Ухвала

від 15.12.2014 по справі 916/2710/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"15" грудня 2014 р. Справа № 916/2710/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сидоренка М.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання : Галузінському Н.О.

за участю представників сторін:

від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - Демінська М.В.

від товариства з обмеженою відповідальністю „Легион-Трейд" - не з'явився

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - не з'явився

від ліквідатора Кравченка Валерія Валерійовича - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.09.2014 р.

у справі № 916/2710/14

за заявою боржника: товариства з обмеженою відповідальністю „Легион-Трейд"

кредитор: фізична особа-підприємець ОСОБА_2

ліквідатор: Кравченко Валерій Валерійович

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2014 р. (суддя Антощук С.І.) затверджено звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю „Легион-Трейд" (далі також - ТОВ „Легион-Трейд", Товариство, Боржник, Банкрут); затверджено ліквідаційний баланс Товариства; визнано погашеними вимоги, не задоволені за відсутності майна Банкрута; припинено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю „Легион-Трейд"; припинено повноваження ліквідатора Товариства гр. Кравченка Валерія Валерійовича (далі також - Ліквідатор) з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута у порядку ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом"; припинено провадження у справі № 916/2710/14; визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Вказана ухвала мотивована тим, що Ліквідатором не виявлено будь-яких активів Банкрута, що підтверджується ліквідаційним балансом.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі також - ДПІ, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, Скаржник) звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить її (ухвалу) скасувати, вважаючи дану ухвалу незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, ДПІ зазначила, що посадовими особами Товариства не було надано до податкового органу фінансово-господарську документацію та не сповіщено про причини ненадання вказаної документації, у зв'язку з чим податковий орган не мав можливості здійснити позапланову перевірку ТОВ „Легион-Трейд".

У судових засіданнях 17.11.2014 р., 01.12.2014 р., 15.12.2014 р. представник ДПІ просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши оскаржувану ухвалу. Інші учасники провадження у судові засідання не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що невикористання товариством з обмеженою відповідальністю „Легион-Трейд" , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ліквідатором Кравченком Валерієм Валерійовичем свого процесуального права приймати участь у судовому процесі ніяким чином не може бути перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Згідно до положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Враховуючи положення п. п. 1, 1 1 Розділу Х Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також те, що провадження у даній справі було порушено місцевим господарським судом ухвалою від 21.07.2014 р., у даному проваджені підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції, яка діяла після 19.01.2013 р.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство, ухвали місцевого суду, якими закінчується розгляд справи по суті у таких провадженнях прирівняні до рішення господарського суду.

Також в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Приписами статті 1 Закону про банкрутство законодавець визначив, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, наведені вище положення чинного законодавства свідчать, що орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). При цьому слід зауважити, що зазначені особи набувають статусу кредитора у справі про банкрутство саме після подачі у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника і тільки після цього такі особи отримують процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Боржника порушено на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, яка передбачає особливий порядок такого провадження визначений для випадків, коли Боржник самостійно звертається до суду з заявою про визнання його банкрутом. Так, згідно вимог ч. ч. 3, 4 ст. 95 цього Закону за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру; кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно положень чинного господарського процесуального законодавства, а також враховуючи роз'яснення, надані п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (в редакції Постанови Вищого господарського суду № 3 від 23.03.2012 р.), у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Відтак, з'ясування обставини щодо наявності у Скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами ст. 91 ГПК України, має здійснюватись апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, саме після винесення постанови про визнання боржника банкрутом починається етап виявлення кредиторів такого боржника, отже, ДПІ набула би статусу кредитора у даній справі лише після подання відповідної заяви про визнання її кредитором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і підтверджено поясненнями представника Скаржника у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не подавала відповідної заяви про визнання її кредитором.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів звернення ДПІ з грошовими вимогами до Боржника у справі про банкрутство в установленому порядку, а також відсутність порушення прав саме ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на здійснення податкової перевірки Боржника, як платника податків, у зв'язку із належним повідомленням даного податкового органу про порушення процедури банкрутства ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2014 р.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене та розглянувши апеляційну скаргу ДПІ, судова колегія приходить до висновку, що в оскарженій ухвалі господарського суду першої інстанції про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Легион-Трейд", питання про права, обов'язки та законні інтереси органу державної податкової служби, в розумінні ст. 91 ГПК України, не вирішувались. Відтак, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, не будучи ані стороною, ані учасником провадження у справі на момент винесення ухвали місцевого господарського суду від 24.09.2014 р., не набула права на її (ухвали) апеляційне оскарження.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція припиняє провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 86, 91, 99 ГПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.09.2014 р. припинити.

Справу направити до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Т.А. Величко