Рішення

від 18.12.2014 по справі 916/4629/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2014 р.Справа № 916/4629/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РОШЕН СВІТ";

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 25700грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Лета М.А. - за дорученням;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОШЕН СВІТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів в сумі 25700 гривень.

Ухвалою суду від 18 листопада 2014 року порушено провадження у справі №916/4629/14 та призначено до розгляду на 8 грудня 2014 року.

Відповідачач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалися.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначених у позовній заяві, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 25700 гривень.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив.

6 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „"РОШЕН СВІТ" та Фізичною особа-підприємець ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу шин 205/75R 17,5 KUMHO KRD02 у кількості 14 штук на загальну суму 28 000 гривень, та погоджено умови щодо поставки товару. Також сторони домовились про попередню оплату товару, кількість та найменування вказується у рахунку.

Строки поставки узгодили на протязі14 календарних днів з моменту 100% вартості товару.

Так на виконання усних домовленостей відповідач надав позивачу рахунок №554 від 06.12.2013 року, а позивач прийняв вказаний рахунок та здійснив оплату на підставі платіжного доручення №2038 від 11.12.2013 року в сумі 28 000 гривень.

В обумовлені строки товар поставлено не було, але відповідач 03.06.2014 року за платіжним дорученням №235 та платіжним дорученням №238 від 03.07.2014 року повернув частково отриманні кошти в сумі 2300 гривень. Неповернута сума складає 25 700 гривень, які і просить позивач стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від повернення отриманих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 25 700 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Зокрема ст. 181 ГК України, передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Так в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач 6 грудня 2013 року направив позивачу рахунок №554 на суму 28 000 гривень, оплата товару - шини 205/75R 17,5 KUMHO KRD02 у кількості 14 штук.

В свою чергу позивач за платіжним дорученням №2030 від 11 грудня 2013 року здійснив оплату де в призначені платежу значиться оплата рахунку №554 від 06.12.2013 року.

Таким чином суд доходить висновку що дійсно між сторонами укладено господарський договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну документів, рахунку та оплата.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача позивач направив письмову вимогу щодо поставки визначеного врахунку товару та у обумовленій кількості, №440 від 04.11.2014 року, але відповіді не надходило. Проте як встановлено в ході розгляду справи відповідач частково повернув кошти в сумі 230 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №235 від 03.06.2014 року на суму 2 000 гривень та № 238 від 03.07.2014 року на суму 300 гривень.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65025 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РОШЕН СВІТ" (67700 Одеська область м.Білгород-Дністровський, вул.. Гагаріна,33, код ЄДРПОУ 37784340) кошти в сумі 25 700 (двадцять п'ять тисяч сімсот) гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2014 року.

Суддя Г.І. Гуляк

Повне рішення складено 19 грудня 2014 р.