Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/24566/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24566/14 10.12.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТРЕ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтакс Груп"

Про стягнення 4 834,56 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Константинов О.Г. - представник (дов. № 1 від 10.09.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНТРЕ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтакс Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 4 834,56 грн. (4060,00 грн. - основний борг, 280,86 грн. - пеня, 460,00 грн. - штраф, 33,70 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 52 від 13.03.2014 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4060,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 280,86 грн. - пені, 460,00 грн. - штрафу, 33,70 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/24566/14, розгляд справи призначено на 24.11.2014 р.

У судове засідання 24.11.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 10.12.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу від 24.11.2014р.

Представник відповідача у судове засідання 10.12.2014 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/24566/14 про порушення провадження у справі від 10.11.2014 р. та від 24.11.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201/203), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 10.11.2014 р., так само, як і ухвала від 24.11.2014р. вручені відповідачу належним чином.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/24566/14 від 10.11.2014 р. (№01030 3049917 8) вручена за довіреністю 17.11.2014 об'єктом поштового зв'язку КИЇВ 121 з індексом 02121.

При цьому, в матеріалах справи також міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду від 24.11.2014 р. з причиною повернення: «за даною адресою не розшукано».

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 24.11.2014 р., та 10.12.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 10.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНТРЕ» (далі -постачальник, позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтакс Груп» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 52 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, постачальник протягом дії Договору поставляє Покупцю зі складу товар окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках або накладних (замовленнях на поставку), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Як встановлено у п.2.1. Договору, останній вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року включно.

Поставка Товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою Покупця. Оформлення заявки провадиться Покупцем у порядку визначеному цим Договором. У заявці визначається: найменування кожної асортиментної позиції Товару, кількість одиниць по кожній асортиментній позиції. (п.4.1. Договору).

Згідно п. 5.1., ціни на товар остаточно визначаються сторонами в накладних на момент поставки партії товару.

Як встановлено сторонами у п. 6.2. та 6.2.2. Договору, покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умови її оплати наступним чином: При поставці з оплатою "за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) - протягом трьох банківських днів з моменту прийняття Покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.

Згідно п.п.8.1., 8.1.1. Приймання товару здійснюється Покупцем за кількістю та якістю, при цьому, підтвердженням прийому товару є: для умов EXW - підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на отримання матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, Позивач на замовлення Відповідача передав останньому товар на загальну суму 5660,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та рахунками на оплату:

1. 22.07.2014р. на суму 3080, 00 грн. згідно видаткової накладної №513 від 22.07.2014р.

2. 23.07.2014р. на суму 800, 00 грн. згідно видаткової накладної №525 від 23.07.2014р.

3. 28.07.2014р. на суму 830, 00 грн. згідно видаткової накладної №538 від 28.07.2014р.

4. 29.07.2014р. на суму 950, 00 грн. згідно видаткової накладної №544 від 29.07.2014р.

Згідно даних накладних, умов укладеного Договору, та відповідних рахунків на оплату №635 від 22.07.2014р., №652 від 23.07.2014р., №674 від 28.07.2014р. та №682 від 29.07.2014р., відповідач повинен був протягом трьох днів з дня поставки товару сплати вартість поставленого товару згідно кожної з накладних. Проте, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо оплати за вказаний товар.

Відповідачем 23.07.2014р. по видатковій накладній №513 від 22.07.2014р. було здійснено повернення товару на загальну суму 1600, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) №ВП-М-00006 від 23.07.2014р.

Таким чином, станом на день подання даного позову до суду сума основної заборгованості за Договором становить 4060,00 грн., яку і просить стягнути позивач.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 280,86 грн. - пені, 460,00 грн. - штрафу, 33,70 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору поставки № 52 від 13.03.2014р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар, відповідач у встановлений строк не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 4060,00 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 4060,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 460,00 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено сторонами у п. 10.6. Договору, у разі, якщо прострочення платежу триватиме понад 10 (десять) банківських днів, Постачальник матиме право, крім стягнення передбачених п. 10.3. суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у 10 (десять) процентів від суми боргу.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, зокрема, невиконання у строк обов'язку розрахунку за поставлений позивачем товар, що становить більше 10 днів з дня поставлення позивачем товару.

Враховуючи порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, беручи до уваги положення пункту п. 10.6. договору, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку суми 10% від суми заборгованості - 4060, 00 грн.

Здійснивши власний розрахунок суми штрафу суд зазначає, що до стягнення підлягає грошова сума в розмірі 406, 00 грн.

Таким чином, вимоги стосовно стягнення штрафу задовольняються судом частково, а саме, в сумі 406,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 280,86 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 10.4. Договору, у випадку прострочення Покупцем оплати товару, він на вимогу Постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в цей період.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 280,86 грн., суд зазначає що відповідачем не вірно здійснено нарахування суми пені, оскільки, суму пені слід рахувати з кожного окремого факту поставки товарів за Договором.

Здійснивши власний розрахунок суми пені за заявлений позивачем період з 26.07.2014р. по 04.11.2014р. суд зазначає таке.

Згідно видаткової накладної №513 від 22.07.2014р. за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 1480,00 грн., прострочення якої, згідно п. 6.2.2. (строк для оплати відповідачем - 3 банківські дні) слід обчислювати з 26.07.2014р.

Таким чином, за накладною №513 від 22.07.2014р. з суми заборгованості 1480, 00грн. за період з 26.07.2014р. по 04.11.2014р. сума пені становить - 103,40 грн.

За накладною №525 від 23.07.2014р. з суми заборгованості 800, 00 грн. за період з 29.07.2014р. по 04.11.2014р. сума пені становить - 54,25 грн.

За накладною №538 від 28.07.2014р. з суми заборгованості 830, 00 грн. за період з 01.08.2014р. по 04.11.2014р. сума пені становить - 54,58 грн.

За накладною №544 від 29.07.2014р. з суми заборгованості 950, 00 грн. за період з 02.08.2014р. по 04.11.2014р. сума пені становить - 61,82 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 274,05 грн. (103,40 грн. + 54,25 + 54,58 + 61,82 = 274,05 грн.).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,70 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 33,70 грн. та обчислюються за період з 26.07.2014р. по 04.11.2014р. на загальну суму заборгованості - 4060,00 грн.

Суд зазначає що відповідачем суму 3% річних також здійснено не вірно, оскільки, вказані суми слід обчислювати з кожного окремого факту поставки товарів за Договором.

Здійснивши власний розрахунок суми 3% річних за наведеним вище розрахунком, щодо окремого факту поставки товарів, суд зазначає що до стягнення підлягає грошова сума в розмірі грн. (12,41 + 6,51 + 6,55 + 7,42 = 32,89 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 32,89 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтакс Груп» (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201/203, ідентифікаційний код 33495950) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТРЕ» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, офіс 412, ідентифікаційний код 38938262) 4060 (чотири тисячі шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 406 (чотириста шість) грн. 00 коп. штрафу, 32 (тридцять дві) грн. 89 коп. 3% річних, та 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 71 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 15.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева