Рішення

від 08.12.2014 по справі 916/4083/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р.Справа № 916/4083/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Печериця В.П.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" до Дочірнього підприємства „Наш Сервіс" ПП „ЖЕК „Наш Дім" про стягнення 11543,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Наш Сервіс" ПП „ЖЕК „Наш Дім" про стягнення штрафу в розмірі 11543,98 грн., посилаючись на наступне.

01.10.2012 року між ПАТ „Одесагаз" та ДП „Наш Сервіс" ПП „ЖЕК „Наш Дім" було укладено договір № 008423-Т на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення бюджетних установ та організацій. В п. 1.1. вказаного договору його предметом є споживання, постачання, транспортування та постачання природного газу для потреб госпрозрахункових установ та організацій.

Пунктом 5.2 договору № 008423-К від 01.10.2012 р. передбачена вартість 1000 куб.м природного газу складає 4 713,70 грн., у тому числі ПДВ -785,62 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що ціна на газ, вказана в договорі, може змінюватись нормативними актами уповноважених органів, і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.

Згідно з п. 7.3. договору у разі відхилення фактичного обсягу споживання газу від планового обсягу, погодженого сторонами в п.2.1. договору обсягу поставки у бік збільшення, споживач зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за місцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад узгоджений обсяг. В іншому разі споживач повинен сплатити на користь ПАТ „Одесагаз" штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і узгодженого обсягу поставки.

Як зазначає позивач, у березні 2013 року, у січні 2014 року, у березні 2014 року та у квітні 2014 року відповідач фактично спожив природного газу у більшому об'ємі, ніж це передбачено та узгоджено між сторонами у договорі та не сплатив до 10 місяця, наступного за місяцем поставки вартість спожитого понад узгоджений обсяг, а саме:

- у січні 2014 року: фактичний об'єм споживання природного газу відповідно до акту прийому передачі природного газу № 8423/1 від 31.01.2014 року склав 2,634 тис. куб.м, а узгоджений відповідно до п. 2.1. договору об'єм на березень 2013 року складає 0,750 тис. куб.м, тому відхилення фактичного об'єму споживання природного газу від узгодженого складає 1,884 тис. куб.м, а сума штрафу - 999,94 грн.;

- у березні 2014 року: фактичний об'єм споживання природного газу відповідно до акту прийому передачі природного газу № 8423/3 від 31.03.2014 року склав 1,637 тис. куб.м, узгоджений відповідно до п. 2.1. договору об'єм на березень 2013 року складає 0,700 тис. куб.м, тому відхилення фактичного об'єму споживання природного газу від узгодженого складає 0,937 тис. куб.м, сума штрафу - 7883,30 грн.;

- у квітні 2014 року: фактичний об'єм споживання природного газу відповідно до акту прийому передачі природного газу № 8423/4 від 31.04.2014 року склав 1,114 тис. куб.м, узгоджений відповідно до п.2.1. договору об'єм на березень 2013 року складає 0,450 тис. куб.м, тому відхилення фактичного об'єму споживання природного газу від узгодженого складає 0,937 тис. куб.м, а сума штрафу - 2660,74 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2014 р. позовну заяву ПАТ „Одесагаз" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4083/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

01.10.2012 року між ПАТ „Одесагаз" (облгаз) та ДП „Наш Сервіс" ПП „ЖЕК „Наш Дім" (споживач) було укладено договір № 008423-Т на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення бюджетних установ та організацій. Згідно п. 1.1. договору його предметом є транспортування, постачання та споживання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

В п. 1.3 договору визначено пункти споживання споживача, на які передається газ, що розташовані за адресою: вул. Довженко 6а.

В п. 3.2 договору визначені обов'язки відповідача як споживача. Зокрема, споживач зобов'язаний прийняти газ від Облгазу в обсягах, визначених договором та забезпечити своєчасну оплату за газ.

Згідно п. 4.2 договору облік газу ведеться згідно з „Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами постачання та споживання", ДБН В.2.5.-20-2001 „Газопостачання", та діючим документам Держспоживстандарту. Оперативний контроль споживання газу споживачем здійснює Облгаз.

Відповідно до п. 4.3 договору споживач зобов'язується щодекадно надавати в Облгаз роздруківки з автоматичних обчислювачів та коректорів, а щомісячно в період з 30 (31 числа) поточного місяця з'явитись в Облгаз для оформлення місячного акту прийому-передачі природного газу з надрукованими звітами за звітний місяць.

На підставі наданих звітів прийому-передача газу, спожитого у відповідному місяці оформлюється актом прийому-передачі газу між Облгазом і споживачем. Акт прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.17 договору).

П. 5.1 вказаного договору передбачено, що вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для споживачів України, що надаються підприємствам НАК „Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету Міністрів та наказами НАК „Нафтогаз України".

Пунктом 5.2 договору № 008423-Т від 01.10.2012 р. передбачена вартість 1000 куб.м природного газу, що складає 4 713,70 грн., у тому числі ПДВ -785,62 грн.

Також пунктом 5.3 договору передбачено, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватися нормативними актами уповноважених органів, і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.

Розділом 6 договору № 008423-Т передбачено, що оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

В п. 6.4 договору зазначено, що звірка розрахунків за звітний місяць здійснюється Облгазом і споживачем до 25 числа наступного за звітним місяцем на підставі відомостей про фактичну оплату вартості послуг і актів прийому-передачі газу. Указана звірка оформлюється актом звірки.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набрав чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим до 31 грудня наступного року, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Так, вищевказаний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, як з'ясовано судом, з наданих позивачем до суду актів прийому-передачі природного газу від 31.02.2014 р., від 31.03.2014 р. та від 30.04.2014 р. вбачається споживання відповідачем у вказаних періодах природного газу, що постачався позивачем. Проте, як зазначає позивач, вказаних періодах відповідач фактично спожив природного газу у більшому об'ємі, ніж це передбачено та узгоджено між сторонами у договорі та не сплатив до 10 місяця, наступного за місяцем поставки вартість спожитого понад узгоджений обсяг. Зокрема, відповідно до акту прийому передачі природного газу № 8423/1 від 31.01.2014 року фактичний об'єм споживання природного газу у січні 2014 року склав 2,634 тис. куб.м, а узгоджений відповідно до п. 2.1. договору об'єм на березень 2013 року складав 0,750 тис. куб.м, тому відхилення фактичного об'єму споживання природного газу від узгодженого складає 1,884 тис. куб.м.

Відповідно до акту прийому передачі природного газу №8423/3 від 31.03.2014 року фактичний об'єм споживання природного газу у березні 2014 року склав 1,637 тис. куб.м, а узгоджений відповідно до п.2.1. договору об'єм на березень 2013 року складає 0,700 тис. куб.м, тому відхилення фактичного об'єму споживання природного газу від узгодженого складає 0,937 тис. куб.м.

Відповідно до акту прийому передачі природного газу №8423/4 від 31.04.2014 року фактичний об'єм споживання природного газу у квітні 2014 року склав 1,114 тис. куб.м, а узгоджений відповідно до п. 2.1. договору об'єм на березень 2013 року складає 0,450 тис. куб.м, тому відхилення фактичного об'єму споживання природного газу від узгодженого складає 0,937 тис. куб.м.

Згідно п. 7.3. договору у разі відхилення фактичного обсягу споживання газу від планового обсягу, погодженого сторонами в п. 2.1. договору обсягу поставки у бік збільшення, споживач зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за місцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад узгоджений обсяг. В іншому разі споживач повинен сплатити на користь ПАТ „Одесагаз" штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і узгодженого обсягу поставки. В такому випадку сума штрафу, що підлягає сплаті споживачем розраховується за наведеною в цьому пункту договору формулою.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (споживання газу в понад узгодженому обсязі) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 7.4 договору передбачено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, до моменту звернення з вимогою, претензією, або позовом.

Так, як з'ясовано судом, позивачем відповідно до умов п. 7.3 договору нараховано штраф у зв'язку зі споживанням відповідачем природного газу в обсягу, що є більшим від узгодженого сторонами.

Так, у січні 2014 року ціна за 1 тис. куб.м склала 4206,67 грн., а борг станом на 01.02.2014 року складав 1599,97 грн., при цьому оплата з 01.02.2014 року - 10.02.2014 року складає 1100,00 грн. В свою чергу сума штрафу дорівнює 999,94 грн. (499,97 грн. х 2).

У березні 2014 року ціна за 1 тис. куб.м склала 4206,67 грн., а борг станом на 01.04.2014 року складав 3941,65 грн., при цьому оплата з 01.03.2014 року - 14.02.2014 року відповідачем не було здійснено відповідної оплати. В свою чергу сума штрафу дорівнює 7883,30 грн. (3941,65 грн. х 2).

У квітні 2014 року ціна за 1 тис. куб.м скала 5316,84 грн., а борг станом на 01.05.2014 року складав 3530,37 грн., при цьому оплата з 01.05.2014 року - 14.05.2014 року складала 2200,00 грн. В свою чергу сума штрафу дорівнює 2660,74 грн. (1330,37 грн. х 2).

Відтак, загальна сума нарахованого позивачем штрафу за спірні періоди склала 11543,98 грн. (999,94 грн.+7883,30 грн.+2660,74 грн.).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищенаведене та положення п. 7.3 договору, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і узгодженого обсягу поставки.

Між тим заявлену позивачем до стягнення суму штрафу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11543,98 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" до Дочірнього підприємства „Наш Сервіс" ПП „ЖЕК „Наш Дім" про стягнення 11543,98 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства „Наш Сервіс" ПП „ЖЕК „Наш Дім" (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 6А; код ЄДРПОУ 34930590; р/р 2600035954980 в ПАТ „КБ „Ін вест Банк", МФО 328210) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208, р/р 26001121611 в ПАТ „Марфін Банк", МФО 328168) суму штрафу в розмірі 11543/одинадцять тисяч п'ятсот сорок три/грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15 грудня 2014 р.

Суддя В.С. Петров