Постанова

від 09.12.2014 по справі 826/17063/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2014 року 11:27 № 826/17063/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ММК-БУД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209,

за участю представників сторін:

від позивача: Сов'як В.Б.

від відповідача: Ткачук С.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ММК-БУД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 19.09.2014 р. № 875/26-55-22-09/34240893 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 490,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що на час проведення перевірки були належним чином оформлені первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «НОТТЕС». Податкові накладні оформлені належним чином, а тому висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що ТОВ «НОТТЕС» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ММК-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «НОТТЕС» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.4, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 21 992,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2014 р. - 21 992,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.09.2014 р. № 875/26-55-22-09/34240893 та винесено податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 490,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 21 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 498,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ММК-БУД» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ Печерського районного управління юстиції у м. Києві, має статус платника податків на додану вартість. Основним видом діяльності є будівництво житлових та промислових будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами. Право на здійснення даного виду діяльності підтверджується ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Знаходження позивача за податковою адресою підтверджується договором оренди № б/н від 02.01.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся контролюючим органом між ТОВ «ММК-БУД» та ТОВ «НОТТЕС» було укладено договір поставки товару № 10/02/14 від 10.02.2014 р.

На виконання вказаного договору позивачем надано заявки (п. 4.1.1 договору) (а.с. 37-40 Том 1).

На підтвердження оплати позивачем надано рахунки -фактури (а.с. 41-44 Том 1), виписки по рахунку (а.с. 53-54 Том 1). На підтвердження видаткових операцій позивачем надано суду видаткові накладні (а.с. 45-48 Том 1). Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних (а.с. 49-52).

На підтвердження перевезень, в тому числі власними засобами, позивачем надано подорожні листи (а.с.55-59 Том 1, договір найму (оренди) транспортного засобу а.с.164-171 Том 1).

Усі товари, які були придбані у ТОВ «НОТТЕС» фактично використовувалися під час виконання будівельних робіт за завданням замовника ТОВ «ММК-БУД». На підтвердження чого в матеріалах справи наявні договори на виконання будівельних робіт з замовником позивача, акти виконаних робіт із значенням товарних позицій, придбаних по спірним правовідносинам.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт від 14.08.2014 р. № 2456/26-55-22-07/38978551 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОТТЕС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.07.2014 р., згідно якого діяльність ТОВ «НОТТЕС» спрямована на здійснення операцій пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

Однак, суд проаналізувавши надані позивачем первинні документи та інші документи, відносно здійснення його господарської діяльності, не може погодитися з висновками податкового органу, оскільки вони ґрунтуються лише на податковій інформації, використаної з актів перевірок контрагента позивача.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки носять лише інформаційний характер, а тому не можуть бути належною доказовою базою у прийнятті рішення про відсутність товарності операцій, у зв'язку з чим, висновки податкового органу, що господарські операції, вчинені між позивачем та його контрагентами - є безтоварними, не відповідають дійсності та є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій підтверджується вищевказаними видатковими та податковими накладними про продаж товару, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями про оплату вартості товару, актами приймання-передачі товару.

Суд зазначає, що зазначені документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів до позивача, здійснення відповідними державними органами та повноваженими державними підприємствами контролю за переміщенням та зберіганням таких товарів, а, отже, і реальність господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «НОТТЕС» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «НОТТЕС» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент здійснення господарських операцій усі контрагенти були належним чином зареєстровані платниками ПДВ.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Також суд зазначає, що в акті перевірки від 19.09.2014 р. № 875/26-55-22-09/34240893 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «НОТТЕС» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «НОТТЕС» товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «НОТТЕС», що не заперечується податковим органом.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 19.09.2014 р. № 875/26-55-22-09/34240893 спростовуються матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «НОТТЕС», а тому вважає, що формування ТОВ «ММК-БУД» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «ММК-БУД» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-БУД» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. № 137126552209.

3. Судові витрати в розмірі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-БУД» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2014 р.