Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/24798/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24798/14 15.12.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомМалого приватного підприємства "Елтранс" до Комунального підприємства "Київпастранс" простягнення 127886 грн. 47 коп. Представники сторін:

від позивача: Подолянко Т.В. - представник за довіреністю б/н від 03.02.2014;

від відповідача: Борух В.А. - представник за довіреністю № 06-5/198 від 27.08.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Малого приватного підприємства "Елтранс" з вимогами до Комунального підприємства "Київпастранс " про стягнення 127886 грн. 47 коп., з яких 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 8837 грн. 31 коп. 3% річних та 19049 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011, не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 100000 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8837 грн. 31 коп. за період з 01.12.2011 по 05.11.2014 та інфляційні втрати в розмірі 19049 грн. 16 коп. за період з грудня 2011 року по жовтень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24798/14 та справу призначено до розгляду на 01.12.2014.

28.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.12.2014.

15.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.

15.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розглянувши вказане клопотання відповідача у судовому засіданні, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для залучення до участі у справі заявлених третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у зв'язку з чим відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.

У судовому засіданні 15.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 15.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 між Малим приватним підприємством "Елтранс" (виконавець) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (замовник) укладено Договір № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених Законом України „Про архітектурну діяльність" №687-ХІV від 20.05.1999, іншим чинним законодавством України та даним Договором замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату, відповідно до умов цього Договору, за завданням на проектування виконати проектні та вишукувальні роботи по об'єкту: «Будівництво єдиного центру обліку пасажироперевезень в пасажирському транспорті м. Києва (автоматизована система оплати проїзду та обліку пасажирів в міському наземному громадському транспорті)». Телекомунікаційна мережа. Стадія проектування: «Проект».

Згідно з п. 1.2 Договору, виконавець приступає до виконання проектних робіт за Договором не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від замовника завдання на проектування, інших вихідних даних, необхідних для складання проектно-кошторисної документації по об'єкту, визначеному п. 1.1. даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, перелік проектних робіт, строки виконання основних етапів робіт по Договору визначаються Календарним планом (Додатком № 1) та кошторисами (Додаток №3) до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Календарний план може змінюватись за взаємною згодою сторін шляхом внесення відповідних змін до нього.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість проектних робіт відповідно до протоколу погодження договірної ціни становить 286504 грн. 92 коп., в т.ч. 238754 грн. 10 коп. проектних робіт, 47750 грн. 82 коп. ПДВ, з них: 100000 грн. 00 коп. коштів міського бюджету та 186504 грн. 92 коп. власних коштів, з ПДВ 31084 грн. 15 коп.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що замовник протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акту здачі-приймання робіт, при відсутності зауважень, зобов'язаний направити виконавцю один екземпляр підписаного акту здачі-приймання та оплатити його. Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за виконані роботи здійснюються на протязі 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів відповідного призначення на свій рахунок в Держказначействі.

Згідно з п. 3.1 Договору, строки виконання робіт за цим Договором визначені у календарному плані, погодженому та підписаному сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору: початок - травень 2011 року, закінчення - липень 2011 року.

Датою завершення робіт виконавцем вважається дата передачі замовнику готової проектно-кошторисної документації згідно з накладною та передача акту виконання робіт по Договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі коли протягом 10 робочих днів після одержання замовником проектно-кошторисної документації виконавець не одержить підписаних актів здачі-приймання проектних робіт або вмотивованої відмови замовника, документація вважається прийнятою, а роботи виконаними в повному обсязі на загальних підставах, а виконані роботи підлягають оплаті за односторонніми актами здачі-приймання робіт.

Згідно з п. 7.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до повного сторонами своїх обов'язків по даному Договору.

В подальшому між сторонами було укладено три додаткові угоди до Договору № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011, а саме: Додаткова угода 3 1 від 29.12.2011, Додаткова угода № 2 від 28.12.2012 та Додаткова угода № 3 від 27.12.2013, якими вносились зміни та доповнення до укладеного між сторонами договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011, позивач виконав проектно-вишукувальні роботи на загальну суму 100000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками уповноваженими представниками сторін актом № 1/Е0933 здачі-приймання робіт на проектно-вишукувальні роботи від 16.11.2011, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлений у п. 2.4 Договору строк оплати за виконані роботи, а саме, протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт, та враховуючи дату підписання сторонами акту № 1/Е0933 здачі-приймання робіт на проектно-вишукувальні роботи, 16.11.2011, суд приходить до висновку, що свій обов'язок з оплати за виконані позивачем роботи за Договором № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011 відповідач повинен був здійснити до 30.11.2011 (включно).

Втім, свої зобов'язання за Договором № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011 в частині оплати за проведені позивачем роботи в розмірі 100000 грн. 00 коп. відповідач не здійснив, що також підтверджується складеним між сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.04.2013 та не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях.

16.10.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 100000 грн. 00 коп. за Договором № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011, яка була отримана відповідачем 20.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0318900216696, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Втім, відповідач відповіді на вказану вимогу позивача не надав, заборгованість за Договором № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011 не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за проведені позивачем проектно-вишукувальні роботи за Договором № Е0933 на розробку проектно-вишукувальної документації від 27.05.2011 в розмірі 100000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості в розмірі 100000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Малого приватного підприємства "Елтранс" в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" суми основного боргу в розмірі 100000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що умова Договору щодо здійснення розрахунків за виконані роботи на протязі 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів відповідного призначення на свій рахунок в Держказначействі (п. 2.4 Договору), на яку посилається відповідач у відзиві, не може розглядатися судом як встановлення строку (терміну) виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова Договору щодо здійснення розрахунків за виконані роботи на протязі 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів відповідного призначення на свій рахунок в Держказначействі, не містить вказівки на конкретні період, дату або подію, яка має неминуче настати (тобто є такою, яка не залежить від волі сторін).

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), та у зв'язку з чим на думку відповідача сторони досягли згоди щодо строку оплати за договором.

Суд наголошує на тому, що вказівка у договорі щодо здійснення розрахунків за виконані роботи на протязі 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів відповідного призначення на свій рахунок в Держказначействі не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків , при чому для обох сторін правочину , тобто сторони можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8837 грн. 31 коп. 3% річних за період з 01.12.2011 по 05.11.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку.

Здійснивши власний розрахунок в межах заявленого позивачем періоду нарахування: (100000,00 грн. * 3% / 365 * 31 день = 254,79 грн.; 100000,00 грн. * 3% / 366 * 366 = 3000,00 грн; 100000,00 грн. * 3% / 365 * 365 = 3000,00 грн.; 100000,00 грн. * 3% / 365 * 309 = 2539,73 грн.) суд дійшов висновку, що позовні вимоги Малого приватного підприємства "Елтранс" в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" 3% річних в розмірі 8837 грн. 31 коп. за період з 01.12.2011 по 05.11.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 8794 грн. 52 коп.

Також позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 19049 грн. 16 коп. за період з грудня 2011 року по жовтень 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2011 року по жовтень 2014 року в розмірі 19049 грн. 16 коп., суд визнав його таким, що відповідає передбаченим чинним законодавством України порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Малого приватного підприємства "Елтранс" в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" інфляційних втрат в розмірі 19049 грн. 16 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Малого приватного підприємства "Елтранс" (03038, м. Київ, вул. Велика Китаївська, буд. 10, літ. А; ідентифікаційний код: 22925885) суму основного боргу в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 8794 (вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 19049 (дев'ятнадцять тисяч сорок дев'ять) грн. 16 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 87 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.12.2014

Суддя І.М. Отрош