Постанова

від 16.12.2014 по справі 826/10114/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10114/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Горб С.А., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Форт.» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Форт.» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Форт.» звернулось до суду з вимогами до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дій при складанні акту перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення та визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 №0001082203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року, оскільки вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Водночас позивач подав клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження постанови. Суд апеляційної інстанції, з огляду на поважність викладених обставин в клопотанні, поновив строк на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Форт.» зареєстровано як юридична особа Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.02.2010 №10661020000007066, ідентифікаційний код юридичної особи 36940311, про що свідчить довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 24.03.2010, індивідуальний податковий номер - 369403126529, відповідно до відомостей з реєстру платників ПДВ з офіційного сайту Державної фіскальної служби України.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Скай Форт.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Капексбуд» за період з 01.03.2013 по 30.09.2013 та складено акт перевірки від 25.03.2014 №872/26-52-22-03-14/36940311.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 22540,00 грн.;

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 21413,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

- від 09.04.2014 №0001082203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 28175,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22540,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5635,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач подав позов до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Капексбуд» (постачальник) укладено договір поставки товарів №20-13/1 від 01 березня 2013 року, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця паперову продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін: самовивіз; експрес доставкою за рахунок постачальника (мінімальний об`єм від 1000 грн. з ПДВ) (п.1.2). Асортимент, кількість, ціна товару в партії, а також термін поставки кожної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення здійснюється шляхом обміну інформацією телефонним, факсимільним чи електронним зв`язком або за допомогою інших засобів зв`язку. Підтвердженням узгодження замовлення сторонами є підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної при прийомі-передачі товару (п.2.2). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання видаткової накладної на партію товару (п. 2.4).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано рахунки на оплату по замовленню; видаткові накладні; податкові накладні; акти про списання товарів; банківські виписки на підтвердження перерахування коштів в оплату за товар; в підтведження проведення самовивозу товару позивачем надано договір оренди автомобіля, акт приймання-передачі автомобіля, подорожні листи, довіреності.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивачем надано договори про закупівлю, поставку товару з наступними контрагентами: Центральною базою (військова частина Т0710) ДССТ, Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ПП «Кубас», ТОВ «Ай-Ти Битон», ТОВ «Гила-Трейд», ПАТ «Банк Богуслав», ТОВ «Авіпро», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гораль О.М., ТОВ «Науково-виробничий центр «Вертикаль», ТОВ «Орбіталь», ТОВ «СНОК ЛТД», ТОВ «МІРОПЛАСТ», ТОВ «Алло», ПП «Юлком-Сервіс», ТОВ «Торгпрод-2004», ПП «Голден-Фарм», ТОВ «Інжинірінгова компанія «Нова Лайт», КП «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв», довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, банківські виписки щодо отримання оплати за товар.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03 жовтня 2013 року №557/26-54-22-2/38510737 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року, яким встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), за результатами перевірки не підтверджено задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ за відповідний період, а також не підтверджено задекларований товариствами податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період, що перевірявся, встановлена відсутність об`єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) та при придбанні та продажу товарів (послуг).

Окрім того, податковий орган посилається на матеріали досудового розслідування СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, внесеного до ЄРДР за №32013110080000071, порушеного за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами, тобто створення/придбання суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Капексбуд», з метою прикриття незаконної діяльності легально діючим суб`єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності - пособництва легально діючим суб`єктам господарювання в ухиленні від сплати податків та подальшої конвертації безготівкових коштів у готівку, шляхом використання реквізитів фіктивних товариств, підроблення первинних фінансово-господарських та інших документів, а також проведення незаконних банківських операцій, протягом 2012-2013 років, діючого на території м. Києва, створили та придбали ряд суб`єктів підприємницької діяльності серед яких було ТОВ «Капексбуд».

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені матеріали досудового розслідування не можуть бути взяті до уваги, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Капексбуд» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Капексбуд». Укладений між позивачем та ТОВ «Капексбуд» договір виконаний сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладеного договору недійсним.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем відповідно до вимог чинного законодавства на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №№0001082203.

З огляду на встановлене, податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №№0001082203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 28175,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22540,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5635,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас що стосується заявлених вимог про визнання дій відповідача по факту складення акту перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №№0001082203 неправомірними, то суд апеляційної інстанції вважає, що слід відмовити у позові в цій частині, оскільки дії позивача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Скай Форт» вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а акт перевірки та викладені в ньому висновки, не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України та не породжує для платника податків певні правові наслідки, не змінює та не припиняє їх.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції стосовно заявленої вимоги про стягнення з податкового органу судового збору, зазначає, що судовий збір слід стягнути з державного бюджету, оскільки судовий збір є загальнодержавним податком та надходить безпосередньо до державного бюджету.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року скасувати частково.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Форт.» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09 квітня 2014 року №№0001082203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 28175,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22540,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5635,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Форт.» (код ЄДРПОУ 36940311) судовий збір в розмірі 255 (Двісті п`ятдесят п`ять) гривень 75 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.