Рішення

від 19.12.2014 по справі 903/1177/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2014 р. Справа № 903/1177/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»

до відповідача Підприємства «Унідор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 17 859,52 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: Воєвода С.М., дов. від 01.10.2014 року

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Позивач - ТзОВ «Автомагістраль» звернувся з позовом про стягнення з відповідача - Підприємства «Унідор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 17 859,52 грн., з них 13 800 грн. заборгованості, 4 059,52 грн. санкцій.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що 28.08.2012 року позивачем згідно платіжного доручення №947 перерахував відповідачу за товар - емульсію 45 000 грн., однак товар було поставлено лише на суму 31 200 грн. згідно видаткової накладної №РН-000041 від 31.08.2012 року, 01.12.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 13 800 грн. У листі - відповіді від 17.01.2014 року відповідач визнав борг в сумі 13 800 грн. та зобов'язався його погасити, однак кошти не було перераховано, що спонукало звернення до суду з позовом про примусове стягнення неповернутих коштів в сумі 13 800 грн., 1132,73 грн. пені, 341,41 грн. відсотків річних та 2585,38 грн. інфляційних.

Відповідач у запереченні на позов вказує, що сторони не перебували у договірних відносинах, а тому не можна вважати, що строк виконання зобов'язання настав і має місце прострочка виконання, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою поставити товар, а лише з вимогою повернути кошти. З врахуванням зазначеного вважає безпідставним нарахування господарських санкцій.

Позивач згідно клопотання №04/214/1 від 04.12.2014 року на адресу суду направив оригінали матеріалів долучених до позовної заяви, які просив повернути після їх огляду, також просить спір розглядати без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

Дані матеріали було оглянуто в судовому засіданні та згідно клопотання повернуто відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним-дорученням №947 від 28.08.2012 року перерахував ПП «Унідор» 45 000 грн. за емульсію згідно рахунку №СФ-0000009 від 22.08.2012 року.

Згідно видаткової накладної №РН-0000041 від 31.08.2012 року позивачем отримано товар - емульсію на загальну суму 31 200 грн.

01.12.2013 року на адресу відповідача направлена претензія №01/2-13/5 про повернення коштів в сумі 13 800 грн.

У відповіді на претензію №03 від 17.01.2014 року відповідач визнав вимогу про повернення коштів в сумі 13800 грн. та зобов'язався погасити борг.

Крім того, між сторонами 31.12.2013 року було підписано акт взаємозвірки згідно якого підтверджено борг в сумі 13 800 грн.

Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача кошти в сумі 13 800 грн., пеню в сумі 1132,73 грн. нараховану за період з 22.01 по 22.07.2014 року згідно ч.2 ст.193,ст.231 ГК України та ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», 2585,38 грн. інфляційних та 341,41 грн. відсотків річних нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 22.01по 18.11.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимога позивача підлягає задоволенню лише в частині стягнення коштів в сумі 13 800 грн., в частині стягнення пені, інфляційних та відсотків річних вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як слідує з матеріалів справи позивачем була проведена попередня оплата за товар в сумі 45 000 грн. згідно рахунку-фактури відповідача поставка товару проведена лише на суму 31 200 грн.

Частиною 2 ст.693 ЦК України визначено, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати товару , не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530.

Письмовий договір між сторонами не укладався, строк виконання зобов'язання не був визначений.

Згідно претензії від 01.12.2013 року №01/2-13/5 позивач просив повернути надмірно перераховані кошти в сумі 13 800 грн. і з даною вимогою погодився відповідач у листі відповіді на претензію.

При обґрунтуванні заявленої вимоги позивач посилається на норми статей 526,530 ЦК України, ч.2 ст.193 ГК України.

Хоча в позовна заява не містить належного правового обґрунтування щодо вимоги про повернення коштів в сумі 13 800 грн., однак відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд вправі самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні спору незалежно від змісту вимог, викладених в позовній заяві та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому самостійне визначена судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних відносин у даному випадку, не є порушенням ст.83 ГПК України та виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Направлення позивачем претензії від 01.12.2013 року про повернення коштів свідчить про відсутність у нього потреби в товарі (емульсії) за який проведена попередня оплата.

З огляду на вищезазначене вимога щодо стягнення коштів в сумі 13 800 грн. є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення пені то вона є безпідставною, оскільки договір, яким передбачалась відповідальність у вигляді пені між сторонами не укладався, а підстави такого застосування та розмір відповідальності до правовідносин, що виникли між сторонами по справі, не передбачено актами законодавства.

Також безпідставною є вимога щодо стягнення інфляційних та відсотків річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Як слідує з п.5.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи те, що спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись Постановою Пленуму ВГСУ №14, ст.ст. 663,693,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства «Унідор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (43000, Волинська обл.., м.Луцьк, вул.Сосюри, буд.45, ЄДРПОУ 21748866) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю (54001, м.Миколаїв, вул.Карла Лібкнехта,7, ЄДРПОУ 32884416) 13 800 грн. та 1411,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Направити ТзОВ «Автомагістраль» оригінали документів надіслані суду згідно клопотання №04/214/1 від 04.12.2014 року.

Повний текст рішення складено

19.12.2014

Суддя С. В. Костюк