Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/22130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22130/14 08.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ростава» доПриватного підприємства «Варт» простягнення 2 502,32 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Бобровська А.О.; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростава» (надалі - ТОВ «Ростава») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Варт» (надалі - ПП «Варт») про стягнення 2 502,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки продукції № 40 від 01.09.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 264,86 грн., а також заявляє вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 146,81 грн. та 3 % річних у розмірі 90,65 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, витребуваних ухвалою суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 313157024 та № 31360386 отриманими його представником 23.10.2014 р. та 03.12.2014 р. відповідно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 р. між ТОВ «Ростава» (постачальник) та ПП «Варт» (покупець) було укладено договір поставки продукції № 40 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) та/або накладних, що засвідчують передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з пунктом 2.1 Договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а покупцем прийнято Товар на загальну суму 4 160,82 грн., що підтверджується накладними ТТН № РСЧ-009175 від 04.05.2013 р. та ТТН № РСЧ-007823 від 18.04.2013 р. підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб, які наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідачем сплачено на користь позивача 2 160,82 грн. за поставлений товар згідно накладних ТТН № РСЧ-009175 від 04.05.2013 р. та ТТН № РСЧ-007823 від 18.04.2013 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 264,86 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні ТТН № РСЧ-009175 від 04.05.2013 р. та ТТН № РСЧ-007823 від 18.04.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 4 160,82 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 21 календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Таким чином, враховуючи часткову оплату в розмірі 2 160,82 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно Договору складає 2 000,00 грн., а строк виконання зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 2 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 146,81 грн., інфляційних у розмірі 264,86 грн. та 3 % річних у розмірі 90,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.05.2013 р. по 07.08.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарський відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 146,81 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 264,86 грн. та 3% річних у розмірі 90,65 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Ростава» про стягнення з ПП «Варт» 2 000,00 грн. - основного боргу, 146,81 грн. - пені, 264,86 грн. - інфляційних та 90,65 грн. - 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростава» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Варт» (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 66; ідентифікаційний код 32376909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростава» (01001, м. Київ, вул. Гоголівська, 8; ідентифікаційний код 36684971) заборгованість у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 81 коп., інфляційні у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 86 коп., 3 % річних у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий