Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/4054/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4054/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа";

до Приватного підприємства "Дента";

про стягнення 2725,96 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Пироженко А.О. (довіреність № 1406/08 від 18.12.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" до Приватного підприємства "Дента" про стягнення 2 725,96 грн. з яких 1258,81 грн. основного боргу, 1258,81 грн. пені, 129,77 грн. 3 % річних та 78,57 грн. інфляційних за надані послуги з постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/4054/14 та призначено справу до розгляду на 21.10.2014 року.

В судові засідання, які відбулись 21.10.2014 року та 04.11.2014 року представник відповідача не з'явився, відповідач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 04.11.2014 року та 18.11.2014 року відповідно.

В судовому засіданні 18.11.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.11.2014 року не з'явився, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" (позивач, Постачальник) є суб'єктом господарювання, що отримав ліцензію на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії між виробниками або постачальниками теплової енергії та споживачами регулюються законом України «Про теплопостачання» (далі - Закон), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 03.10.2007 року № 1198.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Дента" (відповідач, Споживач) являється власником офісного приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-В, прим. 10.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 24 Закону України року «Про теплопостачання» встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У зв'язку з чим, 02.11.2011 року відповідач звернувся до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (позивач, Постачальник) із заявою б/н від 01.01.2011 року про укладення договору на послуги теплопостачання за адресою: Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-В, прим. 10.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Тому, позивачем на адресу відповідача було надіслано два примірники Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 23010 від 01.11.2011 року (далі - Договір), який відповідачем, всупереч вимог закону, не був підписаний (копія Договору та докази отримання його відповідачем містяться в матеріалах справи), що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що будинок, в якому знаходиться офісне приміщення відповідача обладнаний засобами обліку теплової енергії, система централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення являється єдиною та цілісною системою, позивач продовжував здійснювати надання послуг з теплопостачання на відповідну будівлю, відтак і на спірне офісне приміщення відповідача у період з листопада 2011 року по березень 2012 року.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України "Про встановлення тарифів на теплову енергію Вишгородському РКП «Вишгородтепломережа» встановлено тарифи на послуги з постачання теплової енергії у розмірі 968,61 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

У зв'язку з чим, у період з листопада 2011 року по березень 2012 року Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" було здійснено подачу теплової енергії до будинку, в якому знаходиться Приватне підприємство "Дента". Факт постачання теплової енергії до будинку протягом 2011-2012 років підтверджується відповідними актами здачі-прийманння робіт (надання послуг): № ОУ-0002151 від 30.11.2011 року на суму 1624,94 грн., № ОУ-0002480 від 29.12.2011 року на суму 1179,77 грн., № ОУ-0000263 від 30.01.2012 року на суму 1262,29 грн., № ОУ-0000570 від 29.02.2012 року на суму 1722,58 грн., № ОУ-0000892 від 30.03.2012 року на суму 1258,81 грн., на загальну суму 7 048,39 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи), що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідач протягом спірного періоду не звертався до Теплопостачальної організації з письмовими заявами про припинення послуг з централізованого опалення в його приміщенні. Визначені законодавством заходи по відключенню від загальної системи теплопостачання будинку не вживав . Рахунки-фактури виставлені до оплати отримував, що підтверджується реєстрами отриманих рахунків споживачами за листопад 2011 року - березень 2012 року (копії наявні в матеріалах справи) і сплачував, що підтверджується банківськими виписками (копії наявні в матеріалах справи).

У березні 2012 року відповідача було відключено від систем централізованого опалення будинку, що підтверджується Актом відстеження приміщень (офісів) від 26.03.2012 року, у зв'язку з тим, що власник не користується послугами центрального теплопостачання (копія наявна в матеріалах справи). Однак, за березень 2012 року відповідач не здійснив оплату за фактично спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1258,81 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Позивач зазначив, що оскільки між сторонами не було укладено Договору на теплопостачання, відповідні обсяги тепла вважаються бездоговірним споживання і їх вартість підлягає відшкодуванню в розмірі вартості фактично спожитого тепла.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про теплопостачання» регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом, які викликані об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов'язаний здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З огляду на норму ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основним обов'язком споживача.

Крім того, Законом України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Таким чином, з огляду на норми Закону України «Про теплопостачання», який є спеціальним у сфері регулювання відносин щодо теплопостачання, невжиття споживачем всіх необхідних і залежних від нього заходів щодо приведення відносин з теплопостачання у відповідність до норм Закону є порушенням.

Зокрема, відповідач не вжив усіх заходів щодо укладення договору теплопостачання, а в разі відсутності необхідності у теплопостачанні, не вжив заходів для своєчасного від'єднання його приміщення від централізованої системи опалення будинку, що призвело до фактичного бездоговірного споживання теплової енергії, яка має бути оплачена відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

З огляду на норму п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, постачальник теплової енергії повинен забезпечити безперебійне надання послуг споживачам.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Також позивач зазначив, що 05.04.2012 року та 22.05.2014 року надсилав відповідачу повідомлення-вимоги № 575/08 від 04.04.2012 року та № 927/08 від 22.05.2014 року відповідно, в яких просив сплатити існуючу заборгованість та укласти договір на постачання теплової енергії, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1258,58 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданої теплової енергії, позивач також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 1258,81 грн. пені за період 12.03.2012 року по 10.09.2014 року, 129,77 грн. 3 % річних за період з 12.03.2012 року по 10.09.2014 року та 78,57 грн. інфляційних за період березень 2012 року по серпень 2014 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 п. 1.6 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства (ч. 3 п. 1.6 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року).

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання (ч. 4 п. 2.1 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо (ч. 3 п. 1.7 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року).

Відповідно п. 7.3 Договору споживач проводить оплату теплової енергії на протязі 10 днів після одержання рахунка Постачальника за обліковий період (реєстри отриманих рахунків містяться в матеріалах справи).

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Здійснені позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних є арифметично вірними, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1258,81 грн., 1258,81 грн. пені, 129,77 грн. 3 % річних та 78,57 грн. інфляційних є правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дента" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-Б, кв. 6-5, ідентифікаційний код 32504953) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В, ідентифікаційний код 13713569) 1258 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень) 81 коп. основного боргу, 1258 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень) 81 коп. пені, 129 грн. (сто двадцять дев'ять гривень) 77 коп. 3 % річних та 78 грн. (сімдесят вісім гривень) 57 коп. інфляційних та 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:03.12.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін