Ухвала

від 11.12.2014 по справі 2а-2753/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 141524/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Маррос" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до Приватного підприємства "Маррос" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області 23.08.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ПП "Маррос", в якому просила стягнути заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 14 211,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 3 553,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Маррос" на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 17764 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні з розрахункових банківських рахунків та за рахунок його активів.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП "Маррос" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що розглянувши справу суд не вжив заходів щодо повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, а також порушив права ПП «МАРРОС», передбачені ст.49, 51 КАС України.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 26 вересня 1997 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, включений в ЄДРПО України та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську, як платник податків.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, якою встановлено порушення статей 4, 7, 8 Закону України «Про податок з доходів громадян», в результаті чого відповідачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб в сумі 14 211,00 грн.

За наслідками даної перевірки складено акт №796/2330/25067100 від 14 березня 2011 року, на підставі якого позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0016891700 від 28 квітня 2011 року (а.с.14), яким донараховано відповідачу суму податкового зобов'язання в сумі 17 764,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 14 211,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3 553,00 грн., яке відповідачем не виконано та у відповідності до норм чинного законодавства не оскаржено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача становить 17764,00 грн. та підтверджується довідкою про борг, корінцем податкового повідомлення-рішення та іншими матеріалами справи. Відповідачем на момент розгляду справи не оскаржено податкове повідомлення-рішення, тобто сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджена платником податків, не подано доказів сплати вищезазначеної заборгованості та не спростовано дану заборгованість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 5.2.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пп.1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, (пп.1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно пункту 20.1.18 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ПП «Маррос» на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 17764 ( сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні з розрахункових банківських рахунків.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Маррос" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі №2а-2753/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук