Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/23016/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23016/14 15.12.14

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст»

про стягнення 2 570, 23 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сінькевич В.А.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 570, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості спожитої електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03179, м. Київ, Брест-Литовсьве шосе, буд. 7 Б, офіс 1.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р. та від 17.11.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, однак до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 23.10.2014 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення або конверт з ухвалою від 17.11.2014 р. до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2012 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» (далі - генпідрядник) укладено договір № 52-31-51, умовами якого передбачено, що генпідрядник зобов'язується виконати в повному обсязі комплекс робіт по об'єкту «Благоустрій зони висадки та посадки пасажирів в районі привокзальної площі (інв. № 4224)», на свій ризик власними і залученими силами та засобами, згідно завдання на проектування від 09.11.2012 № 12-25-64 та погодженої і затвердженої проектно-кошторисної документації, та здати роботи замовнику в обумовлені договором строки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані якісно роботи на умовах даного договору.

До робіт належать:

- розробка проектно-кошторисної документації - «Робочий проект».

- будівельні роботи з благоустрою зони висадки та посадки пасажирів в районі привокзальної площі (інв. № 4224), а саме будівельні роботи.

Відповідно до п. 1.3. договору, об'єкт будівництва: Благоустрій зони висадки та посадки пасажирів в районі привокзальної площі (інв. № 4224). Адреса розташування об'єкта: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін. Строк дії договору закінчується 30.03.2013 р.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. п. 16.1. та 16.2 договору).

21.01.2013 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» укладено додаткову угоду № 2 до договору № 52-31-51 від 05.12.2012 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №2, сторони домовились призупинити роботи по договору № 52-31-51 від 05.12.2012 р. починаючи з 01.08.2013 р.

Згідно п. 2 додаткової угоди, сторони продовжили строк дії договору згідно п. 16.1 договору до 01.08.2013 р.

11.07.2013 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» укладено додаткову угоду № 3 до договору № 52-31-51 від 05.12.2012 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №3, сторони домовились поновити виконання робіт по договору № 52-31-51 від 05.12.2012 р. починаючи з 09.05.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» звернулося до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з листами № 791/1 від 14.12.2012 р., № 793/1 від 19.12.2012 р. та № 794/1 від 19.12.2012 р., з яких просить позивача з метою виконання робіт по договору № 52-31-51 від 05.12.2012 р. «Благоустрій зони висадки та посадки пасажирів в районі привокзальної площі (інв. № 4224)» надати джерело електропостачання потужністю 40 кВт з метою підключення трансформатора для підігріву бетону з 14.12.2012 р. по 18.12.2012 р., з 19.12.2012 р. по 21.12.2012 р., а також надати джерело електропостачання потужністю 8 кВт з 19.12.2012 р. по 28.12.2012 р. з метою підключення електроінструменту, а саме: зварювальних інверторів, кутових шліфмашин.

Крім того, відповідач гарантував оплату електроенергії.

Відповідно до акту № 63-28/1-23-345 від 15.12.2012 р. «Включення електроустановки до діючої електромережі аеропорту» позивач надав відповідачу джерело електропостачання потужністю 40 кВт для підключення трансформатора для підігріву бетону з 14.12.2012 р. по 18.12.2012 р., з 19.12.2012 р. по 21.12.2012 р., а також джерело електропостачання потужністю 8 кВт з 19.12.2012 р. по 28.12.2012 р. для підключення електроінструменту, який був складений в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» та містить підпис представника останнього.

Як вбачається з розрахунку споживання електроенергії та відомості від 29.12.2012 р. № 63/1/1/2-11/1-65 відповідачем у грудні 2012 р. спожито електроенергії в обсязі 2880 кВт/год.

Позивачем для оплати вартості спожитої електроенергії за надані у грудні 2012 р. послуги складено рахунок-фактури № 236/480 від 31.12.2012 р. на суму 2 570, 23 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2012 р.

Зазначений вище рахунок-фактури на оплату спожитої електроенергії позивачем направлявся на адресу відповідача, що підтверджується довідкою про причини повернення «за закінченням встановленого строк зберігання» (копія в матеріалах справи)

Кріт того, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 35-22-321 від 10.09.2013 р., в якій позивач просить у семиденний строк з моменту отримання вимоги, сплатити заборгованість у розмірі 2 570, 23 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №8995 від 11.09.2013 р. (наявні в матеріалах справи).

Відповідач на вище зазначену вимогу відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії, а тому просить суд стягнути з відповідача 2 570, 23 грн. за надані послуги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб про надання послуг на споживання електроенергії на загальну суму 2 570, 23 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті надати послугу та отримати кошти за їх надання.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, надав джерело електропостачання, що підтверджується актом № 63-28/1-23-345 від 15.12.2012 р., який був складений в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» та містить підпис представника останнього.

Проте, станом на день прийняття рішення у справі відповідач за спожиту протягом грудня 2012 електроенергію не розрахувався, доказів зворотнього суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 570, 23 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Спеціаліст» (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, буд. 7 Б, офіс 1, ідентифікаційний код - 35334531) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код - 20572069) 2 570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 23 коп. - заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.