Ухвала

від 19.12.2014 по справі 2а-1466/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-1466/12/2170

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Вербицької Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочину з поставки нафтопродуктів, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Палладіум», просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 28 грудня 2011 року №0004442301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47 755, 87 грн. за вересень 2011 року.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 15 червня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Мельхіор-Агро».

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 28 грудня 2011 року №0004442301.

Приймаючи означене рішення, Херсонський окружний адміністративний суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджено поставку ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» нафтопродуктів ТОВ «Мельхіор-Агро» згідно договору №05/05-1/24 від 05 травня 2011 року, а також подальшу реалізацію позивачем придбаного товару. Контролюючим органом не надано суду доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» у декларації з ПДВ за вересень 2011 року у складі податкових зобов'язань відобразило податок на додану вартість по операціях з ТОВ «Мельхіор-Агро» у повному обсязі. Суд зазначив, що порушення податкового законодавства контрагентами позивача в другому ланцюгу постачання не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.12.2011р. №3080, у період з 12.12.2011р. по 14.12.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Херсоні Льодою М.А. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мельхіор-Агро» (код за ЄДРПОУ 34370123) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» (код за ЄДРПОУ 36672180) за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №4392/23-2/34370123 від 19 грудня 2011 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Мельхіор-Агро» при придбанні товарів у постачальника ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» у вересні 2011 року; відповідному зменшенню підлягають податкові зобов'язання з податку на додану вартість у вересні-жовтні 2011 року в межах податкового кредиту (по ланцюгу постачання від ТОВ «Торговий Дім «Палладіум»);

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у вересні 2011 року на суму ПДВ 139304,07 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у вересні 2011 року ТОВ «Мельхіор-Агро» сформовано податковий кредит з ПДВ в сумі 139304,07 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» (договір поставки №05/05-24 від 05.05.2011р.). На підставі акту від 23.11.2011р. №77/15-2/36672180 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» за вересень 2011 року», податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий Дім «Палладіум». Зазначено, що за даними автообліку ДАІ у м. Херсоні транспортні засоби за ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» не зареєстровані; згідно звіту ф. №1ДФ за II квартал 2011 року працюючих у штаті - 2 особи. Отримано пояснення від громадянина ОСОБА_3, який зареєстрований та фактично мешкає поряд з податковою адресою ТОВ «Торговий Дім «Палладіум», та який повідомив, що про ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» ніколи не чув, про здійснення ним діяльності інформацією не володіє. У вересні 2011 року ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» сформовано податковий кредит в сумі 2124550,56 грн. від ТОВ «Будтех інтеграл Компані», яке не відобразило зобов'язання з ПДВ по даній операції. Документів, підтверджуючих взаємовідносини з ТОВ «Будтех інтеграл Компані» у вересні 2011 року ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» до ДПІ у м. Херсоні не надано. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» анульовано 14.11.2011р. Звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» з платниками податків за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

Щодо безпосередньо виконання договору поставки №05/05-24 від 05.05.2011р., укладеного між ТОВ «Мельхіор-Агро» та ТОВ «Торговий Дім «Палладіум», то в акті перевірки №4392/23-2/34370123 від 19.12.2011р. зазначено, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем до перевірки, не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (відсутні посади, прізвища осіб, які приймали та відпускали товар), в товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо часу прибуття автомобіля для завантаження та часу прибуття для розвантаження, відсутня інформація щодо особи, на яку видана довіреність на придбання товару, відсутній підпис водія, що є порушеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. Зазначене, на думку податкового органу, у комплексі свідчить про відсутність фактичних поставок товарів від ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» до ТОВ «Мельхіор-Агро», а засвідчує лише документування вказаних операцій, у зв'язку з чим укладена угода з ТОВ «Мельхіор-Агро» є нікчемною.

28 грудня 2011 року, на підставі акту перевірки №4392/23-2/34370123 від 19.12.2011р., ДПІ у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0004442301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за вересень 2011 року у розмірі 47 755, 87 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Мельхіор-Агро» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №4392/23-2/34370123 від 19.12.2011р., а тому визначення на підставі цього акту платнику податків грошових зобов'язань є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, в акті перевірки зафіксовано, що позивачем порушено ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено податковий кредит з податку на додану вартість у вересні 2011 року на загальну суму 139304,07 грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Так, колегією суддів встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Мельхіор-Агро» є оптова торгівля паливом.

05 травня 2011 року між ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» (Постачальник) та ТОВ «Мельхіор-Агро» (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №05/05-1/24, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати товар (дизельне паливо) у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору. Асортимент, кількість, ціна та умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору. Якість товару, який належить передачі по договору, повинна відповідати ДСТУ ТУ для даного виду товару, підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника і відповідати показникам, які в ньому вказані.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні №5 від 02.09.2011р., №6 від 02.09.2011р., №11 від 05.09.2011р., №33 від 19.09.2011р., №68 від 23.09.2011р., №75 від 26.09.2011р., №88 від 27.09.2011р., №106 від 28.09.2011р., №119 від 30.09.2011р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень №283 від 02.09.2011р., №285 від 05.09.2011р., №292 від 07.09.2011р., №307 від 19.09.2011р., №316 від 26.09.2011р., №317 від 27.09.2011р., №320 від 28.09.2011р., №314 від 23.09.2011р., №325 від 30.09.2011р.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства.

Також, позивачем до перевірки надано паспорт продукції, сертифікат відповідності, свідоцтво про визнання щодо якості поставленого дизельного пального.

Транспортування дизельного палива від ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» здійснювалося ФОП ОСОБА_4 на підставі договору про надання транспортних послуг №3 від 06.01.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 як виконавцем та ТОВ «Мельхіор-Агро» як замовником.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він є суб'єктом підприємницької діяльності та надає послуги із перевезення вантажів. Із позивачем співпрацює декілька років. Для ТОВ «Мельхіор-Агро» на підставі угоди перевозив ПММ власним транспортом із м.Херсона по Херсонській області. Надав суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів - вантажних паливоцистерн із причепами. Також, ОСОБА_4 повідомив, що він має 5 осіб найманих працівників, які працюють у нього із 2007 року та надав копії довідок про трудові відносини та трудових договорів. Перевезення здійснювали від ТОВ «Торговий Дім «Палладіум», як перевізник завжди отримував ТТН.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про дефекти в оформленні товарно-транспортних накладних, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки надання не оформлених належним чином товарно-транспортних накладних, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з поставки товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р ., на які посилається апелянт, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Матеріалами справи підтверджено подальшу реалізацію позивачем придбаного у ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» дизельного палива. Зокрема, реалізацію товару здійснено ДП «Асканійське» на підставі договору про закуплю товару №Т-1/11 від 07.02.2011р., ТОВ «Дніпро» на підставі договору поставки нафтопродуктів №4 від 19.01.2011р., ПП «Корсар» на підставі договору поставки нафтопродуктів №13 від 16.02.2011р., Управління головного Каховського магістрального каналу на підставі договору купівлі-продажу №208/44 від 11.07.2011р.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Мельхіор-Агро» первинними документами доведено наявність всіх необхідних умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у контрагента ТОВ «Торговий Дім «Палладіум», до податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару, наявності податкових накладних на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ, а також подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагент позивача ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» у вересні 2011 року сформовано податковий кредит від ТОВ «Будтех інтеграл Компані», з яким рахується розбіжність і яке не подає звітності податковим органам. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Що ж до наявності розбіжностей у податковій звітності щодо складу податкового кредиту, то колегія суддів звертає увагу, що законодавцем визначений перелік обставин - підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов'язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо - законодавець не пов'язує.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Порушення прямими контрагентами позивача порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України , має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка керівник ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» ОСОБА_5 пояснив, що працює керівником підприємства із квітня 2010р., із ТОВ «Мельхіор-Агро» співпрацювали тривалий час, зокрема травень-листопад 2011р., поставляли дизельне пальне на підставі угоди, оплата проводилась у безготівковому порядку, перевезення товару здійснювалось за рахунок покупця ТОВ «Мельхіор-Агро».

Апелянтом не заперечується, що ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» у декларації з ПДВ за вересень 2011 року у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операції із позивачем у повному обсязі. Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Щодо висновків акту перевірки про укладення ТОВ «Мельхіор-Агро» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договір ТОВ «Мельхіор-Агро» з контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2011 року №0004442301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47 755,87 грн. за вересень 2011 року, прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому воно підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 197 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2011 року №0004442301 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Вербицька Н.В.