Постанова

від 09.12.2014 по справі 826/16163/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2014 року 10:17 № 826/16163/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Яшенкова Ю.В.,

представників відповідача: Шило М.Ю., Каленик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства з 100% іноземних інвестицій «Ерікссон» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинними повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів №0000483920 від 20 липня 2014 року з часу його прийняття та визнати нечинним податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з податку на додану вартість №0000493920 від 20 липня 2014 року з часу його прийняття.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неправомірність оскаржуваних рішень, що прийняті на підставі протиправних необґрунтованих висновків відповідача, сформованих за результатами перевірки. Так, безпідставними є висновки, податкового органу, щодо відсутності реального настання правових наслідків за результатами проведених ТОВ «РДІ ЛТД» з контрагентами господарських операцій, оскільки факт реального здійснення таких операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами, які були надані до перевірки підприємством.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечували, посилаючись на правомірність прийнятих рішень, оскільки, контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про відсутність наявності реального руху активів. Окрім того, первинні документи позивача складені з порушеннями норм чинного законодавства, а отже право на формування витрат або податкового кредиту у позивача відсутнє.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства з 100% іноземних інвестицій «Ерікссон» з питань правильності нарахування та сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РДІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 32708050) з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 11.07.2014р. №31/28-10-39-26-2/662343.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ДП з 100% ІІ «Ерікссон»: п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138, п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства всього в сумі 902194грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, з урахуванням п.44.1 ст.44, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 548887грн.

На підставі акту перевірки від 11.07.2014р. №31/28-10-39-26-2/662343 Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0000483920 за платежем податок на прибуток, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 1040898,00грн., з яких за основним платежем - 902194грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138704грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0000493920 за платежем податок на додану вартість, яким позивачу збільшено ДП з 100% ІІ «Ерікссон» суму грошового зобов'язання в розмірі 627690,00грн., з яких за основним платежем - 502959,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124731,00грн.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.09.14р. №4276/6/99-99-10-01-15 за результатами розгляду скарг, податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0000493920 та №0000483920 залишено - без змін, а скарги - без задоволення.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «РДІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 32708050) на підставі договору про надання інсталяційних послуг від 25.07.2005р. №04/UKR/P/19-1.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні, внесені до ЄРДР за №32012110000000103 від 06.12.2012 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.205 ч.2, ст.27 ч.5, ст.212 ч.3 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2011 - 2012 роках службові особи ДП з 100% П «Ерікссон» уклали ряд договорів із службовими особами ТОВ «РДІ ЛТД», відповідно до вказаних договорів між підприємствами, ТОВ «РДІ ЛТД» зобов'язувалось виконувати роботи для ДП з 100% II «Ерікссон», щодо підготовки майданчиків для прийомки та підготовки технічного проекту електропостачання.

При виконанні умов вищевказаних договорів ТОВ «РДІ ЛТД» у період 2011-2012 роках здійснювало фінансові господарські взаємовідносини з підприємствами які мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ «НВСП «Магнолія», ТОВ «Алькор-ник», ТОВ «Альфа-К», ТОВ «Центргаз».

В уході досудового розслідування встановлено, що директор ТОВ «НВСП «Магнолія» Лейнега Артем Миколайович у квітні 2011 року перереєстрував підприємство на своє їм`я на прохання третіх осіб за винагороду та ніякого відношення до його діяльності не має, а також те, що грошові кошти потрапляючи від контрагентів на рахунок ТОВ «НВСП «Магнолія», відразу знімались через каси АТ «Фітпростбанк» на території м.Києва.

Під час проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової перевірки ТОВ «Алькор-Ник» та ТОВ «Альфа-К» «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РДІ ЛТД»- щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Альтр-Ник» за лютий 2011 року та ТОВ «Альфа-К» за квітень, травень 2011 року.» та акт податкової перевірки ТОВ «Центргаз» «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РДІ ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ - Центргаз» за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012.

Згідно договору від 25.07.2005 №04-UKR/P/I/19-1 ТОВ «РДІ ЛТД» (Виконавець, в особі генерального директора Еріш Ахмет Орхан) надає для ДП «Ерікссон» (Замовник в особі генерального директора Хане Олоф Соландер) інсталяційні послуги (роботи та послуги з монтажу, налаштуванню, тестуванню, підтримці та консультаціям, що надаються стосовно мережевого обладнання).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ТОВ «РДІ ЛТД» повинен гарантувати наявність у нього достатніх ресурсів для надання інсталяційних послуг, таких як кваліфікований персонал.

Пунктом 5.2.3 договору передбачено, що ТОВ «РДІ ЛТД» здійснює все від нього залежне в цілях забезпечення достатніх ресурсів для надання інсталяційних послуг, зокрема, навченого персоналу, наявність якого гарантує надання якісних інсталяційних послуг у вказаних об'ємах. ТОВ «РДІ ЛТД» не повинен залучати субпідрядників для виконання інсталяційних послуг без погодження з ДП «Ерікссон».

Перелік та вартість робіт визначено у додаткових угодах до договору від 25.07.2005 №04-UКR/P/I/19-1, укладених від імені генерального директора ТОВ «РДІ ЛТД» Еріш Ахмет Орхан, зокрема, на додаткових угодах від 15.08.2011 №20110711 від 16.03.2012 №20120227 підпис Еріш Ахмет Орхан відсутній.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено, що акти приймання - передачі виконаних робіт за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. оформлені з порушенням вимог законодавства, а саме: документи (договори, додаткові угоди, акти приймання-передачі послуг) підписані від імені директора ТОВ «РДІ ЛТД» Еріш Ахмет Орхан, який згідно листа Державної прикордонної служби України від 24.10.2013 №3954/9/26-15-09-0211, 12.07.2011 виїхав за межі України (до Туреччини) та до 24.10.2013 не повертався; відсутні посада, прізвище, підпис осіб відповідальних за здійснення господарської операції; підписання документів здійснювалось ОСОБА_7, яка не є посадовою особою (директор, головний бухгалтер) ТОВ «РДІ ЛТД» та інформація щодо повноважень вказаної особи відсутня.

Згідно актів приймання - передачі виконаних робіт ТОВ «РДІ ЛТД» надавало ДП з 100% ІІ «Ерікссон» наступні послуги:огорожі навколо майданчика; виконання звіту про обстеження майданчика з виконанням креслень та розрахунків на постачання базової станції мобільного зв'язку; підготовка, погодження та затвердження договору оренди майданчика на об'єктах; роботи з монтажу майданчика на об'єктах; розрахунок несущої можливості будівель та споруд на об'єктах; підготовку технічного проекту на електропостачання, його погодження із власником та енергопостачальною компанією, підключення до енергопостачання, укладання договорів про постачання електричної енергії, підключення до електричної сітки та легалізація енергопостачання на об'єктах;монтаж зовнішнього електропостачання мобільного зв'язку; організація доставки 10 куб. метрів обладнання для радіо-сайта зі складу в Києві;підготовку майданчика для приймання, без вартості матеріалів (цивільні роботи, підключення внутрішніх/зовнішніх ВЧ, роботи MW) на об'єктах; розширення BTS (шкаф + резервна батарея); монтаж ТМА, демонтаж фідера, встановлення додаткового фідера, монтаж додаткової антени, монтаж кабеля заземлення; організація роботи крана підвищеної вантажопідйомності; зміна типу BTS (включаючи інстоляцію резервної батареї і демонтаж);установка додаткового передавальника TRU на об'єктах; облаштування гравієм майданчика; встановлення металевого кріплення для антен на димовій трубі включаючи матеріали; організація робіт з навантаження/розвантаження одного комплекта обладнання для радио - сайта, використання крана; облаштування фундаменту для мачти, будівництва (зборка) за один погонний метр збудованої (зібраної) мачти включаючи вартість матеріалів; підготовка робочого проекту, а також погодження та отримання необхідних дозволів на будівництво та експлуатацію BST майданчики; комплекс заходів організаційних та консультаційних послуг направлених на отримання відповідних декларацій ГАСК.

ТОВ «РДІ ЛТД» мало ліценцію серії АВ №409919 на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком). Строк дії ліцензії з 31.10.2008 по 23.04.2012.

Відповідно до переліку робіт ТОВ «РДІ ЛТД» має право виконувати монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем приладів і засобів вимірювання, а саме: опалення, водопроводу та каналізації, тобто такі роботи як електропостачання базової станції мобільного зв'язку; підключення до енергопостачання, електричної сітки: монтаж зовнішнього електропостачання мобільного зв'язку; монтаж ТМА, демонтаж фідера, встановлення додаткового фідера, монтаж додаткової антени, монтаж кабеля заземлення та інші роботи не входять до переліку робіт, які мало право проводити ТОВ «РДІ ЛТД» на підставі ліцензії серії АВ №409919.

Крім того, податковим органом встановлено, що за період з 23.04.2012 по 31.12.2012 Ліцензія на проведення господарської діяльності, пов'язана із створенням об'єктів архітектури відсутня, тобто, фактично, за вказаний період ТОВ «РДІ ЛТД» не мало право проводити будь-які роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури.

Відповідно до ліцензій ДП з 100% II «Ерікссон» серії АГ від 08.02,2011 по 08.02.2014 та серії АЕ від 21.02.2014 строк дії якої з 14.02.2014 по 14.02.2019. відповідно до переліку робіт ДП з 100% II «Ерікссон» має право здійснювати будівельні та монтажні роботи та монтаж інженерних мереж у т.ч. електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення.

Перевіркою достовірності відображених у рядку 10.1 Декларацій придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» показників за період 01.01.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 20 856 218 грн., на підставі документів податковим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 всього у сумі 548 887 грн.

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок про відсутність реальності проведення господарських операцій ДП з 100% II «Ерікссон».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини позивача по взаєморозрахункам з контрагентом здійснювались поза межами правового поля.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «РДІ ЛТД» отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як слідує з акту перевірки, реальність здійснення господарських відносин позивача з контрагентом не підтверджено.

Згідно інформації, що зазначена в акті, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, контрагент позивача ТОВ «РДІ ЛТД» мало господарські відносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, окрім того, встановлено відсутність будь-яких первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення контрагентами ТОВ «РДІ ЛТД» господарських операцій та ведення господарської діяльності з постачальниками.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року по справі №910/14687/13 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «РДІ ЛТД» про банкрутство, ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю «РДІ ЛТД», як юридично особу в зв'язку з банкрутством.

Також, суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази, дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з ТОВ «РДІ ЛТД» суд приходить до висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, що свідчить про правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства з 100% іноземних інвестицій «Ерікссон» - відмовити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства з 100% іноземних інвестицій «Ерікссон» (код ЄДРПОУ 21662343) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов