Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/15841/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15841/14 15.12.14

За позовомКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" доПриватного підприємства "Таймкод" простягнення коштів Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

прокурорТимко В.В. посвідчення №025581; від позивача 1 Іваненко М.В., довіреність №18/04-3366 від 15.08.2014; від позивача 2Іваненко М.В., довіреність №4/03 від 08.01.2014; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Таймкод" про стягнення заборгованості в розмірі 26756,14 грн., з яких: 16247,53 грн. - основний борг, 1143,32 грн. - пеня, 9319,77 грн. - 15 % річних та 45,52 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на оренду нежитлового приміщення №545 від 30.03.2010 позивач-2 передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по сплаті орендної плати та страхування майна належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем-2 в сумі 16247,53 грн., що зумовило нарахування річних, пені та штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 порушено провадження у справі №910/15841/14 та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/15841/14 передано на розгляд судді Марченко О.В. у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В на навчанні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/15841/14 прийнято до провадження суддею Марченко О.В. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/15841/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку з поверненням судді з навчання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/15841/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №910/15841/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи.

09.12.2014 позивачі, через відділ діловодства суду, подали заяву про зменшення позовних вимог, яка підтримана прокурором, відповідно до якої просять стягнути з відповідача 25499,11 грн. заборгованості, з якої: 15415,92 грн. - основний борг, 1133,69 грн. - пеня, 8903,98 грн. - 15% річних та 45,52 грн. - штраф.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії прокурора та позивачів не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 25499,11 грн. заборгованості, з якої: 15415,92 грн. - основний борг, 1133,69 грн. - пеня, 8903,98 грн. - 15% річних та 45,52 грн. - штраф.

В судовому засіданні 15.12.2014 прокурор та представник позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв'язок" (нова назва - Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок") (орендодавець) та Приватним підприємством "Таймкод" (орендар) укладено договір на оренду нежитлового приміщення №545, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 18,00 кв.м., які знаходяться у власності ВАТ "Діпрозв'язок" за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3 (п. 1.1 договору).

Вказане в п. 1.1 цього договору майно передається орендарю в технічно справному стані і є придатним для його використання в цілях оренди по акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3 договору).

01.04.2010 сторони підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення згідно договору №545 від 30.03.2010, які знаходяться в будинку за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3 відповідно до плану-схеми, що додається до договору. Вказані приміщення знаходяться: 8-й поверх - S - 18.00 кв.м. - (праве крило) - №20. Загальна площа, яка передається - 18,00 кв.м.

У відповідності до п. 3.1 договору орендна плата за майно встановлюється згідно протоколу про встановлення договірної ціни (додаток №1 до цього договору) за базовий місяць (квітень) 2010 року і складає 1260,00 грн. крім того ПДВ 20% - 252,00 грн., всього орендна плата становить 1512,00 грн.

При цьому, орендодавець кожного місяця виставляє орендарю рахунок-фактуру, згідно якого останній здійснює авансовий платіж за майно до 5-го числа наступного місяця (п. 3.2 договору).

10.02.2011 сторонами у справі укладено угоду про розірвання договору №545 від 30.03.2010, відповідно до якої орендодавець і орендар прийшли згоди про розірвання договірних зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №545 від 30.03.2010 шляхом підписання цієї угоди на підставі п. 11.9.3 договору та з моменту набуття чинності даної угоди, договір №545 від 30.03.2010 припиняє свою чинність, а саме з 10.02.2011.

Пунктом 3 угоди про розірвання договору №545 від 30.03.2010 сторони визначили, що орендодавець нараховує орендну плату та плату за комунальні послуги за період фактичного перебування орендодавця, а орендар зобов'язується сплатити орендодавцеві протягом 5 днів з моменту отримання рахунків: орендну плату, плату за комунальні послуги за вказаний період згідно виставлених рахунків та/або актів.

10.02.2011 сторони підписали акт приймання-передачі майна до угоди про розірвання договору №545 від 30.03.2010, відповідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення згідно договору №545 від 30.03.2010, які знаходяться в будинку за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та умов договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №545 від 30.03.2010 щодо здійснення плати за оренду, сплату на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 15415,92 грн. за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 15415,92 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів, передбачених п.п 3.1, 3.5 цього договору, орендар сплачує орендодавцеві пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8.2 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 06.04.2010 по 05.08.2011 в сумі 1133,69 грн.

Окрім того, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 договору оренди сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 15 % річних від суми боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору оренди сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних в сумі 8903,98 грн. за період з 06.04.2010 по 01.07.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 15% річних за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Окрім цього, п.п. 4.7, 8.4 договору сторони передбачили обов'язок відповідача застрахувати орендоване майно та встановили, що за невиконання орендарем зобов'язання, щодо страхування орендованого майна, орендар сплачує штраф в розмірі 0,01% від залишкової вартості майна, вказаної цим договором в п. 1.3 договору, яка складає 455281,74 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем всупереч умовам договору не було здійснено страхування майна, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 45,52 грн. також підлягає задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судовий збір у розмірі 1827,00 грн., за вимогу майнового характеру, у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Таймкод" (03186, м. Київ, вул. Дашавська, буд. 21-А, ідентифікаційний код 34353024) на користь Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, ідентифікаційний код 01168185) 15415 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 92 коп. - основного боргу, 1133 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 69 коп. - пені, 45 (сорок п'ять) грн. 52 коп. - штрафу, 8903 (вісім тисяч дев'ятсот три) грн. 98 коп. - 15% річних, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Таймкод" (03186, м. Київ, вул. Дашавська, буд. 21-А, ідентифікаційний код 34353024) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2014.

Суддя Т.В. Васильченко