Рішення

від 16.12.2014 по справі 911/4854/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 911/4854/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" до Приватного підприємства "Електромонтажні системи" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Бутковська О.А. (дов. № 2751421 від 21.11.2014);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" до Приватного підприємства "Електромонтажні системи" про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000294 від 07.10.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 25.11.2014.

Ухвалою від 25.11.2014 розгляд справи відкладено на 09.12.2014.

Ухвалою від 09.12.2014 розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

В судовому засіданні 16.12.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 16.12.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

07.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (продавець) та Приватним підприємством "Електромонтажні системи" (покупець) було укладено договір поставки № ДГ-0000294, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного договору металопродукцію (товар), ціна, кількість та якісні характеристики якого вказані в специфікаціях, погоджених сторонами та які є невід'ємними частинами даного договору.

Продавець здійснює поставку відповідно до рахунку-фактури. Строки оплати поставленої партії товару зазначаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору. Ціна товару визначається відповідно до рахунків-фактур, що виставляються продавцем (п.п. 2.1., 2.2., 4.1. договору).

Згідно специфікації № 1 від 31.10.2013 до договору № ДГ-0000294 від 07.10.2013 продавець зобов'язався поставити покупцю жерсть чорну, загальною вартістю 97172,60 грн. Також сторони погодили умови оплати, а саме: продавець поставляє товар на наступних умовах: передоплата - 80% вартості замовлення, решта суми сплачується покупцем протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. У випадку прострочення оплати вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочки. У випадку прострочки оплати вартості товару на строк більше ніж 10 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочки.

Так позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0001412 від 21.10.2013 на оплату вартості товару на суму 97172,60 грн.

Відповідачем згідно вказаного рахунку 30.10.2013 та 31.10.2013 було сплачено грошові кошти у сумі 77810,40 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000389 від 31.10.2013 поставив відповідачу товар загальною вартістю 97172,60 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої ним особи на вказаній накладній та його печаткою, а також відсутністю скарг або заперечень з боку останнього.

Крім того, згідно акту № ОУ-0001022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість транспортних послуг у сумі 4500,00 грн.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідачем не надавалось суду жодних скарг щодо якості, комплектності товару або строків поставки. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вбачається, що відповідач свого обов'язку з оплати грошових коштів належним чином не виконав, залишку вартості товару та транспортних послуг не сплатив, що підтверджується довідкою № 894-02/21 від 05.12.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» (міститься в матеріалах справи), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 23862,20 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1991404 від 04.09.2014 в якій просив сплатити суму заборгованості, проте остання залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду розгляду справи відповідачу пропонувалось надати суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів, проте відповідач ані відзиву, ані доказів сплати суми боргу не надав.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 23862,20 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2386,22 грн штрафу та 4051,32 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши розрахунки штрафу та пені, надані позивачем, встановив, що останнім розраховано штраф та пеню, виходячи з загальної суми заборгованості за поставлений товар та транспортні послуги, тоді як сторонами було передбачено такий вид відповідальності лише за порушення строків оплати товару, позаяк сторонами не було визначено строку оплати транспортних послуг та відповідальності за їх порушення. Відтак, суд вважає безпідставним нарахування штрафу та пені на суму заборгованості з оплати транспортних послуг.

Крім того, судом встановлено, що позивачем безпідставно розраховано пеню без урахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування шестимісячним терміном.

Склавши власний розрахунок з врахуванням вищенаведеного, суд встановив, що вимоги про стягнення з відповідача суми пені та штрафу підлягають задоволенню частково у сумі 1414,77 грн пені та 1936,22 грн штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Електромонтажні системи" (код ЄДРПОУ 36900504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (код ЄДРПОУ 31139857) 23862,20 грн боргу, 1414,77 грн пені та 1936,22 грн штрафу, а також 1827,00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 19.12.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз