Постанова

від 28.11.2014 по справі 826/14527/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 листопада 2014 року                  13:10                           № 826/14527/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді  Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Континент» до Київської міської ради про визнання нечинними п.52, п.53, п.99 таблиці 7 додатка №8 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. №284/5096 та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Континент» (далі – позивач, ТОВ НВФ «Континент») до Київської міської ради (далі – відповідач) про визнання нечинними п.52, п.53, п.99 таблиці 7 додатка №8 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та зобов'язання Київську міську раду виключити п.52, п.53, п.99 таблиці 7 додатка №8 до рішення Київської міської ради 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва належних йому нежитлових приміщень, винесене протиправно та підлягає визнанню нечинним. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Відповідав проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством України, у зв'язку з чим просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які  беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на наведене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне. Позивач є власником нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 10, загальною площею 2718,2 кв.м.; нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 15, загальною площею 724,4 кв.м.; нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. К.Уборевича, 23, загальною площею 1379,26 кв.м. Київською міською радою відповідно до ст. 7 та ст. 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», на виконання рішення Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010 року «Про питання організації управління районами в місті Києві» на 6 сесії 6 скликання 02.12.2010 року прийнято рішення №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» (далі – рішення №284/5096). Згідно додатку № 8 до вказаного рішення Київською міською радою, нежилі будівлі, що знаходяться по вул. Я.Коласа, 10, загальною площею 2718,2 кв.м., по вул. Я.Коласа, 15, загальною площею 724,4 кв.м. та по вул. К.Уборевича, 23, загальною площею 1379,26 кв.м. передано до комунальної власності. Позивач отримав листа від КП «Київреклама» від 26.03.2014 р. № 196-4082/КР, адресованого ТОВ «Континент-Торг», де було вказано про включення будівлі, розташованої по вул. К.Уборевича, 23 до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва. Позивач, не погоджуючись з рішенням №284/5096 в частині віднесення нежилих приміщень, які належать йому на праві власності, до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся з відповідним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Згідно зі ст.5, ст. 6 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада, яка діє на території міста Києва як суб'єкт права власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами права комунальної власності. Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України місто Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Стаття 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає, що питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста. У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад. При цьому, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» вирішено не утворювати районні у місті Києві ради, припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районні в місті Києві ради. Відповідно до ст. 7 та ст. 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» на виконання рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» Київською міською радою прийнято рішення від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». Згідно з п. 52, п. 53, п. 99 таблиці 7 додатка № 8 до зазначеного рішення Київської міської ради, нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 10, загальною площею 2450,42 кв.м., у тому числі нежилі приміщення, площею, 229,40 кв.м.;  нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 15, загальною площею 3705,30 кв.м., у тому числі нежилі приміщення, площею, 1249,50 кв.м.;  нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. К. Уборевича, 23, загальною площею 1539,60 кв.м., у тому числі нежилі приміщення, площею, 156,60 віднесено до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Святошинському районі. В той час, як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договорів купівлі-продажу від 03.03.1998 р., від 05.05.1998 р., від 03.07.2002 р., від 14.02.2006 р. придбав у власність нежитлові приміщення, розташовані в підвалі та на першому поверсі в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 10, загальною площею 2718,2 кв.м. Відповідно до договорів купівлі-продажу від 18.08.2003 р., від 22.04.2008 р. позивач придбав нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 15, загальною площею 724,4 кв.м. Також, відповідно до договорів купівлі-продажу від 09.07.1996 р., від 13.05.2003 р. позивач придбав нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. К.Уборевича, 23, загальною площею 1379,26 кв.м. В подальшому, право власності на зазначені нежитлові приміщення було оформлено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно індексний № 20217817 серії САМ № 040944, виданого 09.04.2014 р., № 20485787 серії САМ № 040956, виданого 14.04.2014 р. та № 23836575 серії САМ № 128043, виданого 04.07.2014 р. З наведеного вбачається, що позивачем право власності на вищевказані нежилі приміщення перейшло до позивача до прийняття оскаржуваного рішення. Відповідач, поряд з позивачем та іншими особами, є власником лише частини приміщень, в тому числі допоміжних, в зазначених вище будівлях, що само по собі не дає йому права самостійно віднести всю будівлю в цілому до комунальної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нежитлові приміщення поряд із будівлею, квартирою та іншими об'єктами прямо названі в числі самостійних об'єктів нерухомості, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав. Відповідно до ст.355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно з приписами ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Відповідно до ст.361 Цивільного кодексу України, співвласник має право самостійно розпорядитися лише своєю часткою у праві спільної часткової власності, а не об'єктом права власності в цілому. Щодо правового статусу допоміжних приміщень у зазначених вище будівлях (будівлі нежитлового фонду), то законодавством дане питання належним чином не врегульовано, тоді як аналогічне питання стосовно таких приміщень у будинках житлового фонду регулюється Цивільним кодексом України, з рахуванням норм, викладених у рішенні Конституційного суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 у страві №1-2/2004. Згідно із ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Так, відповідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власниками квартири дво- або багатоквартирному житловому приміщенні належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більш однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому приміщенні. Згідно ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного у праві власності є спільної частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Відповідно до ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Тобто, багатоквартирний будинок є спільною частковою власністю його співвласників, за виключенням майна, зазначеного в цій частині. Пункт 4.3. рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 у страві №1-2/2004 встановлює, що у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступників) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися ті розпоряджатися цими приміщеннями. Приписами ч. 2 ст.369, ч. 1 ст.358 Цивільного кодексу України встановлено, що розпоряджатися майном, що є як у спільній сумісній власності, так і в частковій власності здійснюється виключно за згодою всіх співвласників. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що будь-які дії щодо управління або будь-якого іншого розпорядження спільним нерухомим майном потребують згоди всіх співвласників цього майна. Таким чином, прийняття відповідачем рішення щодо передачі вказаних вище будинків, які є спільною власністю осіб, що є власниками окремих приміщень, у тому числі допоміжних, у комунальну власність, можливе лише за наявності обумовленої згоди всіх співвласників такого будинку. В даному випадку, як зазначив позивач, відповідач не повідомляв позивачем можливість передання вказаних будівель в цілому до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Посилання відповідача на прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2011 р. № 715 «Про окремі питання виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 р. № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» (із змінами та доповненнями)», яким районним в місті Києві державним адміністраціям доручено підготувати уточнені переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передані до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій до уваги судом не беруться, оскільки не підтверджені жодними належними доказами. Доказів проведення перевірки матеріалів інвентаризації, складення уточнюючого переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідного району у тому числі щодо виключення нежилих приміщень, які перебувають у приватній власності, до суду не надано. Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що рішення відповідачем прийнято без урахування того, що позивачем оформлено право власності на вищевказані нежилі приміщення в спільних будинках, що підтверджується відповідними доказами, а тому суд дійшов висновку про неправомірність включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва належних позивачу нежилих будівель та, з метою відновлення порушених прав позивача, визнання нечинними п.52, п.53, п.99 в частині належних позивачу будівель таблиці 7 додатка № 8 оскаржуваного рішення Київської міської ради 02.12.2010 р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та зобов'язати відповідача виключити з оскаржуваного рішення Київської міської ради 02.12.2010 року №284/5096 таблиці 7 додатка № 8 пункти 52, 53, 99 в частині належних позивачу будівель. Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність прийняття оскаржуваного в частині рішення. В той час, з огляду на вище викладені положення, надавши оцінку наявним в матеріалам справи доказам, перевіривши правомірність прийняття оскаржуваного рішення в частині оскарження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Континент» задовольнити повністю. Визнати нечинними п.52 в частині нежилої будівлі площею 2718,2 кв.м., п.53 в частині нежилої будівлі площею 724,4 кв.м., п.99 в частині нежилої будівлі площею 1379,26 кв.м. таблиці 7 додатка №8 рішення Київської міської ради 02.12.2010 р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». Зобов'язати Київську міську раду виключити п.52 в частині нежилої будівлі площею 2718,2 кв.м., п.53 в частині нежилої будівлі площею 724,4 кв.м., п.99 в частині нежилої будівлі площею 1379,26 кв.м. таблиці 7 додатка №8 до рішення Київської міської ради 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Континент» (код ЄДРПОУ 21533829) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                В.П. Шулежко