Рішення

від 25.11.2014 по справі 914/3806/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа № 914/3806/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий, Львівська область;

до відповідача: Корпорації "ІІЦЄУ", м. Львів;

про: стягнення 457 074 грн. 09 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Янів М.В. - представник на підставі довіреності №ЮВ-48-Н від 10.11.2014 року;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 29.10.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" до Корпорації "ІІЦЄУ" про стягнення 457 074 грн. 09 коп. Розгляд справи призначено на 11.11.2014 року.

У судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав для огляду оригінал акту звірки станом на 01.06.2014 року. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, повідомлення про вручення повідомлення відповідачу станом на момент судового засідання не повернулося. Розгляд справи відкладено на 25.11.2014 року.

У судовому засіданні 25.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення докумнетів до матеріалів справи. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами

У судовому засіданні 25.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Представнику сторони, що брав участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення, на переконання позивача, відповідачем договірних зобов'язань. Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" (надалі по тексту рішення - позивач, виконавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Корпорації "ІІЦЄУ" (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договором) про стягнення 457 074 грн. 09 коп. заборгованості, з яких 419 066 грн. 72 коп. основного боргу, 38 007 грн. 37 коп. пені.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг, укладеного між сторонами 17.06.2013 року, а саме в частині оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування наявності боргу не подав, у судові засідання явки представника не забезпечив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 17.06.2013 року сторони уклали договір № СВРЗ-05-(П-76/03)-13-40/Ю про надання послуг з організації перевезень вантажів (надалі по тексту рішення - договір), предметом якого згідно з п. 1.1 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.07.2013 року до договору № СВРЗ-05-(П-76/03)-13-40/Ю про надання послуг з організації перевезень вантажів) є надання послуг виконавцем з організації перевезень вантажів шляхом надання піввагонів та платформ переобладнання в лісовози, балансоутримувачем яких є виконавець.

Сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни до договору № СВРЗ-05-(П-76/03)-13-40/Ю від 17.06.2013 року, відповідно до якого місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів; а також сторони дійшли згоди та встановили ставку за кожну платформу, переобладнану в лісовоз, за коджну добу періоду надання послуг, в розмірі 150 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 30 грн., усього разом з ПДВ 180 грн.

На виконання умов договору виконавець надав обумовлені договором послуги на загальну суму 1 161 230 грн. 00 коп., підтвердженням чого є підписані представниками сторін акти виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, зокрема, акт № 2 від 15.01.2014 року на суму 1 477 грн. 44 коп., акт № 24 від 31.01.2014 року на суму 33 480 грн. 00 коп., акт № 86 від 28.02.2014 року на суму 30 240 грн. 00 коп., акт № 157 від 31.03.2014 року на суму 33 480 грн. 00 коп., акт № 218 від 18.04.2014 року на суму 1 082 грн. 88 коп., акт № 230 від 30.04.2014 року на суму 40 860 грн. 00 коп., акт № 302 від 31.05.2014 року на суму 55 800 грн. 00 коп., акт № 378 від 19.06.2014 року на суму 34 200 грн. 00 коп., акт № 489 від 30.06.2013 року на суму 10 080 грн. 00 коп., акт № 606 від 24.07.2013 року на суму 3 099 грн. 00 коп., акт № 615 від 31.07.2013 року на суму 39 800 грн. 00 коп., акт № 660 від 05.08.2013 року на суму 8 019 грн. 60 коп., акт № 691 від 11.08.2013 року на суму 1 058 грн. 76 коп., акт № 692 від 11.08.2013 року на суму 3 191 грн. 76 коп., акт № 705 від 31.08.2013 року на суму 107 200 грн. 00 коп., акт № 741 від 20.08.2013 року на суму 6 916 грн. 56 коп., акт № 799 від 20.09.2013 року на суму 8 754 грн. 00 коп., акт № 818 від 30.09.2013 року на суму 116 680 грн. 00 коп., акт № 904 від 09.10.2013 року на суму 9 555 грн. 12 коп., акт № 908 від 12.10.2013 року на суму 369 грн. 36 коп., акт № 934 від 14.10.2013 року на суму 369 грн. 36 коп., акт № 952 від 31.10.2013 року на суму 128 440 грн. 00 коп., акт № 993 від 31.10.2013 року на суму 3 550 грн. 80 коп., акт № 995 від 25.10.2013 року на суму 369 грн. 36 коп., акт № 1009 від 07.11.2013 року на суму 1 009 грн. 44 коп., акт № 1018 від 11.11.2013 року на суму 1 624 грн. 32 коп., акт № 1028 від 14.11.2013 року на суму 1 082 грн. 88 коп., акт № 1031 від 14.11.2013 року на суму 1 082 грн. 88 коп., акт № 1032 від 16.11.2013 року на суму 1 624 грн. 32 коп., акт № 1036 від 19.11.2013 року на суму 2 165 грн. 76 коп., акт № 1059 від 30.11.2013 року на суму 224 560 грн. 00 коп., акт № 1090 від 30.11.2013 року на суму 3 248 грн. 64 коп., акт № 1140 від 31.12.2013 року на суму 246 040 грн. 00 коп., акт № 1174 від 31.12.2013 року на суму 718 грн. 56 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється змовником по пред'явленому рахунку згідно з актами подачі/повернення вагонів та актів наданих послуг.

У матеріалах справи наявні акти подачі/повернення вагонів № 1 від 17.06.2013 року, № 2 від 20.06.2013 року, № 2/1 від 09.07.2013 року, № 3 від 23.07.2013 року, № 4 від 25.07.2013 року, № 5 від 27.07.2013 року, № 6 від 31.07.2013 року, № 7 від 31.07.2013 року, № 8 від 31.07.2013 року, № 9 від 18.08.2013 року, № 10 від 21.08.2013 року, № 11 від 17.09.2013 року, № 12 від 18.09.2013 року, № 13 від 20.09.2013 року, № 14 від 21.09.2013 року, № 14/1 від 24.09.2013 року, № 15 від 09.10.2013 року, № 16 від 31.10.2013 року, № 17 від 01.11.2013 року, № 18 від 07.11.2013 року, № 19 від 09.11.2013 року, № 20 від 13.11.2013 року, № 21 від 14.11.2013 року, № 22 від 15.11.2013 року, № 23 від 16.11.2013 року, № 24 від 19.11.2013 року, № 25 від 20.11.2013 року, № 26 від 21.11.2013 року, № 27 від 22.11.2013 року, № 28 від 24.11.2013 року, № 29 від 26.11.2013 року, а також рахунки-фактури № 2 від 15.01.2014 року, № 24 від 31.01.2014 року, № 98 від 28.02.2014 року, № 173 від 31.03.2014 року, № 236 від 18.04.2014 року, № 248 від 30.04.2014 року, № 353 від 31.05.2014 року, акт № 446 від 30.06.2014 року, № 504 від 30.06.2013 року, № 624 від 24.07.2013 року, № 636 від 31.07.2013 року, № 681 від 05.08.2013 року, № 718 від 11.08.2013 року, № 719 від 14.08.2013 року, № 733 від 31.08.2013 року, № 769 від 20.08.2013 року, № 830 від 20.09.2013 року, № 849 від 30.09.2013 року, № 929 від 09.10.2013 року, № 933 від 12.10.2013 року, № 963 від 14.10.2013 року, № 986 від 31.10.2013 року, № 1026 від 31.10.2013 року, № 1028 від 25.10.2013 року, № 1044 від 07.11.2013 року, № 1053 від 11.11.2013 року, № 1066 від 14.11.2013 року, № 1069 від 14.11.2013 року, № 1070 від 16.11.2013 року, № 1075 від 19.11.2013 року, № 1103 від 30.11.2013 року, № 1135 від 30.11.2013 року, № 1198 від 31.12.2013 року, № 1232 від 31.12.2013 року.

Як стверджує позивач та зазначає в розрахунку заборгованості, за надані послуги замовник розраховувався частково. Станом на 01.03.2014 року заборгованість Корпорації "ІІЦЄУ" перед Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" становила 353 643 грн. 84 коп., про що зазначили сторони у акті звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до витягу з системи клієнт-банку про рух коштів, які отримані від Корпорації "ІІЦЄУ" за період 01.01.2013-24.11.2014 роки, замовником оплачено надані послуги лише в розмірі 742 163 грн. 28 коп.

З метою досудового врегулювання спору виконавець звертався до замовника з листами-претензіями про наявність заборгованості та необхідність її погашення (копії листів № 26 від 20.01.2014 року, № 160 від 28.06.2014 року, № 2190 від 23.08.2013 року долучені до позовної заяви, однак без доказів їх надіслання адресату).

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника поивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарським кодексом України.

Договором сторони визначили, що оплата за надані виконавцем послуги здійснюється змовником по пред'явленому рахунку згідно з актами подачі/повернення вагонів та актів наданих послуг; оплата здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати (п. 3.2).

Відповідно до п. 3.3 договору період надання послуг починається з дати підписання Акту подачі/повернення вагонів та затверджується календарним штемпелем ст. Стрий ДТТО «Львівської залізниці» або іншій станції в межах України, узгодженої між замовником та виконавцем. Період надання послуг закінчується датою підписання Акту подачі/повернення вагонів, та підтверджується календарним штемпелем ст. Стрий ДТГО «Львівської залізниці», або іншої станції в межах України, узгодженої між замовником та виконавцем (додаток 2).

Як зазначено в п. 3.5 договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць) протягом 5-ти календарних діб з моменту отримання рахунку виконавця, згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 даного договору. Виконавець зобов'язаний виставити рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця.

Як встановлено судом, на виконання умов договору виконавцем надавалися послуги з перевезення, підтвердженням чого є належним чином оформлені документи, досліджені та описані вище, а саме акти подачі/повернення вагонів, акти приймання-здачі виконаних робіт, рахунки-фактури. Наявними у матеріалах справи документами, зокрема, витягом з системи клієнт-банку про рух коштів, які отримані від Корпорації "ІІЦЄУ", підтверджується часткова оплата за надані послуги, а саме на суму 742 163 грн. 28 коп.

Відтак, несплаченими залишаються 419 066 грн. 72 коп. як вказував позивач у позовній заяві.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено з умов договору, сторони визначили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць) протягом 5-ти календарних діб з моменту отримання рахунку виконавця. Суд зазначає, що у матеріали справи не подано документів, які б містили відмітку з вказівкою на дату отримання замовником рахунків, що унеможливлює визначення моменту виникнення прострочення згідно з договором. Однак, поряд з цим матеріалами справи підтверджено, представником відповідача не спростовано факту нездійснення оплати за надані позивачем послуги вчасно та у повному розмірі. Враховуючи періодичну та неповну (з червня 2013 року по лютий 2014 року та квітень 2014 року, як вбачається з витягу системи клієнт-банк та розрахунку заборгованості) сплату грошових коштів за надані послуги, нездійснення такої оплати з березня 2014 року до моменту прийняття рішення судом, вбачається наявність прострочення виконання грошового зобов'язання.

Беручи до уваги встановлені вище обставини справи, нормативні положення, неспростовність наявності боргу у розмірі 419 066 грн. 72 коп., суд приходить до висновку про порушення права позивача на отримання належної оплати за належним чином надані послуги, відтак, позовна вимога в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач заявив до стягнення 38 007 грн. 37 коп. пені, з приводу чого суд зазначає наступне.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

П. 4.2 договору сторони встановили, що за несвоєчасну сплату платежів, належних виконавцю за використання вагонів при оплаті за фактом надання послуг, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Як зазначено в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та пені, позивачем нараховано пеню з 22 березня 2014 року по 22.09.2014 року, тобто, як видається, за останні шість місяців наявності заборгованості, тобто позивачем змінено момент виникнення прострочення заборгованості та період нарахування пені. Однак, суд зазначає, що такий порядок нарахування пені суперечить наведеним вище вимогам законодавства та постанови Пленуму Вищого господарського суду України, а відтак, вимога про стягнення пені є необгрунтованою та не підлягає задоволенню. Суд також звертає увагу позивача, що, здійснивши нарахування пені у відповідності до вимог законодавства, позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом до суду про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Корпорації "ІІЦЄУ" (79058, Львівська обл., місто Львів, проспект В.Чорновола, будинок 45 А, корпус 6, код ЄДРПОУ 38456900) на користь Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" (82400, Львівська обл., місто Стрий, вулиця Зубенка, будинок 2, код ЄДРПОУ 20770332) 419 066 грн. 72 коп. заборгованості та 8 410 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені в розмірі 38 007 грн. 37 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 01.12.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.