Рішення

від 18.12.2014 по справі 917/2309/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 р. Справа №917/2309/14

за позовом Приватного підприємства "Галла Люкс", вул. Добровольського, 87/1, м. Комсомольськ, Полтавська область,39800

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопро", пров. Олега Кошового, 11, м. Кременчук, Полтавська область,39626

про стягнення 24 600 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Галушко Т.П., дов. №150 від 01.12.2014 року

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 18.12.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 24 600,00 грн. заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №1/09 від 04.09.2014 року з яких: 20 000,00 грн. - основний борг, 600,00 грн. - штраф, 4 000,00 грн. - пеня.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 13.11.2014 року про порушення провадження у справі, яка направлялася відповідачу на адресу: пров. Олега Кошового, 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39626, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №697656 по відповідачу станом на 27.11.2014 року відповідач знаходиться за адресою, вказаною в позовній заяві: пров. Олега Кошового, 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39626.

Ухвала суду від 02.12.2014 року про відкладення розгляду справи, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві: пров. Олега Кошового, 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39626 на дату розгляду справи до суду не повернулась.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні озвучила суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. - основного боргу, 600,00 грн. - штрафу, 1 137,10 грн. - пені. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 136,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 870,00 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 20 000,00 грн. - основного боргу, 600,00 грн. - штрафу, 1 137,10 грн. - пені до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви від 18.12.2014 року.

В частині заявлених позивачем (в заяві про зменшення розміру позовних вимог) до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 136,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 870,00 грн. суд виходив з наступного.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.3.10 Постанови Пленуму №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року (із змінами), передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 136,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 870,00 грн. є додатковими вимогами, а не збільшенням розміру заявлених позовних вимог. Крім того, позивачем до даної заяви не додано доказів її направлення відповідачу.

Отже, на підставі вище викладеного, суд не приймає до розгляду заяву позивача в частині заявлених до стягнення 3% річних в сумі 136,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 870,00 грн. Викладене не позбавляє позивача права та можливості пред'явлення своїх вимог шляхом подачі окремого позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

04.09.2014 року між Приватним підприємством "Галла Люкс" (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергопро" (відповідач, позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 1/09 (договір) ( арк. с. 8-9). Згідно умов вказаного договору позикодавець надає позичальнику позику 20 000,00 грн. (далі - позика (поворотна фінансова допомога), а останній зобов'язується її повернути по закінченню строку позики (п.1.1. договору).

Позика (поворотна фінансова допомога) надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника (п.2.2. договору).

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору, позичальник зобов'язався повернути грошові кошти позикодавцю до 26 вересня 2014 року. Строк вказаний в п.3.1. договору продовженню не підлягає.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до дати фактичного повернення позики на розрахунковий рахунок позикодавця (п.5.1. договору).

На виконання умов договору позивачем 04.09.2014 року було перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №141 від 04.09.2014 року та банківською випискою від 04.09.2014 року (арк. с. 35,10).

Як зазначає позивач станом на 05.11.2014 року відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення позивачу позики (поворотної фінансової допомоги) в сумі 20 000,00 грн. у встановлений в договорі строк не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Також позивачем на підставі пункту 6.2. договору нараховано відповідачу пеню в сумі 1137,10 грн. за період з 27.09.2014 року по 18.12.2014 року, штраф у розмірі 600,00 грн., які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 1/09 перерахувавши відповідачеві 20 000,00 грн., про, що свідчить оригінал платіжного доручення №141 від 04.09.2014 року та банківська виписка від 04.09.2014 року (арк. с. 10).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 1/09 (а саме: п.3.1. договору) не повернув позивачу грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. у визначені в договором строки (до 26.09.2014 року).

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, беручи до уваги не повернення відповідачем позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 000,00 грн. боргу є обґрунтованими.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 6.2. договору сторони погодили, що в разі порушення строків повернення отриманої позики, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 3% та пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки від суми боргу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1137,10 грн. за період з 27.09.2014 року по 18.12.2014 року.

Судом було здійснено перевірку правильності нарахування пені, за допомогою калькулятору ІПС "Законодавство", згідно якого стягненню підлягає 1136,99 грн. пені.

Також позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 600,00 грн. Дані нарахування не суперечать розрахунку та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 20 000,00 грн. боргу, 600,00 грн. штрафу, 1136,99 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопро" (пров. Олега Кошового, 11, м. Кременчук, Полтавська область,39626, ідентифікаційний код 38252389) на користь Приватного підприємства "Галла Люкс" (вул. Добровольського, 87/1, м. Комсомольськ, Полтавська область,39800, ідентифікаційний код 33360863) 20 000,00 грн. боргу, 600,00 грн. штрафу, 1136,99 грн. пені, 1827,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Тимощенко О.М.