cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/23706/14 15.12.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПіЕсБі філмз"
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кременчуцького Арнольда Костянтиновича
про стягнення 173 746,61 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача - Мартян О.В. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПіЕсБі філмз" заборгованості за Кредитним договором № 02/980/К/034 від 12.11.2009 в розмірі 173 746,61 грн., в тому числі 81685,43 грн. процентів за користуванням кредитними коштами, 14385,99 грн. пені за порушення сплати процентів, 77675,19 грн. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2009 між позивачем та Кременчуцьким А. К. укладено кредитний договір № 02/980/К/034, відповідно до п. 1.1. кредитор надає позичальнику на умовах визначених цим договором грошові кошти в сумі 517834,62 грн. зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по 11.11.2010 включно. В порушення умов договору та норм чинного законодавства, Кременчуцький А. К. не виконує свої зобов'язання по договору, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість. 12.11.2009 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір поруки № 02/034/980/001 відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Кременчуцьким А. К. його зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитовим договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 порушено провадження по справі № 910/23706/14, розгляд справи призначено на 24.11.2014.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 24.11.2014 представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено на 15.12.2014.
Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2014 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі
Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
З огляду на те, що ухвали суду були надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).
Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчить про те, що відповідачем 05.11.2014 була отримана ухвала суду від 30.10.2014 та 01.12.2014 була отримана ухвала суду від 24.11.2014, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.
Оскільки відповідач не з'явився у судові засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Третя особа в судове засідання 15.12.2014 не з'явилася, вимоги ухвал суду не виконала, про причини неявки суд не повідомлено.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.12.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
12.11.2009 між ВАТ АБ "Старокиївський банк" (кредитор) та Кременчуцьким А. К. (позичальник) укладено кредитний договір № 02/980/К/034 (далі -Кредитний договір).
За умовами Кредитного договору кредитор надає позичальнику на умовах визначених цим договором грошові кошти в сумі 517834,62 грн., надалі за текстом «кредит», зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по 11.11.2010 включно, з наступним графіком повернення кредиту: щомісячно, починаючи з грудня 2009, не пізніше сьомого числа кожного місяця, частками у сумі не менш 43200,00 грн. та на дату, що відповідає закінченню строку користування кредитними коштами (якщо на цю дату буде мати місце заборгованість за кредитом) (п. 1.1 договору).
На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок третьої особи 517834,62 грн. грошових коштів, що вбачається з копії меморіального ордеру № 6765/1 від 12.11.2009.
Додатковою угодою № 1 від 11.11.2010 позивач та третя особа погодили, що кредитор надає позичальнику на умовах визначених цим договором грошові кошти в сумі 517834,62 грн., надалі за текстом «кредит», зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по 10.11.2011.
Додатковою угодою № 2 від 10.11.2011 позивач та третя особа погодили, що кредитор надає позичальнику на умовах визначених цим договором грошові кошти в сумі 517834,62 грн., надалі за текстом «кредит», зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по 09.11.2012.
Додатковою угодою № 3 від 09.11.2012 позивач та третя особа погодили, що кредитор надає позичальнику на умовах визначених цим договором грошові кошти в сумі 517834,62 грн., надалі за текстом «кредит», зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по 03.07.2013.
Додатковою угодою № 4 від 04.07.2013 позивач та третя особа погодили, що кредитор надає позичальнику на умовах визначених цим договором грошові кошти в сумі 517834,62 грн., надалі за текстом «кредит», зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по 03.07.2014.
Згідно з п. 2.1. договору видача позичальнику кредиту проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № 26205901 о/р-36820 в ВАТ АБ «Старокиївський банк», МФО 321477, код ЄДРПОУ 19024948, з позичкового рахунку № 22020515036801 в ВАТ АБ «Старокиївський банк», МФО 321477, код ЄДРПОУ 19024948, на цілі визначені п. 1.2 цього договору.
Кредит надається позичальникові на споживчі цілі (п. 1.2 договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті щомісячно в останній робочий день місяця (тут і надалі під робочим днем розуміється день, який банки України відкриті для проведення операцій), на фактичну заборгованість по кредиту, за період з першого по останній день поточного місяця включно, та в день остаточного погашення заборгованості за кредитом. Нараховані проценти відображаються на рахунку № 22020515036801 в ВАТ АБ «Старокиївський банк», МФО 321477, код ЄДРПОУ 19024948. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 2.5 договору).
Нараховані проценти сплачуються позичальником протягом перших семи календарних днів наступного місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів, шляхом внеску в касу кредитора або шляхом безготівкового перерахування платіжним доручення на рахунок кредитора, вказаний в п. 2.5 договору, та одночасно з остаточним погашенням кредиту. При остаточному погашенні кредиту позичальник зобов'язаний в першу чергу сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (п. 2.6 договору).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по кредитному договору № 02/980/К/034, у зв'язку з чим у останнього станом на 28.10.2014 утворилась заборгованість за процентами в розмірі 81685,43 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, станом на 28.10.2014 факт наявності заборгованості за кредитним договором № 02/980/К/034 від 12.11.2009 по прострочених процентах в розмірі 81685,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором № 02/980/К/034 від 12.11.2009 позивач нарахував пеню у розмірі 14385,99 грн. за несвоєчасну сплату процентів.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.6 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня.
Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені у розмірі 14385,99 грн. грн. за несвоєчасну сплату процентів.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором № 02/980/К/034 від 12.11.2009 позивач нарахував 77675,19 грн. штрафу на підставі п. 4.4 договору.
П. 4.4 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником вимог п.п 3.3.5-3.3.13 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5% від суми кредиту за кожний випадок .
З наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що позивач нарахував відповідний штраф за три випадки несвоєчасної сплати процентів.
Разом з тим, обов'язок сплати процентів за використання кредиту, визначено сторонами у п. 3.3.2 договору, який не входить до переліку пунктів за порушення яких до відповідача застосовується штраф, передбачений п. 4.4 договору.
Доказів існування інших випадків, про які йде мова у п. 3.3.5-3.3.13, за порушення яких відповідач може бути притягнутий до відповідальності у вигляді накладання на останнього штрафу, позивачем суду не представлено та матеріали справи не містять.
З огляду на вищенаведене, суд відмовляє позивачу у стягненні 77675,19 грн. штрафу на підставі п. 4.4 договору за кількість випадків прострочення сплати процентів по кредиту.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
12.11.2009 ВАТ АБ "Старокиївський банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПіЕсБі філмз" (надалі - відповідач) уклали між собою договір поруки № 02/034/980/001.
За умовами договору поруки цей договір забезпечує виконання Кременчуцьким А. К. (позичальник) зобов'язань перед кредитором, що виникають з Кредитного договору № 02/980/К/034 від 12.11.2009, а саме: повернути кредитору основну суму боргу за кредитом, сплати відсотки за його користування, а також штрафні санкції, в разі їх виникнення та відшкодувати збитки кредитора, які можуть бути завдані порушенням основного зобов'язання, в розмірі та строки, передбачені кредитним договором (п. 1.1 договору).
У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені в ньому строки, поручитель зобов'язується сплатити кредитору грошову суму, що підлягає сплаті позичальником відповідно до умов кредитного договору. Моментом виплати суми боргу поручителем є дата зарахування грошових коштів в повному розмірі на рахунок кредитора (п. 2.1 договору).
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
При цьому, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 та ч. 2. ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Станом на день вирішення спору по суті, відповідач не сплатив позивачеві, повністю або частково, заявлену заборгованість за договором кредиту. Доказів іншого відповідач при розгляді даної справи суду не надав.
За встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача, як поручителя за договором кредиту в розмірі 81685,43 грн. заборгованості по відсотках за кредитом, 14385,99 грн. пені, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Ціна позову становить 173746,61 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 3474,93 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.
За таких обставин, з відповідачів стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1921,43 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПіЕсБі філмз" (01004, м. Київ, вулиця Червоноармійська, 23, кв. 3; ідентифікаційний код 35634888) на користь Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8; ідентифікаційний код 19024948) 81685 (вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять) грн. 43 коп. заборгованості по прострочених процентах та 14385 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 99 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПіЕсБі філмз" (01004, м. Київ, вулиця Червоноармійська, 23; ідентифікаційний код 35634888) в доход Державного бюджету 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 43 копійок судового збору.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.2014
Суддя О.А.Грєхова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.12.2014 |
Оприлюднено | 22.12.2014 |
Номер документу | 41970759 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Грєхова О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні