Ухвала

від 02.07.2014 по справі 9101/139914/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2014 рокусправа № 2а-4005/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. у справі № 2а-4005/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі Дніпропетровськ"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі Дніпропетровськ" (далі по тексту - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, податковий орган) від 13.07.2008р. №0001222301/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 52082грн.40коп. (основний платіж - 43402грн.00коп., за штрафними санкціями - 8680грн.40коп.) та від 13.07.2008р. №0001232301/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 87045грн.71коп. (основний платіж - 58030грн.47коп., за штрафними санкціями - 29015грн.24коп.). На думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без достатніх підстав, а вимоги про сплату нарахованого податкового зобов'язання неправомірні.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що дії та рішення відповідача протиправні, їх відповідність нормам чинного законодавства України недоведена.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вважає судове рішення незаконним. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт наполягає на тому, що позивачем занижено валові доходи, але ці обставини залишені судом поза увагою.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі Дніпропетровськ" (код 34655870) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 05.10.2006р. (а.с.27). З 06.10.2006р. позивач перебуває на податковому обліку за №4888 в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська.

З матеріалів справи також вбачається, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі Дніпропетровськ" з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.102007р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2009р. №4629/231/34655870, я кому зазначається про порушення позивачем як платником податків:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 та пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР (далі - Закон №334), а саме, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 43402грн.00коп. у тому числі: за 4 квартал 2008р. у сумі 984грн.00коп.; за 1 квартал 2009р.у сумі 42418грн.00коп.;

- пп.7.4.1 п.7.4 та пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" а саме, занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджет у сумі 58030грн.47коп., у тому числі за січень 2008р. - 58030грн.47коп. (а.с.29-42);

- пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки підприємством позивача у податковому обліку за 1 квартал 2009 року необґрунтовано відображено витрати на придбання послуг у сумі 169672грн.22коп., а саме ТОВ "Провімі Дніпропетровськ" з розрахункового рахунку проведено передоплату на адресу АО АК "Верітас" у сумі 169672грн.22коп., який знаходиться на спрощеній системі оподаткування, тобто як платник єдиного податку по ставці 10%.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009р.:

- №0001222301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 52082грн.40коп. у тому числі 43402грн.00коп. - за основним платежем, 8680грн.40коп. -за штрафними санкціями (а.с.43);

- №0001232301/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 87045грн.71коп. у тому числі 58030грн.47коп. - за основним платежем, 29015грн.24коп. - за штрафними санкціями (а.с.44).

В акті зазначається, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року та безпідставно зазначено суму податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 58030грн.47коп. згідно з податковими накладними:

- №116 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 78867грн.00коп. в тому числі ПДВ у сумі 13144грн.63коп.;

- №123 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 86802грн.20коп. в тому числі ПДВ у сумі 14467грн.30коп.;

- №131 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 7474грн.00коп. в тому числі ПДВ у сумі 1245грн.67коп.;

- №132 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 69139грн.99коп. в тому числі ПДВ у сумі 11523грн.33коп.;

- №134 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 7754грн.00коп. в тому числі ПДВ у сумі 1292грн.33коп.;

- №135 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 83288грн.87коп. в тому числі ПДВ у сумі 13881грн.48коп.;

- №136 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 7942грн.00коп. в тому числі ПДВ у сумі 1323грн.67коп.;

- №143 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ "Провімі", код 32270400 за кормові добавки в розмірі 6914грн.00коп. в тому числі ПДВ у сумі 1152грн.33коп.

Як стверджує податковий орган, у зазначених податкових накладних не вказано місце розташування юридичної особи та індивідуальний номер покупця, у зв'язку з чим податковий орган не приймає вказані документи до уваги як таки, що оформлені належним чином та не відповідають вимогам законодавства.

Висновки податкового органу щодо безпідставності визначення валових витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, а саме:

- з обставинами отримання позивачем у січні 2008 року у власність товару від ТОВ "Провімі" на загальну суму 348182грн.84коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме: ПР-0000116 від 11.01.2008р., ПР-0000123 від 11.01.2008р., ПР-0000131 від 11.01.2008р., ПР-0000132 від 11.01.2008р., ПР-0000134 від 11.01.2008р., ПР-0000135 від 11.01.2008р., ПР-0000136 від 11.01.2008р., ПР-0000143 від 11.01.2008р.;

- з отриманням позивачем у 1 кварталі 2009 року послуг від АО "АК "Верітас" на підставі договору про надання правової допомоги №3846-І від 23.12.2008р.

А також податковий орган вважає наявним факт продажу позивачем товару - погрузчика фізичній особі ОСОБА_1 за ціною, нижче за звичайні.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу; залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій; залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту

За приписами пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп.1.20.1, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» дохід, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставленнях умовах.

Згідно з пп.1.20.8, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункт 1.20.1 цього закону.

Зі змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що обов'язок щодо слати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, що згідно матеріалів справи не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з оцінкою фактичних обставин та висновками суду.

Так, щодо включення позивачем суми 169672,22 грн. до складу валових доходів за 1 квартал 2009 року судом встановлено, що позивач отримував послуги від Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Верітас» (код ЄДРПОУ 34313919), про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 23.12.2008 року № 3846-1 , додаткова угода № 1 до договору від 23.12.2008 року № 3846-1, акт здачі-приймання послуг від 20.03.2009 р., платіжне доручення № 4173 від 23.12.2008р. (а.с. 45-49). При цьому в платіжному дорученні № 4173 від 23.12.2008 року, яким була здійснена оплата правових послуг АО «АК «Верітас», в графі «призначення платежу» зазначено, що платіж здійснено як проплата згідно рахунку АК-074 від 23.12.08р. за послуги по правовому забезпеченню згідно договору 3846-1 від 23.12.08 без ПДВ. Також з вищенаведеного платіжного доручення № 4173 вбачається, що перерахування грошових коштів у розмірі 169672,22 грн. на адресу АО «АК «Верітас» позивач здійснив 23.12.2008 року, тобто у 4 кварталі 2008 року.

Позивач включив суму зазначених витрат (169672,32 грн.) до валових витрат у 1 кварталі 2009 р. (рядок 04.1 декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»), тобто у той момент, коли мала місце дата фактичного отримання позивачем від АО «АК «Верітас» послуг, як того вимагає пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Доказом фактичного отримання позивачем наданих йому послуг згідно договору № 3846-1 у 1 кварталі 2009 р. є вищезазначений акт здачі-прийомки послуг від 20.03.2009 року. Акт здачі-прийомки послуг за своєю формою та змістом відповідає вимогам норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, що підтверджує факт отримання позивачем правових послуг від АО «АК «Верітас» в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». За таких обставин віднесення позивачем витрат на оплату послуг АО «АК «Верітас» на підставі первинного документу - акту здачі-прийомки послуг від 20.03.2009р. до валових здійснено в момент фактичного отримання від АО «АК «Верітас» послуг, тобто у відповідності до норм п.11.2.3 ст.11 «Правила ведення податкового обліку», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009 року, яке послужило підставою для оформлення акту здачі-прийомки послуг від 20.03.2009 р., дійсно не надавалось при здійсненні перевірки, оскільки рішення суду не є первинним документом, обов'язковість якого передбачена пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» для підтвердження валових витрат позивача, а відтак при наявності акту здачі-прийомки послуг від 20.03.2009 р., який є первинним документом для податкового обліку і який було надано для перевірки, обов'язок надання підчас перевірки судового рішення діючим законодавством не передбачено.

Стосовно включення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року сум податку на додану вартість у сумі 58030,47грн. суд зазначає, що на момент проведення перевірки позивача податковому органу було надано накладні, отримані від ТОВ «Провімі» на підтвердження сум податкового кредиту у сумі 58030, 47 грн., а саме: № 116 від 11.01.08 р., № 123 від 11.01.2008 р. № 131 від 11.01.08 р., № 132 від 11.01.08 р„ № 134 від 11.01.08 р„ № 135 від 11.01.08 р., № 136 від 11.01.08 р., № 143 від 11.01.08 р., про що вказано на стор.19 акту перевірки.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином та відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість», оскільки в зазначених накладних містяться всі необхідні реквізити: місце розташування юридичної особи продавця - 81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комп. «Ямельня-1» ; місце розташування юридичної особи покупця - 49127,м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги,26; індивідуальний податковий номер покупця - 346558704685.

За приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки податковий орган зазначає про наявність на момент здійснення перевірки податкових накладних № 135 від 11.01.2008 р„ №136 від 11.01.2008 р„ № 123 від 11.01.2008 р.,№ 131 від 11.01.2008 р„ № 132 від 11.01.2008 р., № 143 від 11.01.2008 р„ №116 від 11.01.2008 р.,№ 134 від 11.01.2008 р. Отже наявність у позивача спірних податкових накладних є правовою підставою для включення у січні 2008 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 58030,74 грн. Тобто позивач правомірно, у відповідності з пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, у січні 2008 року включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 58030,74 грн.

Щодо епізоду стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 , п.п.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», пов'язаного з продажем погрузчика фізичній особі ОСОБА_1 слід зазначити наступне. Так, за висновками податкового органу порушення вищевказаних норм Закону полягає в тому, що позивач занизив валовий дохід у 4 кварталі 2008 року на суму 3934,11 грн. Оскільки внаслідок продажу погрузчика фізичній особі, яка не є платником податку на прибуток, відобразив в податковому обліку суму доходу від продажу погрузчика по ціні нижчій ніж балансова вартість.

Проте визначення відповідачем звичайної ціни, виходячи з балансової вартості зазначеного товару, не відповідає вимогам п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (надалі - Закон про прибуток).

Так, порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований пп. 1.20.2 Закону про прибуток і механічне порівняння ціни продажу погрузчика з його балансовою вартістю не ґрунтується на чинному законодавстві.

Підпунктом 1.20.8. п.1.20 ст. 20 Закону про прибуток встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Відповідно, у разі коли податковий орган за результатами документальної перевірки має підстави для визначення рівня звичайних цін, цей орган має право вернутися із запитом до платника податку, а платник зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін.

Оскільки відповідач запит щодо обґрунтування рівня ціни продажу погрузчика, як того вимагає пп.1.20.8 п.1.20 ст. 20 Закону про прибуток, не направляв, позивач під час перевірки не повинен був надавати як обґрунтування рівня ціни продажу погрузчика, так і доказів втрати погрузчиком своєї товарної якості. В той же час втрата погрузчиком своєї товарної якості підтверджується актом від 10.09.2008 р.

Таким чином, визначення відповідачем звичайної ціни на продаж позивачем товару - погрузчик у спосіб не передбачений чинним законодавством та за відсутності належного механізму розрахунку розміру цін, є таким, що прийняте відповідачем безпідставно. Відповідач при визначенні рівня звичайних цін не дотримувався приписів пп. 1.20.2 Закону про прибуток, не врахував умови, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. Тому в даному випадку слід погодитись з висновками суду щодо не доведення позиції відповідача.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. у справі № 2а-4005/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. у справі № 2а-4005/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна