Постанова

від 17.12.2014 по справі 825/3836/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3836/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Новик Н.С.,

за участю представників сторін

від позивача Карети О.О.,

від відповідача Смуригіної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт» звернулось до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» дані податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт» шляхом внесення показників, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подати суду звіт про виконання цієї постанови не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було подано податкові декларації з податку на додану вартість. На підставі направлення від 29.10.2014 № 3119 працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стар Флайт» (код за ЄДРПОУ 39001085) з питань правомірності формування податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт № 2564/22/39001085 від 11.11.2014.

Інформацію, викладену у вищезазначеному акті, відповідач вніс у систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок», зокрема, інформацію в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Стар Флайт» за серпень 2014 року.

В зв'язку з чим від податкових органів почали надходити обов'язкові до виконання запити про надання первинних документів за цей період для проведення зустрічних звірок.

ТОВ «Стар Флайт» не погоджується із необґрунтованими висновками ДПІ, викладеними в акті перевірки, та вважає, що відповідачем вчинені протиправні дії, спрямовані на зменшення ТОВ «Стар Флайт»:

- податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 330964,00 грн,

- податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 322732,00 грн.

Відтак, позивач вважає протиправними дії ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, щодо зменшення підприємству розміру податкових зобов'язань, та податкового кредиту, задекларованих ним у серпні 2014 року, оскільки вони вчинені з порушенням встановленого порядку, а в акті викладені суб'єктивні висновки щодо нереальності господарських операцій.

Угоди, які укладені між ТОВ «Стар Флайт» та його контрагентами не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З огляду на викладене наведені в акті перевірки порушення (начебто встановлені іншими ніж ДПІ у м. Чернігові податковими органами) не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів фіктивними/нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

При цьому, звертаючи увагу на той факт, що керуючись протиправними висновками, зробленими перевіряючими в акті № 2564/22/39001085 від 11.11.2014, співробітниками ДПІ у м. Чернігові позивачу було зменшено суму податкових зобов'язань та кредиту з ПДВ і безпідставно внесено ці дані до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» без винесення рішення про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема без винесення податкового повідомлення-рішення.

Наведене, на думку позивача, фактично свідчить, що відповідач змінив дані, задекларовані ТОВ «Стар Флайт» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, у його задоволенні просила відмовити, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 177-179), в яких зазначено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стар Флайт» з питань правомірності формування податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року.

За результатами розгляду висновків перевірки складено акт № 2564/22/39001085 від 11.11.14, яким встановлено порушення:

- п. 137.1 ст. 137, ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Стар Флайт» завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 330964,00 грн за серпень 2014 року;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Стар Флайт» завищено суму податкового кредиту з Г1ДВ на загальну суму ПДВ 322732,00 грн за серпень 2014 року.

За наслідками розгляду висновків акту перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались.

Як на підставу нікчемності угод позивача із контрагентом відповідач посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 № /26-53-22-01-21-39033489 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Смарт-Консалтінг» щодо декларування взаємовідносин з контрагентами за липень - серпень 2014 року».

Крім того, на перевірку не було надано актів приймання-передачі (на підтвердження факту переходу права власності на ТМЦ) та сертифікатів якості (свідоцтва про виготовлення продукції або паспорту).

Також, на перевірку не було надано доказів взаємодії з ФОП ОСОБА_3, який відповідно до наданої ТТН № 150814 від 15.08.2014 вказаний перевізником придбаного/проданого товару (договір, акти прийому-передачі послуг, інше).

Видаткові накладні № 1408005 та № 1508001 зі сторони ТОВ «Стар-Флайт» містять лише підписи, без розшифровки особи, які вони належать.

Відповідач вважає, що акт складено в межах наданих повноважень і компетенції уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів, якими було вчинено всі передбачені заходи щодо проведення перевірки, а результати перевірки правомірно внесені до бази даних і не визначають прав та обов'язків платника (за її результатами не приймалось рішення про донарахування платнику будь-яких зобов'язань) та є необхідними для виконання контролюючими органами покладених на них функцій та завдань відповідно до норм Податкового кодексу України їх використання також є правомірним (та не має підстав для видалення даних з бази).

З урахуванням вищевикладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень на неї суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Флайт» (код 39001085) зареєстровано в якості юридичної особи 29.11.2013, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові з 02.12.2013, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 53). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стар Флайт» з питань правомірності формування податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року.

За результатами розгляду висновків перевірки складено акт № 2564/22/39001085 від 11.11.2014 (а. с. 36-51), яким встановлено порушення:

- п. 137.1 ст. 137, ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Стар Флайт» завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 330964,00 грн за серпень 2014 року;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Стар Флайт» завищено суму податкового кредиту з Г1ДВ на загальну суму ПДВ 322732,00 грн за серпень 2014 року.

За наслідками розгляду висновків акту перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, однак дані були внесені до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок», про що зазначає відповідач у судовому засіданні на вимогу ухвали суду від 03.12.2014.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Стар Флайт» здійснював господарську діяльність із контрагентом ТОВ «СМАРТ-КОНСАЛТИНГ» відповідно до укладеного договору від 04.08.2014 № 04/08-14 (а. с. 67-68), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- специфікація № 1 від 04.08.2014 (а. с. 69-70);

- рахунки-фактури (а. с. 71, 77);

- видаткові накладні № СК-1408005 від 14.08.2014, № СК-1508001 від 15.08.2014 (а. с. 72, 78);

- податкові накладні від 14.08.2014 № 6, від 15.08.2014 № 7 (а. с. 73-75, 79);

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (а. с. 81);

- журнал реєстрації довіреностей (а. с. 87-88);

- банківські виписки (а. с. 84-89, 92-103);

- договір про відступлення права вимоги від 21.10.2014 № 21/10-14 (а. с. 90);

- повідомлення про відступлення (а. с. 91).

Також, ТОВ «Стар Флайт» здійснював господарську діяльність із контрагентом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 18.06.2014 № 53-129-01-14-00170 (а. с. 104-108а), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити деталі трубопроводів та труб виробництва, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- специфікації (а. с. 109-118, 120-125а);

- додаткові угоди № 1 (а. с. 119, 126-127);

- видаткові накладні № 22 від 15.08.2014, № 21 від 15.08.2014, № 20 від 15.08.2014, № 19 від 15.08.2014, № 18 від 15.08.2014, № 17 від 15.08.2014, № 16 від 15.08.2014, № 15 від 15.08.2014, № 14 від 15.08.2014 (а. с. 128, 132, 136, 140, 144, 152, 156, 160);

- акти приймання-передачі ТМЦ (а. с. 129, 133, 137, 141, 145, 149, 153, 157, 161);

- податкові накладні від 15.08.2014 № 9, від 15.08.2014 № 8, від 15.08.2014 № 7, від 15.08.2014 № 6, від 15.08.2014 № 5, від 15.08.2014 № 4, від 15.08.2014 № 3, від 15.08.2014 № 2, від 15.08.2014 № 1 (а. с. 130, 134, 139, 142, 150, 154, 158, 162);

- квитанції (а. с. 131, 135, 139, 143, 147, 151, 155, 159, 163);

- довіреність (а. с. 164);

- товарно-транспортні накладні (а. с. 165-166);

- наказ (а. с. 167);

- звіт про використання коштів (а. с. 168);

- квитки (а. с. 169-172, 175-176).

Отже, правовідносини за спірною господарською операцією в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що господарська операція мала на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлена ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, домовленість виконана сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Стар Флайт», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності договорів позивача з контрагентами відповідач посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 № /26-53-22-01-21-39033489 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Смарт-Консалтінг» щодо декларування взаємовідносин з контрагентами за липень - серпень 2014 року».

Такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю контрагента за його місцем реєстрації, відсутністю у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, доводи відповідача про відсутність актів приймання-передачі ТМЦ та специфікацій спростовуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі ТМЦ (а. с. 129, 133, 137, 141, 145, 149, 153, 157, 161) та специфікаціями (а. с. 69-70, 109-118, 120-125а).

Доводи відповідача, що видаткові накладні № 1408005 та № 1508001 зі сторони ТОВ «Стар-Флайт» містять лише підписи, без розшифровки особи, якій вони належать спростовуються доводами представника позивача, що дані видаткові накладні підписані директором підприємства, ідентичність підписів директора підприємства Зінченка М.П. вбачається з видаткових накладних № СК-1408005 від 14.08.2014, № СК-1508001 від 15.08.2014 (а. с. 72, 78) та вищезазначених договорів.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01 січня 2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Виходячи з аналізу положень статті 74 ПК України, інформаційна система «Податковий блок» повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Оскільки у даному разі жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) здійснено не було, то вищенаведене, фактично свідчить, що відповідач змінив дані, задекларовані ТОВ «Стар Флайт» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Доводи ж відповідача про те, що внесення відомостей у систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» не несе жодних правових наслідків спростовується доводами позивача, що за результатами такого внесення розпочато зустрічні звірки контрагентів відповідача, що тягне за собою втрату ділової репутації позивача та підтверджується наявним у матеріалах справи запитом про надання інформації та її документального підтвердження від 17.11.2014 № 13547/10/25-26-22-02-19 (а. с. 215).

Дії податкового органу по виключенню з електронних баз задекларованих платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що вони повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника.

Згідно з приписами ст. 244-2 КАС України, висновки викладені у рішеннях Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Наведену правову позицію відображено, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 по справі № 826/6809/14 (головуючий Голубева Г.К), від 21.10.2014 по справі № 2а/0470/8765/11 (Маринчак Н.Є.), від 17.10.2014 по справі № 813/8373/13-а, від 10.11.2014 по справі № 805/5236/14 (Бивилева Л.І.), від 03.12.2014 по справі № 826/14018/14, від 14.10.2014 по справі № 814/850/14, від 13.10.2014 по справі № 816/3469/13-а, від 27.10.2014 по справі № 825/42277/14, від 17.11.2014 по справі № 821/851/14, від 12.11.2014 по справі № 810/5055/14 (головуючий Кошіль В.В.), від 13.10.2014 по справі № 826/11305/14, від 02.10.2014 по справі № 804/10179/13-а (головуючий Ланченко Л.В.), від 08.10.2014 по справі № 821/3482/13-а, від 12.12.2014 по справі № 826/13139/14 (головуючий Моторний О.А.), від 07.10.2014 по справі № 815/2403/14, від 25.11.2014 по справі № 804/4958/14 (головуючий Бухтіярова І.О.), від 21.10.2014 по справі № 811/3293/13-а (головуючий Цвіркун Ю.І.), від 31.10.2014 по справі № 814/851/14 (головуючий Приходько І.В.), від 11.09.2014 по справі № 825/406/14 (головуючий Юрченко В.П.), від 27.02.2014 по справі № 825/630/14 (головуючий Федоров М.О.), від 23.09.2014 по справі № 825/1959/14 (головуючий Шипуліна Т.М.), від 08.08.2014 по справі № 826/8016/14 (головуючий Карась О.В.), а також у постановах Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 по справі № 804/3616/13-а, від 04.11.2014 по справі № 804/8819/13-а (головуючий Вербицька О.В.), від 21.10.2014 по справі № 820/4691/13-а (головуючий Маринчак Н.Є.), від 20.10.2014 по справі № 820/4390/13-а (головуючий Цвіркун Ю.І.), від 05.11.2014 по справі № 820/3732/14 (головуючий Костенко А.В.).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених дій податковий орган в повній мірі до суду не надав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт», - задовольнити.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Стар Флайт» шляхом внесення показників, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подати суду звіт про виконання цієї постанови не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт» судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан