Постанова

від 16.12.2014 по справі 813/7999/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року справа № 813/7999/14

11 год. 30 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивачів Водолазького Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості до Інституту народознавства Національної академії наук України про стягнення коштів, -

встановив:

Львівський міський центр зайнятості, Львівський обласний центр зайнятості звернулися до суду з позовом до Інституту народознавства Національної академії наук України, в якому просять суд стягнути з відповідача на користь Львівського міського центру зайнятості кошти у сумі 6948,53грн. та на користь Львівського обласного центру зайнятості кошти у сумі 308,29грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 після звільнення з Інституту народознавства Національної академії наук України зареєструвалася у позивачів та отримувала допомогу по безробіттю та проходила навчання, проте її поновлено на роботі з дати звільнення, а тому Інститут народознавства Національної академії наук України, як роботодавець, має повернути позивачам зазначені виплати.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача до суду не надходило. У судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, він проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 04.07.2014р. у справі №461/1461/14-ц, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України, не набрало законної сили. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом Фонду та здійснюють, зокрема, виплату забезпечення та надають соціальні послуги.

ОСОБА_3 працювала на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України та була звільнена з посади відповідно до п.6 ст.36 Кодексу законів про працю України з 16.01.2014р.

03.03.2014р. ОСОБА_2 надано статус безробітної як такої, що зареєструвалась у Львівському міському центрі зайнятості та призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю нараховувалась на підставі довідки про середню заробітну плату від 18.02.2014р., виданої Інститутом народознавства Національної академії наук України.

Суд встановив, що у період з 04.03.2014р. по 18.07.2014р. ОСОБА_2 проведена виплата допомоги по безробіттю у сумі 6948,53грн., що підтверджується даними персональної картки №135014022000054 ОСОБА_2

Крім того, за час перебування на обліку як безробітна у Львівському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 навчалася за програмою Розробка додатків MS Offісе 2000 у НУ «Львівська політехніка» відповідно до договору від 18.06.2014р. №123 у період з 27.06.2014р. по 10.07.2014р., що підтверджується довідкою Львівського обласного центру зайнятості від 19.08.2014р. №07-3004/-14. Професійне навчання за програмою «Компютерне програмування» проводилось за рахунок коштів Львівського обласного центру зайнятості, що підтверджується платіжними дорученнями №1679 від 16.07.2014р., №1832 від 04.08.2014р., №1953 від 19.08.2014р., №2251 від 18.09.2014р.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 04.07.2014р. у справі №461/1461/14-ц ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України. Доказів набрання законної сили вказаним судовим рішенням суду не надано.

Відповідно до наказу Інституту народознавства Національної академії наук України від 11.07.2014р. №33-К ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України, Львівським міським центром зайнятості направлено до Інституту народознавства Національної академії наук України претензію від 04.09.2014р. №1315718 про повернення в місячний термін претензійної суми на користь Львівського міського центру зайнятості (6948,53грн.) та Львівського обласного центру зайнятості (308,29грн.).

Інститут народознавства Національної академії наук України не погодився з претензією та надав свої заперечення від 23.09.2014р. №229, в яких зазначає, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 04.07.2014р. у справі №461/1461/14-ц, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України, не набрало законної сили, а тому, відсутні підстави для повернення вказаної суми.

Суд при вирішенні спору по суті виходив з такого.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року, центри зайнятості, як робочі органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з п. 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, зареєстрованого 12.03.2009 року в Міністерстві юстиції України за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Слід зазначити, що згідно із п. 9 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, проте Львівською митницею претензію та наказ у встановленому законом порядку та строки не оскаржено та до цього часу кошти службі зайнятості не повернуті.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

При цьому, втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із п.9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Права, обов'язки та відповідальність Фонду та роботодавця визначені ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року, якими передбачено, зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Суд зазначає, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Враховуючи те, що відповідно до наказу Інституту народознавства Національної академії наук України від 11.07.2014р. №33-К ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства Національної академії наук України, суд вважає що позивачі правомірно звернулись до відповідача з претензією, а в подальшому до суду, з метою стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному з відповідача.

При цьому посилання представника відповідача на те, що рішення суду, яким поновлено ОСОБА_2 на посаді, не набрало законної сили, не впливає на правомірність стягнення з відповідача суми страхових коштів та вартості соціальних послуг, оскільки підставою такого стягнення є факт поновлення ОСОБА_2 на роботі.

На підставі системного аналізу норм законодавства та дослідження наявних в матеріалах справи доказів докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України (код ЄДРПОУ - 03534469) на користь Львівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ- 25555035) кошти в сумі 6948 (шість тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 53коп.

3. Стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України (код ЄДРПОУ - 03534469) на користь Львівського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ - 03491180) кошти в сумі 308 (триста вісім) грн. 29 коп.

4. Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 19.12.2014р.

Суддя А.Г. Гулик