Рішення

від 16.12.2014 по справі 902/1653/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2014 р. Справа № 902/1653/14

за позовом : Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (шосе Запорізьке, 22, м. Дніпропетровськ, 49107, код ЄДРПОУ 23359034)

до : Приватного акціонерного товариства "Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство" (вул. Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 00901772)

про стягнення 19 368,92 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники

позивача : Шаровський С.А. - за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство" 19368,92 грн., з яких: 16000 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 584,22 грн. - 3% річних, 2784,00 грн. інфляційних, нарахованих у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про постачання електричної енергії ВАТ "ДТЕК"Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області № 100145 від 20.03.2003р.

Ухвалою від 21.11.2014 р. порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 16.12.2014 р.

В судове засідання 16.12.2014р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав. Відповідач не з'явився та повноважних представників не направив, відзиву на позов та витребуваних документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Копії ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.11.2014р. надсилались відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, вказаною в позовній заяві (вул. Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036), що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є адресою місцезнаходження відповідача, та на адресу, зазначену в договорі про постачання електричної енергії № 100145 від 20.03.2003р. (вул. Окружна, 4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000). Крім того, копію ухвали в електронному вигляді направлено відповідачу на електронну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як інформація про здійснення зв'язку з Приватним акціонерним товариством "Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство".

Однак копія ухвали суду від 21.11.2014 року, яка надсилалась відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у витязі з ЄДР, повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку наступного змісту: "за зазначеною адресою не проживає". Копія ухвали суду про порушення провадження у справі, яка надіслана відповідачу за адресою, вказаною в договорі, до суду не повернута.

За змістом статті 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу суду було надіслано стороні за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути зокрема засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На цьому, зокрема, наголошено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" відповідно до Загальних зборів акціонерів від 31.03.2011р. перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке відповідно до протоколу річних Загальних зборів від 26.06.2012р.) (за договором - Енергопостачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство" (яке перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство" (за договором - Споживач) укладений договір № 100145 про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області від 20.03.2003р.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є постачання і передача електроенергії Енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії Споживачем.

Згідно з п. 2.6. договору перелік цехів, підрозділів споживача, що розташовані поза територіями, адреса яких зазначена в розділі 12 договору, їх найменування та адреса розташування наводяться споживачем в додатку 12.

Відповідно до п.п. 2.8 - 2.10 договору порядок використання та оплати електроенергії для опалення та водонагрівання регулюється умовами, зазначеними в додатку 8. Підтвердження фактичного обсягу спожитої споживачем електроенергії за звітний місяць здійснюється сторонами за формою Звіту про спожиту електроенергію, що відображена у додатку 5, до 2 числа місяця, що настає за звітним. У разі здійснення споживачем передачі електричної енергії, що належить Електропостачальнику або для населення, обсяги цієї електроенергії зазначаються у звіті (додаток 5) окремо по кожній точці її обліку. Вартість поставленої електричної (спожитої) у розрахунковому періоді (місяці) електроенергії визначається за чинними роздрібними тарифами щодо відповідної тарифної групи та за класом напруги, відповідно до яких здійснюється розрахунок обсягу спожитої електроенергії, за формою, що відображена у додатку 5 до цього договору.

Для визначення обсягів фактично спожитої електроенергії споживач зобов'язаний знімати показання розрахунків приладів обліку та подавати їх значення Електропостачальнику за встановленою формулою ( додаток 5). Графік зняття показань лічильників та порядок їх подання Енергопостачальнику визначені в додатку 11 (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов'язаний вести записи показань лічильників активної електроенергії згідно з додатками контрольного зняття цих показань і в останній день розрахункового місяця в журналі показань лічильників активної електроенергії, якщо до споживача здійснюється щодобовий контроль споживання електроенергії, такі записи повинні вестись щодобово. Журнал з пронумерованими сторінками має бути прошнурований і скріплений печаткою Енргопостачальника та його структурного підрозділу.

Відповідно до п. 4.2. договору, у редакції Додаткової угоди від 01.08.2006р. до договору № 100145 від 20.03.2003р., споживач має здійснювати розрахунки за отриману електроенергію за показами розрахункових приладів за весь розрахунковий період на підставі рахунку, який споживач повинен отримати у день надання електропостачальнику звіту про спожиту електроенергію, на протязі 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку.

Постачальник поставив Споживачу електроенергію у відповідності до умов договору, зокрема у серпні 2013 року. Про це свідчить Звіт про споживання електроенергії за серпень 2013р., який підписаний відповідачем.

12.08.2013 року відповідачем отримано рахунок № 100145/8 на оплату коштів за спожиту електроенергію у серпні 2013 року на суму 22993,14 грн.

Споживач 12.02.2014р. виставлений рахунок по активній електроенергії оплатив частково на суму 6993,14 грн.

На день подання позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в серпні 2013 року становить 16000,00 грн.

Наведене стверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) передбачено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.10.2. ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватись електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання електричної енергії.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16000 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України пред'явлено до стягнення з відповідача 584,22 грн. - 3% річних та 2784,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний ст. 692 ЦК України строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 4.7. договору № 100145 від 20.03.2003 року, сторони погодили, що у разі прострочення платежу за спожиту електроенергію споживач на вимогу Енергопостачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Дослідивши розрахунки заявлених до стягнення 584,22 грн. - 3% річних та 2784,00 грн. інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство" (вул. Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 00901772) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (шосе Запорізьке, 22, м. Дніпропетровськ, 49107, код ЄДРПОУ 23359034) 16000 грн. (шістнадцять тисяч грн.00 коп.) боргу, 584,92 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири грн. 92 коп.) річних, 2784,00 грн. (дві тисячі вісімдесят чотири грн. 00 коп.) інфляційних та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 грудня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (шосе Запорізьке, 22, м. Дніпропетровськ, 49107) (відповідно до заяви)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036)