Рішення

від 15.12.2014 по справі 922/4902/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/4902/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ завод "Південкабель", м. Харків до Науково виробниче ТОВ "Лідіс",м. Харків про стягнення коштів у розмірі 696 565,95 грн. за участю представників:

позивача - Вірьовкін О.М., за дов. від 06.04.2011 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Завод "Південькабель", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Науково-Виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідіс", про стягнення заборгованості за договором № 128 П - 10 від 24 листопада 2010 року у розмірі 696 565,95 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 13 931,31 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 128 П - 10 від 24 листопада 2010 року щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4902/14 та призначено її до слухання в судовому засіданні на 24 листопада 2014 року.

24 листопада 2014 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд даної справи відкладено до 15 грудня 2014 року.

11 грудня 2014 року чрез канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 44691 від 11 грудня 2014 року) про розгляд справи без участі представника відповідача та відзив на позовну заяву (вх. № 44698 від 11 грудня 2014 року), дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання з'явився представник позивача та не заперечував проти задоволення клопотання відповідача (вх. № 44691 від 11 грудня 2014 року) про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення з додатками. Даний пакет документів судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 44876 від 15 грудня 2014 року.

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 44691 від 11 грудня 2014 року) про розгляд справи за його відсутністю, з огляду на виконання відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі - надання витребуваних судом доказів, беручи до уваги невизнання обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 15 грудня 2014 року, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача (вх. № 44691 від 11 грудня 2014 року) про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 15 грудня 2014 року позивач не виявив наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 жовтня 2010 року між Закритим акціонерним товариством завод "Південкабель" (рішенням загальних зборів акціонерів від 24.94.2014 року ПАТ "Завод "Південкабель" є новим найменуванням ЗАТ завод "Південькабель") (продавець) та Науково-виробничим Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідіс" (покупець), було укладено договір № 128 П - 10.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується виготовити та поставити на умовах EXW (Франко-завод, м. Харків) кабельно-провідникову продукцію (КПП) згідно номенклатури, в кількості та по цінах, вказаних в рахунку на оплату або в відвантажній рахунок-накладній, або в специфікації до договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти її. Продавець гарантує, що КПП належить йому на праві власності, не знаходиться під заставою, арештом та не є предметом позову третіх осіб.

Загальна вартість договору становить орієнтовно 2 000 000,00 грн. включно з ПДВ п. 2.1 договору).

Відповідно п. 3.1 договору, ціни на продукцію договірні, погоджені сторонами на кожну партію замовлення. Партія замовлення визначається виставленим рахунком від продавця.

Умовами п. п. 3.2, 3.3 договору узгоджено, що оплата вартості продукції проводиться в національній грошовій валюті України та згідно виставлених рахунків продавця за фактично поставлену кількість. Форма розрахунку за поставлену продукцію: 60% попередня оплата, 40% по факту виготовлення, шляхом перерахунку грошових коштів на р/р продавця.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк виготовлення визначається технологічним процесом, в залежності від виду продукції та погоджується в специфікації до договору.

Згідно п. 4.3 договору, в зв'язку зі специфікою виробництва кабельно-провідникової продукції, сторони погодили, що поставка товару вважається виконаною в повному обсязі, якщо фактична кількість отриманого покупцем товару відрізняється від погодженої в специфікації або рахунку в межах +- 5%.

Приймання продукції по кількості проводиться в момент її отримання на складі продавця уповноваженою особою покупця (п. 5.1 договору).

Даний договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунок-накладними: № 06354 від 15 грудня 2011 року; № 01356 вівд 11 квітня 2012 року; № 02672 від 22 червня 2012 року; № 03732 від 20 серпня 2012 року (арк. спр. 14, 22, 28, 32) та видатковими накладними: № 04454 від 27 вересня 2012 року; № 04656 від 05 жовтня 2012 року; № 00311 від 07 лютого 2013 року; № 00609 від 01 березня 2013 року; № 01086 від 04 квітня 2013 року (арк. спр. 34, 36, 42, 44, 46) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 897 958,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, окрім поставленої продукції передбаченої договором № 128 П-10 від 24 листопада 2010 року відповідачу відпускалась продукція по усній домовленості, даний факт підтвердує наявні в матеріалах справи: рахунок-накладна № 05956 від 29 листопада 2011 року; рахунок накладна № 00020 від 11 січня 2012 року; рахунок-накладна № 00349 від 06 лютого 2012 року; рахунок-накладна № 00444 від 14 лютого 2012 року; рахунок-накладна № 02010 від 21 травня 2012 року; рахунок-накладна № 02511 від 14 червня 2012 року; рахунок-накладна № 03129 від 17 липня 2012 року; видаткова накладна № 05042 від 26 жовтня 2012 року; видаткова накладна № 05988 від 19 грудня 2012 року; (арк. спр. 12, 16, 18, 20, 24, 26, 30, 38, 40) на загальну суму 261 665,61 грн.

Позивачем зазначено, що відповідачем було здійснено часткову оплату отриманої продукції у сумі 463 057,99 грн. як в межах договору так й за усною домовленістю сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - "ГК України") господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 128 П - 10 від 24 листопада 2010 року та зобов'язання по поставці товару, поставив відповідачу товар, визначений у вказаних вище накладних, на загльну суму 1 159 623,94 грн. з яких (накладних) сплачено 463 057,99 грн. Факт наявності заборгованості не заперечує і сам відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 44689 від 11 грудня 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати отриманої від позивача продукції у сумі 696 565,95 грн., а від так позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 931,31 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст. ст. 174, 175, 181 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 629, 692,712 ЦК України та керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідіс" (61099, Харківська область, місто Харків, вулиця Автогенна, будинок 7, в тому числі з р/р 26008060737293 в ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 14349344) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (61099, Харківська область, місто Харків, вулиця Автогенна, будинок 7, п/р 2600710395 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00214534) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 696 565,95 грн. та судовий збір у розмірі 13 931,31 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2014 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/4902/14