Ухвала

від 16.12.2014 по справі 825/2762/14/

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2762/14/ Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Гарголя В.Є. Бисикало Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Ічнянське» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Ічнянське» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 № 0001922201.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.08.2014 № 0001922201.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 16.07.2014 по 18.07.2014 Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ПОСП «Ічнянське» (код ЄДРПОУ 30834688) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Регоіл» (код ЄДРПОУ 37214253) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, з ТОВ «Техно-Торг» (код ЄДРПОУ 35791183) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, з ПП «Аркада М» (код ЄДРПОУ 32157730) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит за січень 2012 року на загальну суму 1 840,00 грн., за серпень 2012 року на загальну суму 4 028,00 грн., за листопад 2012 року на загальну суму 11 478,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 21.07.2014 № 465/22-30834688 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 № 0001922201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 17 346,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПОСГП «Ічнянське» та ТОВ «Регоіл» було укладено договір № 51-14/11/12 від 14.11.2012 (а.с.35-37).

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- специфікація № 1 від 14.11.2012 (а.с.38);

- платіжне доручення № 1134 на загальну суму 68 870,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11 478,33 грн. (а.с.39);

- податкові накладні: № 127 від 30.11.2012 на загальну суму 61 480,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 246,67 грн., № 8 від 23.11.2012 на загальну суму 68 870,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11 478,33 грн. (а.с.40, 41);

- акт надання послуг № 127 від 30.11.2012 на загальну суму 7 390,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 231,66 грн. (а.с.42).

Між ПОСГП «Ічнянське» та ТОВ «Техно-Торг» укладено угоду щодо поставки оргтехніки.

Реальність вказаної угоди підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні: № 19985 від 07.08.2012 на загальну суму 4 012,97 грн., в т.ч. ПДВ - 668,83 грн., № 22052 від 15.08.2012 на загальну суму 5 834,60 грн., в т.ч. ПДВ 972,43 грн., № 21734 від 15.08.2012 на загальну суму 660,54 грн., в т.ч. ПДВ - 110,09 грн., № 19537 від 15.08.2012 на загальну суму 11 142,72 грн., в т.ч. ПДВ - 1 857,12 грн., № 22620 від 20.08.2012 на загальну суму 2 516,76 грн., в т.ч. ПДВ 419,46 грн. (а.с.43, 44, 45, 46, 47);

- податкові накладні: № 460 від 03.08.2012 на загальну суму 4 012,97 грн., в т.ч. ПДВ - 668,83 грн., № 1488 від 10.08.2012 на загальну суму 11 142,72 грн., в т.ч. ПДВ - 1 857,12 грн., № 1610 від 13.08.2012 на загальну суму 660,54 грн., в т.ч. ПДВ - 110,09 грн., № 1853 від 14.08.2012 на загальну суму 5 834,06 грн., в т.ч. ПДВ - 972,34 грн., № 2295 від 17.08.2012 на загальну суму 2 516,76 грн., в т.ч. ПДВ - 419,46 грн. (а.с.48, 49, 50, 51, 52);

- платіжні доручення: № 655 від 03.08.2012 на загальну суму 4 012,97 грн., в т.ч. ПДВ - 668,83 грн., № 651 від 10.08.2012 на загальну суму 11 142,72 грн., в т.ч. ПДВ - 1857,12 грн., № 668 від 13.08.2012 на загальну суму 660,54 грн., в т.ч. ПДВ - 110,09 грн., № 663 від 14.08.2012 на загальну суму 5 834,06 грн., в т.ч. ПДВ - 972,34 грн., № 695 від 17.08.2012 на загальну суму 2 516,76 грн., в т.ч. ПДВ - 419,46 грн. (а.с.53, 54, 55, 56, 57).

Між ПОСГП «Ічнянське» та ПП «Аркада М» укладеного договір поставки товарів № 43 від 20.10.2011 (а.с.58), відповідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари, визначені п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні первинні документи:

- платіжне доручення № 21 від 23.01.2012 на загальну суму 7 360,01 грн., в т.ч. ПДВ - 1 226,67 грн. (а.с.59);

- податкова накладна № 37 від 29.01.2012 на загальну суму 11 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 840,00 грн. (а.с.60);

- видаткова накладна № 40 від 29.01.2012 на загальну суму 11 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 840,00 грн. (а.с.61).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання вищевказаних договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Регоіл», ТОВ «Техно-Торг», ПП «Аркада М» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві № 349/22-10/32157730 від 01.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Аркада-М» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ВК МІІП «Фірма Сато», їх реальності та повноти відображення в обліку за період: з 01.01.2012 по 31.01.2012, з 01.10.2012 по 31.10.2012», акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 № 385/3-22-08-35791183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік», акт Криворізьської Центральної ОДПІ від 13.03.2013 № 631/220/37214253 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Регоіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з: ТОВ «Старт Д» за березень 2012 року; ТОВ «Матадор» за травень - жовтень 2012 року; TOB «ATM» за листопад 2012 року, висновки якого зроблені на підставі акту № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ПП «ATM»».

Згідно вказаних актів, податкові органи дійшли висновку про те, що господарські операції з контрагентами позивача не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Регоіл», ТОВ «Техно-Торг», ПП «Аркада М» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними правочинами.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Регоіл», ТОВ «Техно-Торг», ПП «Аркада М», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що сторонами не заперечується.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача, як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Податковим органом також не було надано рішення суду в цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що господарські операції позивача з ТОВ «Регоіл», ТОВ «Техно-Торг», ПП «Аркада М» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Регоіл», ТОВ «Техно-Торг», ПП «Аркада М» є нікчемними, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів для визнання їх такими, згідно з діючим законодавством.

Таким чином, судом першої інстанції надано ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно викладено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення та вчинених дій, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.08.2014 № 0001922201.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 19.12.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.