Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/22159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22159/14 01.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвей"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -

Фізична особа-підприємець Корнелюк Тетяна Володимирівна

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники учасників судового процесу: не з'явились.

В судовому засіданні 01 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансвей" (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н від 08.10.2014р. в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната ЛТД" (відповідач) заборгованості в сумі 19 136,30 грн. з яких сума основного боргу - 17 350,00 грн., пеня - 1 480,21 грн., 3% річних - 196,79 грн. та інфляційні нарахування - 109,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Довіритель, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором доручення № 19 від 31.01.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, як Повіреним, за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 03.11.2014 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

29 жовтня 2014 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли додаткові документи, оформлені супровідним листом б/н від 27.10.2014 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року слухання справи, у зв'язку із неявкою представника відповідача було відкладено на 01.12.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2013 року між позивачем (надалі - Повірений) та відповідачем (далі по тексту - Довіритель) (разом - сторони) було укладено договір доручення № 19 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір доручення), згідно умов п. 1.1 якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання виконати визначені юридичні дії: укласти від імені і за рахунок Довірителя договір на надання послуг по організації перевезень вантажів із третіми особами, надалі Перевізником. Вказані юридичні дії Повірений виконує особисто.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, Довіритель зобов'язаний забезпечити Повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, в тому числі виплатити Повіреному плату за виконання обов'язків за договором доручення.

Так, позивач вказує, що на виконання умов Договору Повірений уклав договір № 76 про надання послуг з перевезення вантажу (ягода морожена вагою брутто 21т.) від 15.10.2013 року із Фізичною особою-підприємцем Корнелюк Т.В., згідно з яким поставку було здійснено, що свідчить про виконання Повіреним умов Договору, однак, Замовник послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором доручення в розмірі 17 350,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за не виконання умов Договору щодо оплати послуг.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Як вже було встановлено судом, 31 січня 2013 року між сторонами було укладено договір доручення № 19 згідно з п. 1.1 Довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання виконати визначені юридичні дії: укласти від імені і за рахунок довірителя договір на надання послуг по організації перевезень вантажів із третіми особами, надалі перевізником. Вказані юридичні дії повірений виконує особисто.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що загальна сума договору визначається згідно контракт-заявок до даного договору і містить у собі: винагороду Повіреного за виконання юридичних дій за даним договором, зазначених у п. 1.1 договору; суму відшкодування витрат Перевізника, з яким Повірений уклав від імені Довірителя договір на здійснення перевезення. Сума коштів, отримана по даному підпункту, є власністю Перевізника і повинна бути йому перерахована. Суму інших витрат Повіреного, які понесені ним при виконанні договору, якщо вона може бути визначена при укладенні договору. В разі, якщо суму інших витрат Повіреного, яка підлягає відшкодуванню Довірителем, неможливо визначити при укладенні договору, вказана сума збільшує загальну суму договору, визначену в контракт-заявці.

Довіритель, згідно п 5.2. Договору зобов'язується зробити оплату в національній валюті України за даним Договором - протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту вивантаження автомобіля, якщо в контракт-заявці не зазначене інше. Розмір оплати послуг обумовлюється в контракті-заявці на кожне перевезення.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання Договору, Довіритель направив Повіреному факс-копію контракт-заявки № 181 від 06.05.2014 року (документ в справі), в якій вказані всі істотні умови перевезення товару. Відповідно до контракт-заявки, Повіреним 08.05.2014 року необхідно було перевезти ягоду морожену вагою брутто 21т. з Польщі до України. Вказану поставку було виконано та доставлено вантаж вантажоодержувачу, що підтверджується міжнародною накладною CMR та видатковою накладною № 37 від 14.05.2014 року, а також актом виконаних робіт № 14/05 від 14.05.2014 року на суму 17 350,00 грн., що був укладений між Повіреним та Фізичною особою-підприємцем Корнелюк Т.В., з якою Повірений, в свою чергу, уклав договір № 76 про надання послуг з перевезення вантажу від 15.10.2013 року.

З матеріалів справи випливає, що позивач, внаслідок несплати Довірителем вартості послуг звернувся до відповідача з претензією № 10/09 від 10.09.2014р. в якій зауважив на обставинах сплати боргу (копія претензії в справі). Факт надсилання позивачем 10.09.2014р. претензії на суму 17 350,00 грн. і отримання їх відповідачем 23.09.2014р. відповідно підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за реєстр. № 6909605482945, описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про оплату відправки та фіскальним чеком (копії документів в справі). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Довіритель не здійснив оплату вартості наданих Повіреним по Договору доручення послуг.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. та від 03.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що факт порушення Довірителем зобов'язання /п.п. 3.6. та 5.2./ за Договором належним чином позивачем доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а огляду на те, що доказів оплати послуг за Договором позивачем в позовній заяві, станом на грудень 2014 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Повіреного про стягнення з Довірителя боргу за Договором в розмірі 17 350,00 грн.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин пред'явлення позивачем відповідачу претензії № 10/09 від 10.09.2014р. та отримання її 23.09.2014 року, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару відповідно до міжнародної накладної CMR, видаткової накладної № 37 від 14.05.2014 року та акту виконаних робіт № 14/05 від 14.05.2014 року, стягненню з відповідача, на підставі ч. 2 ст. 530 та ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь позивача підлягає 196,79 грн. 3% річних та 109,30 грн. втрат від інфляції.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язався настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 6.6. Договору Довіритель за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг Повіреному, виплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день пророчення платежу.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, зважаючи на вивантаження автомобіля 14.05.2014р., з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості отриманих за Договором послуг, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 165,54 грн. пені, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 17350.00 20.05.2014 - 16.07.2014 58 9.5000 % 0.052 %* 523.83 17350.00 17.07.2014 - 08.09.2014 54 12.5000 % 0.068 %* 641.71 Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 18 821,63 грн. з них: основного боргу - 17 350,00 грн., пеня - 1 165,54 грн., 3% річних - 196,79 грн. та інфляційні нарахування - 109,30 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 796,85 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната ЛТД" (ідентифікаційний код 37242610, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансвей» (ідентифікаційний код 38311648, адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Скляренка, буд. 16, кв. 48, р/р № 26004300107502 в ТВБВ № 10004/0159 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 17 350,00 грн. (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят гривень), 3% річних - 196,79 грн. (сто дев'яносто шість гривень 79 копійок), інфляційні нарахування - 109,30 грн. (сто дев'ять гривень 30 копійок), пеня - 1 165,54 грн. (одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 54 копійки) та судові витрати - 1 796,85 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто шість гривень 85 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам судового процесу по справі № 910/22159/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.12.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало