cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/22696/14 17.12.14
За позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації)
2) Комунального підприємства "Київреклама"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології маркетингу"
про стягнення 1 030 145,22 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники :
від прокуратури від позивача-1 від позивача-2 Степаненко К.Ю. - представник за посвідчення від 19.09.14; не з'явились; Борисюк О. В. - представник за довір. № 196-10335/Кр від 21.07.14; від відповідача Ручка О.А. - представник за довіреністю № 44 від 04.11.14
В судовому засіданні 17.12.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київреклама" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології маркетингу" 1 030 145,22 грн заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 30.12.2010 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивачем-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології Маркетингу" (відповідачем) було укладено договір № 238/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва. За доводами прокуратури, відповідачем не виконуються договірні зобов'язання щодо вчасності та повноти оплати за тимчасове користування рекламних засобів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з липня 2013 року по серпень 2014 року в розмірі 758794,66 грн. У зв'язку з прострочення виконання договірних зобов'язань позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 60796,03 грн, інфляційне збільшення у розмірі 81159,45 грн, 15 % річних в розмірі 113819,22 грн. та штраф у розмірі 271350,56 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/22696/14 та призначено розгляд справи на 12.11.2014.
04.11.14 через загальний відділ діловодства суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводити без участі його представника.
В судове засідання 12.11.14 з'явились представники прокуратури та сторін, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, представник відповідача подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує частково. У відзиві на позов відповідач зазначив, що його рекламний засіб було демонтовано 24.07.13, таким чином рекламна конструкція відповідача з 24.07.13 не знаходиться за адресою м. Київ, просп.. М. Бажана, біля ст.м. Осокорки по причині зміни містобудівної документації та у зв'язку з проведенням на місці її розташування будівництва. Відповідачем було здійснено власний контррозрахунок заборгованості з урахуванням коефіцієнту 02,5, відповідно до якого основана сума заборгованості складає 234 342,27 грн.
В судових засіданнях 12.11.14 та 10.12.14 за клопотанням позивача-2 було оголошено перерву до 10.12.14 та 17.12.14 відповідно.
10.12.14 через канцелярію суду відповідач надав додаткові пояснення по суті спору, власний уточнений розрахунок заборгованості, відповідно до якого визнав наявність суми основної заборгованості в розмірі 234589,44 грн.
В судове засідання 17.12.14 представники учасників процесу з'явились, представник позивача-2 надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що до позовних вимог було включено заборгованість за період з 01.07.13 по 31.08.14 на загальну суму 758 794,66 грн за дозволами:
№ 23932-08 - 684 324,96 грн;
№27184-11 - 18 748,80 грн;
№27241-11 - 12 955,30 грн;
№27360-11 -39 765,60 грн.
Дозвіл №23932-08 виданий відповідачу терміном дії з 21.07.2009 по 01.06.2014.
У зв'язку із виявленою помилкою, а саме під час нарахування плати за дозволом № 23932-08 за період з 01.07.2013 по 01.06.2014 помилково не було застосовано коригуючий коефіцієнт 0,25 (вимоги п. 10.4. та п. 15.10. Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253) КП «Київреклама» було проведено перерахунок заборгованості за дозволом № 23932-08 в період з 01.07.2013 по 01.06.2014. та встановлено що заборгованість за дозволом № 23932-08 становить - 203 436,91 грн.
Внаслідок проведення перерахунку, сума основного боргу та штрафних санкцій за період з 01.07.2013 по 31.08.2014 за договором зменшилась, а отже відповідач внаслідок порушення грошового зобов'язання має заборгованість перед КП «Київреклама», у розмірі: 355 256,71 грн. , з яких: основний борг - 274 906,61 грн.; 15% річних - 29 785,00 грн. ; індекс інфляції - 29 416,33 грн.; пеня - 21 148,77 грн.
Представник прокуратури вказану заяву підтримав.
Судом було прийнято до розгляду заяву позивача-2 про зменшення позовних вимог.
Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Відповідач надав власний розрахунок боргу та штрафних санкцій, відповідно до якого сума основної заборгованості складає 274 074,36 грн, пеня - 21286,17 грн., проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафу та 15 % річних заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
30 грудня 2010 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології Маркетингу" (розповсюджувач, відповідач) було укладено Договір № 238/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-іл) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
Відповідно до п. 5.2.3 договору відповідач зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
Згідно з п. 6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом дії пріоритету та/або дозволу.
31.08.12 сторони уклали Додаткову угоду № 238/767/10-1, відповідно до якої Адресну програму, яка є невід'ємною частиною договору, було викладено в новій редакції, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язався сплачувати виставлені підприємством рахунки згідно з новими тарифами.
Як вбачається з адресної програми від 31.08.12 на право тимчасового користування № 1/1 до договору № 238/767/10 від 30.12.10, що є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами було надано право на тимчасове користування - щит, що стоїть окремо за адресою просп. Миколи Бажана, біля ст.м. «Осокорки» (непарна сторона), плата за місяць без ПДВ 45360,00 грн., дата прийняття рішення про надання дозволу - 21.07.09., дата кінця строку дії - 01.06.14.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням КМР від 08.10.09 № 389/2458 земельну ділянку, на якій знаходився рекламний засіб відповідача було передано ТОВ «Скай-Буд ЛТД» для будівництва приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів, про що відповідач був повідомлений листом ТОВ «Скай-Буд ЛТД» від 22.04.13 № 22-04/13.
Відповідач листом від 24.04.13 вих. № 23 гарантував ТОВ «Скай-Буд ЛТД», що виконає демонтаж рекламного засобу.
Листами від 30.04.13 вих. № 28 та від 05.07.13 вих № 39 відповідач звертався до позивача-1 з проханням розглянути можливість переносу рекламного засобу на земельну ділянку біля ст..м. «Харківська».
Листом від 30.05.13 вих. № 059/07-3937 Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) повідомив про необхідність зміни місця розташування рекламного засобу у зв'язку із зміною містобудівної документації, однак відмовився погодити місце для рекламного засобу відповідача на земельній ділянці біля ст..м. «Харківська», та запропонував іншу земельну ділянку в Голосіївському районі м. Києва.
Оскільки, сторони не дійшли згоди щодо зміни місця розташування рекламного засобу, відповідач 24.07.13 здійснив демонтаж рекламного засобу за адресою: просп. Миколи Бажана, біля ст.м. «Осокорки» (непарна сторона), що підтверджується листом ТОВ «Скай-Буд ЛТД» від 25.07.13 № 25-07-13/1 та актом надання послуг з демонтажу конструкції від 24.07.13.
У відповідності до п.10.1. Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 37/6253 (далі за текстом - Порядок) у разі зміни містобудівної ситуації проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування РЗ, зокрема в разі проведення інвестиційного конкурсу, що зумовлює необхідність зміни місця розташування РЗ, дозвільний орган письмово повідомляє про це розповсюджувача реклами та пропонує інше рівноцінне місце, яким вважається місце, що знаходиться у тій самій територіальній зоні міста (для розміщення рекламних засобів), що визначена відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У відповідності до п. 10.4. Порядку на час проведення відповідних робіт з будівництва, реконструкції, ремонту тощо щодо нерозміщеного РЗ застосовується плата за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, що нараховується відповідно до пункту 15.10 цього Порядку.
Згідно п.15.10. Порядку до нерозміщеного РЗ (через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення) застосовується коригуючий коефіцієнт 0,25 тільки за наявності та при поданні до дозвільного органу документів, що підтверджують зміну містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування РЗ, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування РЗ.
Таким чином, під час нарахування плати за дозволом № 23932-8 за період з 25.07.13 по 01.06.14 має застосовуватись коригуючий коефіцієнт 0,25, що і відповідає розрахунку суми основної заборгованості, що наданий позивачем-2 разом з заявою про зменшення позовних вимог.
Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У судовому засіданні 17.12.14 відповідач фактично визнав факт наявності основної суми боргу за договором № 238/767/10 за період з 01.07.13 по 31.08.14 в розмірі 274906,61 грн.
За таких обставин, вимоги органу прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 274 906,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач-2 просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 148,77 грн., 15 % річних в розмірі 29785,00 грн., та інфляційне збільшення боргу у розмірі 29416,33 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 6.6. Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 7.3 договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 15 % річних.
Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, інфляційних нарахувань та 15 % річних, який наданий в додатках до заяви про зменшення позовних вимог, тому вимоги про стягнення пені в розмірі 21148,77 грн., 15 % річних у розмірі 29 785,00 грн. та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 29416,33 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок захисту інтересів держави шляхом представництва у судах покладений на органи прокуратури.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
Відповідно до п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.99 р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Згідно п. 6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" до повноважень у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатися до суду із заяви про захист про захист прав і законних інтересів громадян, держави, також підприємств та інших юридичних осіб.
Рішенням Київської міської ради від 08.02.2013 № 3/9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік» встановлено, що комунальне підприємство «Київреклама» не пізніше наступного робочого дня після зарахування коштів від плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, перераховує 70 відсотків отриманих коштів (без податку на додану вартість), з урахуванням видатків на соціальну рекламу, до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва.
Несплата відповідачем суми за розміщення рекламних засобів призводить до неможливості забезпечення бюджетного процесу - виконання бюджету м. Києва, чим грубо порушуються економічні інтереси держави.
Оскільки, Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у м. Києві та Комунальне підприємство "Київреклама" уособлюють інтереси держави в зазначених правовідносинах, позов пред'явлено в їх особі.
Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору.
Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Таким чином сума судового збору, яка підлягає стягненню до Державного бюджету України за даним позовом становить 7105,13 грн.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 29, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології маркетингу" (04074, м. Київ, вул.. Коноплянська, буд. 12, ідентифікаційний код 35962355) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070 м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) суму основного боргу у розмірі 274 906 (двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шість) грн 61 коп.; пеню у розмірі 21 148 (двадцять одну тисячу сто сорок вісім) грн. 77 коп.; 15 відсотків річних у розмірі 29 785 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., інфляційне збільшення боргу в розмірі 29 416 (двадцять дев'ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 33 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології маркетингу" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 12, ідентифікаційний код 35962355) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 105 (сім тисяч сто п'ять) грн. 13 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.12.2014 р.
Суддя Пукшин Л.Г.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2014 |
Оприлюднено | 23.12.2014 |
Номер документу | 41977976 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пукшин Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні