Рішення

від 18.12.2014 по справі 917/1857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 Справа №917/1857/14

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Дистрибуційна компанія", вул. В.Чорновола, 12, м. Київ, 01135

до Приватного підприємства "Святовіт", вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів в сумі 14 019,80 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: Кіляров А.В., довіреність від 14.05.2014 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки №141 від 04.02.2014 в розмірі 14 019,80 грн., з яких: 11 483,66 грн. - основний борг, 1 101,16 грн. - пеня, 171,78 грн. - 3% річних, 1263,20 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Позивач повідомив суд про погашення відповідачем основного боргу в повному обсязі, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму пені, інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач в засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, надіслав суду лист від 11.12.2014 року, в якому інформує про погашення основної заборгованості в повному обсязі, в зв'язку з чим господарську справу слід "закрити".

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе розглянути справу в даному засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі був укладений Договір поставки № 141 від 04.02.2014 року (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язаний передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Найменування товару: алкогольні напої в асортименті згідно узгоджених сторонами замовлень (п. 1.2.).

Ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони, підписуючи цей Договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього Договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна, та загальна сума партії товару, що постачається (п. 2.1. Договору).

Сторони підписуючи цей Договір дійшли згоди, що загальна суму (ціна) даного Договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують у продовж строку дії Договору (п. 4.1. Договору).

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 23 133,66 грн., що підтверджується накладною №3083 від 18.02.2014 року (а.с. 13).

Товар за цією накладною отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості, якості чи ціни.

За змістом п. 5.2. Договору розрахунки за товар здійснюються протягом 14-ти календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Таким чином, товар повинен бути оплаченим відповідачем в строк по 04.03.2014 року включно.

Відповідач порушив передбачені Договором строки оплати товару - кошти за товар повністю внесені не були, за отриманий товар відповідач розрахувався на суму 11650,00 грн., станом на момент підписання позовної заяви борг в розмірі 11483,66 грн. залишився не погашеним.

Як свідчать наявні у справі розрахунки, складений відповідачем акт звірки, добровільна сплата відповідачем 600,00 грн. була здійснена до порушення провадження у справі - 03.09.2014 року, 04.05.2014 року, 05.09.2014 року (провадження у справі порушено 10.09.2014 року), 10883,66 грн. погашено в період з 12.09.2014 року по 08.12.2014 року, тобто після порушення провадження та в процесі розгляду справи судом.

Згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

П.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, оскільки основна заборгованість на суму 600,00 була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі, в задоволенні позову в цій частині позову слід відмовити в зв'язку з безпідставністю, в частині вимог про стягнення 10883,66 грн. основного боргу на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі припиняється за відсутності предмету спору.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених Договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Позивач просить стягнути з відповідача 377,54 грн. пені на суму 11 483,66 грн. за період прострочки з 05.03.2014 року по 02.09.2014 року включно (182 дні), (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до законодавства та Договору.

При перевірці правильності розрахунку пені судом не виявлено її завищення з боку позивача, таким чином, оскільки заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позов в цій частині вимог задовольняється судом повністю.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 171,78 грн. 3% річних за період прострочки з 05.03.2014 року по 02.09.2014 року, а також позивач просить стягнути 1263,20 грн. інфляційних витрат за період з березня по липень 2014 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 5).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум. При перевірці розміру вказаних сум судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Перевірка правильності розрахунку позивачем пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон".

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. З урахуванням наведених обставин позов задовольняється частково, з відповідача підлягає до стягнення 1101,17 грн. пені; 171,78 грн. 3% річних, 1263,20 грн. інфляційних витрат, що разом складає 2536,14 грн.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 5), 80 (п. 1.1. ч.1), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Святовіт", вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 38936333 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Дистрибуційна компанія", вул. В.Чорновола, 12, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37310549 - 171 грн. 78 коп. 3% річних; 1101 грн. 16 коп. пені; 1263 грн. 20 коп. інфляційних витрат; 1748 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 600,00 грн. основного боргу в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 10883,66 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

5. Видати накази при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.