Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/25617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25617/14 15.12.14

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Дочірнє підприємство "МАРАТЕКС"

про стягнення 39 441,93 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 29.09.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "МАРАТЕКС" (відповідач) про стягнення 39 441,93 грн. на підставі Договору № ТРЦ-03/06/11 від 01.06.2011 р., з яких: 36000,00 грн. основного боргу, 773,89 грн. інфляційних втрат, 421,93 грн. 3% річних та 2246,11 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання за вищенаведеним договором по сплаті позивачу винагороди (роялті) за публічне виконання творів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 36000,00 грн. (основний борг).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/25617/14 та призначено розгляд справи на 15.12.2014 р. о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 15.12.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. було направлене відповідачу за адресою: 03179, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 131, приміщення № 3, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 13.11.2014 р.

Втім, вищенаведене поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність адресата.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Враховуючи наведене, вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 15.12.2014 р., судом встановлені не були.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.12.2014 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.12.2014 р., подав заяву, відповідно до якої підтвердив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.12.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 р. між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24.01.2011 р. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління, та відповідачем - Дочірнім підприємством "МАРАТЕКС" (далі - Користувач) був укладений Договір № ТРЦ-03/06/11 (далі - Договір або Договір № ТРЦ-03/06/11 від 01.06.2011 р.), за умовами якого:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону (пункт 2.1 Договору);

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж до 5 (п'ятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж . Плата за перший місяць на виключення з правила здійснюється до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця. Розмір винагороди залежить від кількості годин у місяці, коли Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань у магазинах загального користування у торгівельно-розважальних центрах (пункт 2.3 Договору);

- У разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.6 Договору);

- У разі невиконання умов Договору УЛАСП залишає за собою право звернутись до суду з позовом, зокрема, про примусове стягнення роялті, пені, тощо (пункт 2.9 Договору);

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в приміщеннях (магазинах) загального користування Користувача, у торгівельно-розважальних центрах, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

У пункті 1 Додатку № 1 до Договору сторони погодили "Перелік приміщень (магазинів) загального користування торгівельно-розважального центру, в яких Користувач здійснює публічне виконання Творів".

В подальшому, Додатковими угодами до Договору № 1 від 25.08.2011 р., № 3 від 01.03.2012 р., № 4 від 01.04.2012 р., № 5 від 01.05.2012 р., № 6 від 14.08.2013 р. сторони вносили зміни до пункту 1 Додатку № 1 до Договору.

В пункті 1 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів.

Так, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Додатку № 2 розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки, що становить:

120,00 грн. протягом періоду з 01.06.2011 року до 30.09.2011 року,

344,82 грн. протягом періоду з 01.10.2011 року до 31.12.2011 року,

600,00 грн. починаючи з 01.01.2012 року.

Наведений розмір щомісячної винагороди встановлений за кожне приміщення загального користування торгівельно-розважального центру Користувача, зазначений і відповідних Додатках до Договору.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Додатку № 2 визначена загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору, яка становить:

3120,00 грн. протягом періоду з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р.,

8965,23 грн. протягом періоду з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.,

15600,00 грн. починаючи з 01.01.2012 р.

В подальшому Додатковими угодами до Договору № 1 від 25.08.2011 р., № 3 від 01.03.2012 р., № 4 від 01.04.2012 р., № 5 від 01.05.2012 р., № 6 від 14.08.2013 р., № 7 від 01.11.2013 р. сторони вносили зміни до підпункту 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, з урахуванням яких загальна сума щомісячної винагороди становила:

3120,00 грн. - протягом періоду з 01.06.2011 р. до 31.08.2011р. (відповідно до Додатку № 2 до Договору);

3000,00 грн. - протягом періоду з 01.09.2011 р. до 30.09.2011 р. (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 25.08.2011 р.) ;

8620,41 грн. - протягом періоду з 01.10.2011 року до 31.12.2011 р. (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 25.08.2011 р.) ;

15000,00 грн. - починаючи з 01.01.2012 р. до 28.02.2012 р. (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 25.08.2011 р.) ;

13800,00 грн. - в березні 2012 р. (відповідно до Додаткової угоди № 3 від 01.03.2012 р.) ;

9600,00 грн. - в квітні 2012 р. (відповідно до Додаткової угоди № 4 від 01.04.2012 р.);

5400,00 грн. - протягом періоду з 01.05.2012 р. до 31.07.2013 р. (відповідно до Додаткової угоди № 5 від 01.05.2012 р.);

3600,00 грн. - протягом періоду з 01.08.2013 р. по 31.10.2013 р. (відповідно до Додаткової угоди № 6 від 14.08.2013 р.);

2100,00 грн. - протягом періоду з 01.11.2013 по 31.12.2013р. (відповідно до Додаткової угоди № 7 від 01.11.2013 р.).

3600,00 грн. - починаючи з 01.01.2014 р. (відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору (з урахуванням змін додатковими угодами до Договору).

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Додатку № 2 сторони погодили, що вартість щомісячної винагороди розрахована виходячи з кількості годин у місяці, коли Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, і дорівнює 60 годин на 1 календарний місяць протягом періоду з 01.06.2011 року до 30.09.2011 року, 100 годин на 1 календарний місяць протягом з 01.10.2011 року до 31.12.2011 року та 120 годин на 1 календарний місяць починаючи з 01.01.2012 року.

Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т. д.).

Згідно пункту 3 Додатку № 2 до Договору, враховуючи, що Користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій; Користувач не має економічної можливості залучати своїх співробітників до складання відповідного звіту згідно з цим Договором, сторонами було погоджено, що ПО УЛАСП буде розподіляти отриману від користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатись, що Користувач виконав свої зобов'язання згідно з п. 2.4 даного Договору і не зобов'язаний надавати УЛАСП відповідний звіт.

Позивач зазначив, що за відсутності повідомлень відповідача в порядку п. 4.2 Договору, цей договір вважався пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу, враховуючи визначений у п. 4.1 цього договору строк його дії (з моменту підписання сторонами і до 31.12.2011 р.). Враховуючи, що жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору, позивач вважає, що на даний час строк дії Договору є продовженим по 31.12.2014 р.

На твердження позивача, з січня 2014 р. відповідач припинив сплату на користь позивача винагороди (роялті) відповідно до умов Договору та додатків до нього (з урахуванням подальших змін, внесених додатковими угодами), а тому позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті винагороди (роялті) за період з січня по жовтень 2014 р. в загальній сумі 36000,00 грн. (основний борг) 3600,00 грн. х 10 місяців = 36000,00 грн.). Станом на час подання позову до суду заборгованість в зазначеній сумі відповідачем не погашена.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 36000,00 грн. основного боргу, а також про стягнення 773,89 грн. інфляційних втрат, 421,93 грн. 3% річних та 2246,11 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № ТРЦ-03/06/11 від 01.06.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 4.2 Договору, а тому даний Договір вважається пролонгованим по 31.12.2014 р. (пункти 4.1, 4.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р. Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Також, судом було досліджено пункт 3.4 Договору, в якому вказано, що Користувач (відповідач) зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП (позивача) про припинення публічного виконання фонограм (Творів) в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках у повному обсязі і за весь період.

Як встановлено судом, відповідач в період з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р. не повідомляв позивача про припинення в тому чи іншому обсязі публічного виконання фонограм в приміщеннях (магазинах) загального користування відповідача, у торгівельно-розважальних центрах, зазначених у Додатку № 1 до Договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до Договору), а отже, був зобов'язаний сплатити винагороду, узгоджену сторонами у Додатку № 2 до Договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до Договору) у повному обсязі і за весь спірний період (з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р.). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Зібрані у справі докази, а саме: реєстр платіжних документів стосовно виплат ДП "МАРАТЕКС" на користь ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на загальну суму 189975,69 грн. за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2013 р., свідчать, що станом на 01.01.2014 р. заборгованість відповідача по сплаті винагороди (роялті) на підставі Договору була відсутня, що не заперечується позивачем.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 01.01.2014 р. відповідач не здійснював оплату винагороди (роялті) відповідно до умов Договору та додатків до нього (з урахуванням подальших змін, внесених додатковими угодами).

Судом встановлено, що загальна сума щомісячної винагороди (роялті), яку відповідач повинен був щомісячно перераховувати на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору, починаючи з 01.01.2014 р. становила 3600,00 грн. При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 7 від 01.11.2013 р. сторони погодили, що загальний розмір щомісячної винагороди у період з 01.11.2013 р. по 31.12.2013 р. складає 2100,00 грн. , при цьому пунктом 2 зазначеної додаткової угоди також було погоджено, що у періоди, які не визначені цією додатковою угодою, загальний розмір винагороди визначається відповідно до Додатку № 2 до Договору .

Враховуючи умови п.п. 1.1 п. 1 Додатку № 2 до Договору, п. 1 Додатку № 1 до Договору (в редакції п. 1 Додаткової угоди № 6 від 14.08.2013 р.), загальна сума щомісячної винагороди, яка щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, починаючи з 01.01.2014 р. становила 3600,00 грн. (600,00 грн. (розмір щомісячної винагороди, встановлений за кожне приміщення загального користування торгівельно-розважального центру Користувача починаючи з 01.01.2012 р.) х 6 (кількість приміщень загального користування торгівельно-розважального центру Користувача) = 3600,00 грн.). Також, загальна сума щомісячної винагороди в розмірі 3600,00 грн., яка щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, встановлена і п.п. 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 14.08.2013 р.).

Відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж до 5 (п'ятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж.

Виходячи з наведеного, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу починаючи з 01.01.2014 р. щомісячну винагороду (роялті) в сумі 3600,00 грн. не пізніше ніж до 5 (п'ятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж, а саме: винагороду (роялті) за січень 2014 р., відповідач повинен був сплачувати не пізніше 05.01.2014 р., за лютий 2014 р. - не пізніше 05.02.2014 р., за березень - не пізніше 05.03.2014 р., за квітень - не пізніше 05.04.2014 р., за травень 2014 р. - не пізніше 05.05.2014 р., за червень 2014 р. - не пізніше 05.06.2014 р., за липень 2014 р. - не пізніше 05.07.2014 р., за серпень 2014 р. - не пізніше 05.08.2014 р., за вересень 2014 р. - не пізніше 05.09.2014 р., за жовтень 2014 р. - не пізніше 05.10.2014 р.

Втім в період дії Договору з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р. відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо щомісячної оплати виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору, оскільки своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату щомісячних платежів винагороди (роялті), докази протилежного до матеріалів справи не залучив.

Позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за Договором № ТРЦ-03/06/11 від 01.06.2011 р. в сумі 36000,00 грн. (основний борг) за період з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р. (за 10 місяців), оскільки за попередній період - з 01.06.2011 р. по 31.12.2013 р. відповідачем було здійснено оплату винагороди (роялті) в загальній сумі 189975,69 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів стосовно виплат ДП "МАРАТЕКС".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ДП "МАРАТЕКС" перед позивачем на підставі Договору за період з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р. (10 місяців) становить 36000,00 грн. (3600,00 грн. х 10 місяців = 36000,00 грн.), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в наведеній сумі вважаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 773,89 грн., 421,93 грн. 3% річних та 2246,11 грн. пені, додавши до позовної заяви відповідний розрахунок.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в спірний період дії Договору (з 01.01.2011 р. по 31.10.2014 р.) відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов п. 2.3 Договору. Зокрема, згідно наведеного пункту Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж до 5 (п'ятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж . Тож, прострочення оплати винагороди (роялті), у разі її несплати в порядку п. 2.3 Договору, наступає з 6 (шостого) числа поточного місяця, за який мав здійснюватись платіж .

Як свідчить доданий до позовної заяви розрахунок сум інфляційних втрат, 3 % річних та пені, позивач не вірно визначив початок періоду прострочення щомісячних платежів з оплати винагороди (роялті) за спірний період (січень - жовтень 2014 р.). Наприклад, прострочення оплати винагороди (роялті) за січень 2014 р. почалось з 06.01.2014 р., тоді як позивач визначив його початок з 27.01.2014 р., що не відповідає умові п. 2.3 Договору.

За наведених обставин судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок визначеної позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання по оплаті винагороди (роялті), та зазначеного позивачем максимального розміру суми інфляційних втрат, судом було встановлено, що сума інфляційних втрат в спірному випадку фактично дорівнює 3325,21 грн., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 773,89 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 773,89 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в наведеній сумі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 421,93 грн. 3% річних, додавши до позовної заяви відповідний розрахунок.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок визначеної позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання по оплаті винагороди (роялті), судом було встановлено, що сума 3% річних в спірному випадку становить 421,93 грн., а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 421,93 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 2246,11 грн. пені, додавши до позовної заяви відповідний розрахунок.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що у разі затримки платежів, Користувач (відповідач) зобов'язаний виплатити УЛАСП (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок заявленої до стягнення з відповідача пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання по оплаті винагороди (роялті), та зазначеного позивачем максимального розміру суми пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом було встановлено, що сума пені фактично дорівнює 2643,80 грн., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 2246,11 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог. Тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 2246,11 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в наведеній сумі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 36000,00 грн. основного боргу, 773,89 грн. інфляційних втрат, 421,93 грн. 3% річних, 2246,11 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "МАРАТЕКС" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 131, приміщення № 3; ідентифікаційний код 31482177), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20; ідентифікаційний код 37396233) 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 773,89 грн. (сімсот сімдесят три гривні 89 коп.) інфляційних втрат, 421,93 грн. (чотириста двадцять одну гривню 93 коп.) 3% річних, 2246,11 грн. (дві тисячі двісті сорок шість гривень 11 коп.) пені та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2014 р.

Суддя Гумега О.В.