Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/23605/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23605/14 08.12.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Спецавтобаза" доПриватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" простягнення коштів

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Сіняк Д.В., довіреність б/н від 20.10.2014;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Спецавтобаза" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" про стягнення 34854,02 грн., з яких: 34219,00 грн. - основний борг, 566,55 грн. - пеня та 68,47 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору перевезення №1/13 від 18.02.2013 надав відповідачу визначені договором послуги по перевезенню вантажів, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 порушено провадження у справі №910/23605/14 та призначено до розгляду.

17.11.2014 позивач через відділ діловодства суду, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 927, 43 грн. - пені та 112, 10 грн. - 3 % річних, а в частині стягнення основного боргу - провадження припинити, у зв'язку зі сплатою відповідачем.

Розглянувши в судовому засіданні 08.12.2014 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вона фактично за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних, а в частині основного боргу просив припинити провадження у зв'язку з оплатою.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2013 між Приватним акціонерним товариством "Спецавтобаза" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (вантажовідправник) укладено договір перевезення №1/13, предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією транспортного процесу по перевезенню вантажів вантажовідправника силами та засобами перевізника згідно з діючим законодавством України (п. 1.1 договору).

Згідно умов діючого договору вантажовідправник доручає та оплачує, а перевізник приймає на себе обов'язок перевозити та доставляти в строк вантажі в межах України, в тому числі по м. Києву та у міжнародному сполученні юридичним або фізичним особам, які уповноважені на їх отримання (п.1.2 договору).

При цьому, на підставі договору робиться заявка та виписується дорожній лист, які являють собою основні документи для отримання вантажу до перевезення та покладення матеріальної відповідальності за вантаж в процесі його доставки вантажоотримувачу (п.1.3 договору).

Вартість послуг перевізника визначається на підставі договірного тарифу, зазначеного у додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Зазначений тариф може бути змінений лише по взаємному узгодженню сторін (п.3.1 договору).

Розрахунки між вантажовідправником та перевізником здійснюються відповідно до чинного законодавства в гривнях України. На вимогу вантажовідправника при обумовленні розміру плати за транспортні послуги перевізник подає калькуляцію витрат і оплата за здійснені перевезення проводиться протягом тридцяти календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури за звітний місяць, за умови надання виконавцем підписаного акту приймання-передачі наданих послуг. До зазначеного акту перевізник зобов'язаний приєднати після здійснення перевезення належним чином оформлені (підписані уповноваженою особою та скріпленої печаткою або штампом вантажоодержувача) товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне здійснення перевезень, довіреність суворої звітності з відміткою про одержання вантажу та податкову накладну (п.3.2 договору).

Термін дії договору встановлюється з 18.02.2013 по 31.12.2013 включно (п.5.1 договору).

01.01.2014 позивачем та відповідачем укладено додатковий договір (угода) до договору перевезення №1/13 від 18.02.2013, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти п. 5.1 договору в новій редакції: "Термін дії договору встановлюється з 01.01.2014 по 31.12.2014 включно, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором".

На виконання умов даного договору, позивач за замовленням відповідача здійснив перевезення вантажу на загальну суму 36490, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень, а саме: № 586 від 26.08.2014 на суму 13271, 50 грн., №592 від 27.08.2014 на суму 5107, 00 грн., № 645 від 30.08.2014 на суму 5192, 00 грн., № 655 від 08.09.2014 на суму 7472, 00 грн., №660 від 15.09.2014 на суму 5448, 00 грн. та талонами замовника №920790 від 14.08.2014, №920792 від 14.08.2014, №920795 від 15.08.2014, №920796 від 15.08.2014, №920908 від 16.08.2014, №920902 від 16.08.2014, №920901 від 16.08.2014, №920903 від 18.08.2014, №920798 від 20.08.2014, №920904 від 20.08.2014, №920799 від 21.08.2014, №920906 від 22.08.2014, №920905 від 22.08.2014, №920800 від 22.08.2014, №920910 від 23.08.2014, №920911 від 23.08.2014, №920913 від 28.08.2014, №920914 від 28.08.2014, №920907 від 29.08.2014, №920917 від 29.08.2014, №920925 від 30.08.2014, №920924 від 30.08.2014, №920926 від 02.09.2014, №920927 від 02.09.2014, №920934 від 04.09.2014, №920932 від 04.09.2014, №920933 від 04.09.2014, №920935 від 05.09.2014, №920937 від 06.09.2014, №920936 від 06.09.2014, №920942 від 10.09.2014, №920939 від 08.09.2014, №920945 від 11.09.2014, №920943 від 10.09.2014, №920877 від 13.09.2014 та №920791 від 11.09.2014.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо перевезення визначених вантажів.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором перевезення №1/13 щодо оплати наданих послуг, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34219,00 грн.

В той же час, під час розгляду справи основний борг в сумі 34219,00 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 14.11.2014, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу відповідачем здійснена після подання позову (28.10.2014) та порушення провадження у даній справі (29.10.2014), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.4 договору за несвоєчасну оплату послуг перевізника вантажовідправник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в строк платежу за кожний день прострочки.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані йому послуги за період з 26.09.2014 по 13.11.2014, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 4.4 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 927,43 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати наданих послуг 3% річних в сумі 112,10 грн. за період з 26.09.2014 по 13.11.2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3 % річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, оскільки спір вник з вини відповідача та сплата основного боргу здійснена після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 34219,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 6; ідентифікаційний код 00382496) на користь Приватного акціонерного товариства "Спецавтобаза" (04128, м. Київ, вул. Плодова, буд. 1; ідентифікаційний код 05476486) 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 43 коп. - пені, 112 (сто дванадцять) грн. 10 коп. - 3 % річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014.

СуддяТ.В. Васильченко