Рішення

від 16.12.2014 по справі 909/1302/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р. Справа № 909/1302/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хомишеної Анни Вікторівни

вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21000

вул. К.Острожського, 39/23, м. Вінниця, 21000

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Еката"

вул. Бельведерська, 2А, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 105 987 грн. 33 коп. з яких: 15 000 грн. 00 коп. - основний борг,

90 000 грн. 00 коп. - штраф, 493 грн. 15 коп. - пеня, 435 грн. 00 коп. -

інфляційних втрат, 59 грн. 18 коп. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Пастух А.С. - представник, (довіреність № 8114 від 26.11.4);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємць Хомишена Анна Вікторівна звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еката" про стягнення 105 987 грн. 33 коп. з яких: 15 000 грн. 00 коп. - основний борг, 90 000 грн. 00 коп. - штраф, 493 грн. 15 коп. - пеня, 435 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 59 грн. 18 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.14 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.12.14.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.14, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 16.12.14.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з»явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 19.11.14 та від 02.12.14; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 19.11.14 надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві: вул. Бельведерська, 2А, м. Івано-Франківськ, 76000, названа вище адреса зазначена також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); станом на час прийняття рішення, зазначена вище ухвала повернута підприємством зв'язку на адресу господарського суду з відміткою: «за зазначеною адресою не проживає (не числиться)».

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року та додатку №1 від 14.08.2014 до договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року в частині повернення передоплати в сумі 15000 грн. З огляду на порушення термінів поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 90 000 грн. 00 коп. штрафу, 493 грн. 15 коп. пені, 435 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 59 грн. 18 коп.

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 червня 2014 року між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 5/н-м (а.с. 11-14).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 9.1. договору погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін, та є укладеним на три роки, а щодо взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх договірних зобов»язань.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що постачальник зобов»язується систематично поставляти у зумовлені договором або додатковою угодою до нього строки та на інших умовах покупцеві товар, а покупець зобов»язується приймати вказаний товар і сплачувати за нього ціну, вказану в товарних, видаткових накладних, рахунках та згідно додатків замовлень покупця на поставку, в строки та на умовах, встановлених цим договором-специфікації.

Предметом цього договору є продукція: пиломатеріали (далі - Товар), у відповідності до товарних, видаткових накладних та рахунків виписаних постачальником, які є невід»ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються умовами за специфікацією визначаються за згодою сторін, на підставі попередніх замовлень покупця. Кількість, асортиментний перелік і ціна товару визначається в додатку специфікації.

Ціна, загальна сума договору, порядок розрахунків визначені в розділі 5 Договору.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну партію товару, на умовах додаткової специфікації.

Пунктом 11.6. встановлено, що сторони можуть домовитися про зміни і доповнення до цього договору. Такі зміни і доповнення, є його невід»ємною частиною і набувають силу з моменту підписання їх від імені обох сторін уповноваженими особами.

14 серпня 2014 року укладено додаток №1 до договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року - Специфікація №28.104.360.-1540 (а.с. 15-17), який є його невід»ємною частиною; зазначений додаток підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

У відповідності до умов Специфікації, 12.08.2014 року покупець здійснив часткову передоплату в розмірі 15 000 грн. на поточний рахунок відповідача (вказаний в Договорі); даний факт підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с. 20).

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлений факт належного виконання договірного зобов»язання покупця (позивача) - передоплати в розмірі 15 000 грн. згідно договору № 05/н-м від 30.06.2014.

Умовами специфікації визначена крайня дата поставки продукції - не пізніше 40 календарних днів з моменту підписання даного додатку. При пропуску крайньої дати поставки продукції (40 календарних днів з моменту підписання даного додатку) постачальник зобов»язався повернути передоплату в повному обсязі.

Постачальник прийняті на себе договірні зобов»язання щодо поставки товару не виконав, передоплату в сумі 15000 грн. не повернув. Таким чином, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача становить 15000 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору, 24 жовтня 2014 року, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про виконання зобов»язання (вих. № 026 від 23.10.2014 року; а.с. 18); докази її отримання відповідачем наявні в матеріалах справи (а.с.19). Проте, вимога щодо повернення оплачених позивачем коштів залишена без відповіді та задоволення.

Згідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною другою статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року та додатку №1 від 14.08.2014 до договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року (Специфікація №28.104.360.-1540) суду не надав.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 15000 грн. 00 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15000 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції відповідачем не здійснена, тобто має місце прострочення виконання договірного зобов»язання.

При дослідженні договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року та додатку №1 від 14.08.2014 до договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року, який є його невід"ємною частиною, встановлено, що зазначені вище документи скріплені підписами уповноважених на це осіб, затверджені печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови та досягнуто згоди щодо виконання умов, отже дотримання положень такого Договору та додатку до нього є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Свобода договору встановлена статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідальність сторін і додаткові умови визначені в розділі 11 Договору.

Пунктом 11.5. встановлено, що у випадку порушення термінів поставки товару. Постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Крім того, сторони погодили відповідальність за недотримання строку постачання продукції в додатку №1 від 14.08.2014 (Специфікація №28.104.360.-1540) до договору поставки № 05/н-м від 30.06.2014 року, який є його невід»ємною частиною: «При пропуску крайньої дати поставки продукції (40 календарних днів з моменту підписання даного додатку) повернення передоплати в повному обсязі, а також нарахування штрафу в розмірі 100% передоплати за кожний наступний тиждень затримки. »

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу штрафу та пені і визнав його вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання договірного зобов»язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача щодо стягнення 90 000 грн. 00 коп. штрафу та 493 грн. 15 коп. пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 35 річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов»язання.

За своєю суттю обовв»язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов»язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

Згідно вимог ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За наведених обставин та правових норм, суд відмовляє в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 435 грн. 00 коп. та 59 грн. 18 коп. 3% річних.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230, 265 ГК України, ст.ст. 207, 208, 509, 526, 546, 611, 612, 627, 629, 693, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Хомишеної Анни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еката" про стягнення 105 987 грн. 33 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - основний борг, 90 000 грн. 00 коп. - штраф, 493 грн. 15 коп. - пеня, 435 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 59 грн. 18 коп. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еката"( вул. Бельведерська, 2А , м. Івано-Франківськ, 76000; код 39183484) на користь Фізичної особи-підприємця Хомишеної Анни Вікторівни (фактична адреса: вул. К. Острожського, 39/23, м. Вінниця, 21000; місце проживання: вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21000; код 3098901809) - 15 000(п"ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 90 000(дев"яносто тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 493(чотириста дев"яносто три) грн. 15 коп. пені та 2109(дві тисячі сто дев"ять) грн. 86 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову Фізичної особи-підприємця Хомишеної Анни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еката" про стягнення 435(чотириста тридцять п"ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 59(п"ятдесят дев"ять) грн. 18 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.14

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"