Постанова

від 16.12.2014 по справі 809/3768/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 809/3768/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Дімспецбуд" про стягнення заборгованості в сумі 2637,33 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дімспецбуд" (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2637,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем добровільно не сплачено до бюджету зобов'язання по сплаті єдиного податку згідно поданої декларації від 30.10.2014 року №1300010202 в сумі 2637,33 грн, у зв'язку з цим, позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав суду письмове клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. В клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, проте на адресу суду повернулося поштове відправлення із зазначенням причини невручення (а.с.18).

Пунктом 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищенаведене, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.11.2014 року, юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дімспецбуд" зареєстроване 11.12.2012 року (а.с.16-17), згідно із статтею 15 Податкового кодексу України є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (надалі, також -ПК України) встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Відповідач, у відповідності до вимог ст.ст.291-299 Податкового кодексу України, в 2013 році обрав четверту групу платника єдиного податку, із ставкою податку 5% до доходу, що підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 19.12.2012 (а.с.13-14).

Приписами абзацу 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України, встановлено, що до суб'єктів господарювання четвертої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Пунктом 293.1 статті 293 ПК України передбачено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з приписами пунктом 293.3. статті 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, для третьої і четвертої груп платників єдиного податку, зокрема, 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Судом встановлено, що відповідачем подана до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області податкова декларація за четвертий квартал 2013 року, якою визначено до сплати єдиного податку за податковий (звітний) квартал в розмірі 2650,00 грн (а.с.11-12). Проте, дане зобов'язання погашене тільки за рахунок залишкових коштів в сумі 12,67 грн, а решта суми в розмірі 2637,33 грн у визначений законом строк не сплачено.

У зв'язку із вищенаведеним, позивачем винесено та направлено відповідачу податкову вимогу №116-25 від 04.03.2014 року, якою визначено суму податкового боргу в розмірі 2637,33 грн. Дана вимога направлена проте не отримана відповідача з незалежних від податкового органу причин (а.с.15).

Наявність непогашеної заборгованості підтверджується також розрахунком суми позовних вимог станом на 04.11.2014 року (а.с.8) та виписками з облікової картки платника єдиного податку щодо відповідача (а.с.9,10).

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 294.1 та 294.2 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Пунктом 295.3 статті 295 ПК України, встановлено, що платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.18. статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що на момент розгляду справи, відповідачем не надано підтвердження сплати заборгованості, а в судовому засіданні доведено порушення відповідачем вимог чинного законодавства в частині сплати єдиного податку, що призвело до виникнення заборгованості по його сплаті в розмірі 2637,33 грн, суд дійшов висновку, що сума зазначеного боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Дімспецбуд" (ідентифікаційний код 38285786) в дохід місцевого бюджету заборгованість із сплати єдиного податку в сумі 2637 (Дві тисячі шістсот тридцять сім) гривень 33 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.