 16.02.2013, № РН2-170010 від 17.02.2013, № РН2-180063 від 18.02.2013, № РН2-180081 від 18.02.2013, № РН2-190033 від 19.02.2013, № РН2-190103 від 19.02.2013, № РН2-200035 від 20.02.2013, № РН2-200143 від 20.02.2013, № РН2-210037 від 21.02.2013, № РН2-210108 від 21.02.2013, № РН2-220099 від 22.02.2013, № РН2-230036 від 23.02.2013, № РН2-230093 від 23.02.2013, № РН2-240038 від 24.02.2013, № РН2-240045 від 24.02.2013, № РН2-250062 від 25.02.2013, № РН2-250121 від 25.02.2013, № РН2-260118 від 26.02.2013, № РН2-270092 від 27.02.2013, № РН2-270037 від 27.02.2013, № РН2-280033 від 28.02.2013, № РН2-280078 від 24.02.2013.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень № 3640 від 12.12.2012, № 190 від 08.02.2013, № 4295 від 20.02.2013, № 4556 від 20.03.2013 та отримав податкові накладні № 14 від 30.11.2012, № 34 від 28.02.2013. До матеріалів справи також долучено розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 14 від 30.112012 та № 35 від 28.02.2014.

Також позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 368719, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18486879, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 878054, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ «Галхліб» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, являлось платником податку на додану вартість та мало право здійснювати виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між СП «Київ-Захід» у формі ТОВ та ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб», факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар слід зазначити, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.

Також судом встановлено, що у подальшому СП «Київ-Захід» у формі ТОВ здійснювало реалізацію вказаних товарів, що підтверджується долученими до справи договорами купівлі-продажу з контрагентами, накладними на переміщення товарів та видатковими накладними.

Крім того позивачем на підтвердження власної сітки фірмових магазинів у м. Львові, м. Червонограді, м. Радехові, м. Сокалі, складських приміщень та пекарні надано копії свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомості, копії договорів оренди приміщень магазинів.

Вищенаведені фактичні обставини справи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ та ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб» та використання їх у власній господарській діяльності згідно зі своєю статутною діяльністю з метою одержання прибутку.

Дослідивши акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів та ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб» та їх постачальників. Підставою для таких висновків стали:

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 № 1239/22-2/38148831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК Груп» (код ЄДРПОУ 38148831);

- акт Городоцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 № 183/2201/32863181 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Галхліб» (код ЄДРПОУ 32863181);

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 № 422/26-55-22-03 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК Аструм» (код ЄДРПОУ 38347323);

- акт Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.09.2013 № 103/22-12/37504083 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Рехавот» (код ЄДРПОУ 37504083);

- акт ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013№ 249/3-22-03 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Компанія Флемінг» (код ЄДРПОУ 38129101);

- акт Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24.10.2013 № 1133/22.2/35867917 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки «СТВ Луцьк» (код ЄДРПОУ 35867917).

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ТПК Груп», ПП «БК Аструм», ПП «Компанія Флемінг» та порушення законодавства, які на думку податкового органу, були допущені ТОВ «Галхліб», «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот».

Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між СП «Київ-Захід» у формі ТОВ та ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб» оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТОВ «ТПК Груп», ПП «Компанія Флемінг», ПП «БК Аструм», ПП «СТВ Луцьк», ПП «Рехавот», ТОВ «Галхліб».

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1827,00 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.07.2014 № 0001512200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.07.2014 № 0001522200.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства «Київ-Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м. Червоноград, вул. Івасюка 20, ЄДРПОУ 20780000) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.