Рішення

від 09.12.2014 по справі 925/2005/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 925/2005/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА", м. Київ

до приватного підприємства "БОНАНЗА-ЦЕНТР", м. Черкаси

про стягнення 11 247 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з приватного підприємства "БОНАНЗА-ЦЕНТР" 8 458 грн. 79 коп. основного боргу, 2 219 грн. 34 коп. штрафу, 83 грн. 19 коп. три відсотки річних, 486 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання та просить розглянути справу на нявними в ній документами.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, його представник в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні згідно зі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

26 травня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" (далі - позивач) та приватним підприємством "БОНАНЗА-ЦЕНТР" (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 455/2014П (відстрочка з лімітом), в порядку та на умовах якого, позивач зобов'язався поставити відповідачу автомобільні товари. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній виданій позивачем, яка після підписання її сторонами має силу специфікації.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата за товар здійснюється наступним чином:

Перерахування грошової суми відповідачем на розрахунковий рахунок відповідача протягом 30 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Розмір заборгованості відповідача не погашеної протягом періоду зазначеного в ст. 3 даного договору не може перевищувати 30 000 грн. 00 коп.

Підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна.

Якщо на дату проведення оплати за товар згідно вимог даного договору офіційний курс НБУ гривні до долара США зросте більш ніж на 3% порівняно зі встановленим курсом гривні до долара США на день підписання видаткової накладної, пропорційно змінюється і сума, яку відповідач зобов'язаний сплатити відповідачу. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 16 118 грн. 00 коп., що підтверджується підписаною видатковою накладною № ЕПЗ 0529082 від 29.05.2014.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 9 400 грн. 00 коп.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію № 4/1313 від 28.08.2014 з вимогою погасити заборгованість, разом із актом звірки взаєморозрахунків. Проте, дана вимога залишена відповідачем без задоволення, а претензія - без відповіді.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар на підставі видаткової накладної № ЕПЗ 0529082 від 29.05.2014, складає 6 718 грн. 00 коп.

Крім того, 29 жовтня 2013 року позивач на підставі усної домовленості з відповідачем, виставив йому рахунок - фактуру № ЕДБ-1029112 на суму 1 061 грн. 00 коп. щодо оплати шини вантажної 385/65 К.22.5 К164ІІ Т В8 у кількості 1 шт.

29 жовтня 2013 року позивач відвантажив на замовлення відповідача на підставі рахунку - фактури № ЕДБ-1029112 від 29.10.2013, товар на загальну суму 1 061 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № ЕДБ1029173 від 29.10.2013, підписаною та скріпленою печатками обох сторін. Строк оплати по даній видатковій накладній визначено до 30.10.2013.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати рахунку - фактури № ЕДБ-1029112 від 29.10.2013, належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався,

28 вересня 2014 року позивач направив відповідачу претензію № 4/1313 від 28.08.2014 з вимогою погасити заборгованість в сумі разом із актом звірки взаєморозрахунків. Проте, дана вимога залишена відповідачем без задоволення, а претензія - без відповіді.

Заборгованість відповідача за отриманий товар на підставі видаткової накладної № ЕДБ1029173 від 29.10.2013, складає 1 061 грн. 00 коп.

Позивач на підставі п. 3.5 договору, перерахував суму основної заборгованості відповідача від дати підписання видаткових накладних на дату подання позову до суду у зв'язку зі зміною офіційного курсу НБУ гривні до долара США більше ніж на 3%, пропорційно зміни курсу гривні до долара США.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за видатковою накладною № ЕПЗ 0529082 від 29.05.2014 складає 7 397 грн. 79 коп.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару а сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 8 458 грн. 79 коп. (7 397 грн. 79 коп.+1 061 грн. 00 коп.) обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний за затримку платежів у відповідності до ст. 3 договору сплатити позивачу штраф у розмірі 30 відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 2 219 грн. 34 коп. штрафу за затримку оплати товару згідно видаткової накладної № ЕПЗ 0529082 від 29.05.2014.

Суд, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку штрафу в сумі 2 219 грн. 34 коп. за відповідні періоди, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано 67 грн. 49 коп. трьох відсотків річних та 306 грн. 09 коп. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання по видатковій накладній № ЕПЗ 0529082 від 29.05.2014, 15 грн. 70 коп. трьох відсотків річних та 180 грн. 35 коп. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання по видатковій накладній № ЕДБ1029173 від 29.10.2013.

Розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справ, вчиненні вірно, тому також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "БОНАНЗА-ЦЕНТР", (вул. Петровського, 160/4, кв. 28, м. Черкаси, 18020, код ЄДРПОУ 34924041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" (вул. Радистів, 73-А, м. Київ, 02089, код ЄДРПОУ 33780248): 8 458 грн. 79 коп. основного боргу, 2 219 грн. 34 коп. штрафу, 83 грн. 19 коп. трьох відсотків річних, 486 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 16 грудня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз