Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/26435/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26435/14 11.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратум»

Про стягнення 21 010,77 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Козак О.Д. - по дов. № 1927 від 10.11.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратум» 21 010,77 грн., з яких: 8 352,01 грн. боргу по лізинговим платежам, 196,55 грн. пені, 4 956,00 грн. штрафу, 160,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 22,93 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 120725-83/ФЛ-Ю-А від 25.07.2012, а також 6 867,64 грн. боргу по сплаті сервісних платежів, 409,78 грн. пені, 45,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань згідно договору про надання сервісних послуг № 120727/74/1 від 27.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26435/14 та призначено її до розгляду на 11.12.2014.

Позивачем в судовому засіданні 11.12.2014 подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 13 796,53 грн., з яких: 8 352,01 грн. боргу по лізинговим платежам, 196,55 грн. пені, 4 956,00 грн. штрафу, 160,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 22,93 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 120725-83/ФЛ-Ю-А від 25.07.2012, а також 108,36 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань згідно договору про надання сервісних послуг № 120727/74/1 від 27.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 11.12.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.12.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.11.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 28.11.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Машинобудівна, 50 та м. Київ, вул. І.Мазепи, 26, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є юридичною адресою відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 28.11.2014, надіслану за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 50, отримав 03.12.2014, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.12.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гратум» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 120725-83/ФЛ-Ю-А (далі - договір лізингу).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингу лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» (далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2. договору лізингу).

Згідно додатку до договору лізингу (Специфікація) предметом лізингу є : автомобіль Renault, модель Sandero Stepway 1.6 МКП 5, рік випуску 2012, у кількості - 1шт., загальною вартістю з ПДВ 123 900,00 грн.

27.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гратум» (замовник) було укладено договір про надання сервісних послуг № 120727/74/1 (далі - договір послуг).

Відповідно до п. 1 договору послуг виконавець надає, а замовник приймає послуги по сервісному обслуговуванню автомобілів відповідно до умов угоди і законодавства України. Замовник зобов'язується оплачувати послуги по сервісному обслуговуванню автомобілів відповідно до умов угоди.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі та платежі за сервісне обслуговування, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3.3. договору лізингу приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту.

Обладнання, що є предметом фінансового лізингу передано відповідачу 10.08.2012, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.2. договору лізингу усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.

Пунктом 2.4. договору лізингу передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7.-2.9. Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.7. договору лізингу у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від остаточної загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ), при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нараховану на такий об'єкт оподаткування.

Згідно п. 2.8. договору лізингу у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що розмір винагороди, на вимогу лізингодавця, збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 15 (п'ятнадцяти) відсотків річних за методом «факт/360» на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сума такого збільшення винагороди за цим договором підлягає сплаті в складі кожного лізингового платежу згідно Графіку, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Пункт 2.9. договору лізингу містить випадки в разі настання яких протягом дії договору може збільшуватись розмір лізингових платежів вказаний у Графіку.

При цьому в п. 2.9.6. договору лізингу підписуючи цей договір сторони розуміють та підтверджують, що на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України сторони досягли згоди про право лізингодавця у випадках, вказаних у п. 2.9. Загальних умов, самостійно та у односторонньому порядку здійснити збільшення розмірів лізингових платежів за договором. Зазначене право погоджене сторонами під час укладення договору. Лізингоодержувач надає свою згоду на те, що у випадках збільшення розміру лізингових платежів не потребується підписання сторонами будь-яких договорів про внесення змін до договору, додаткових угоди до договору і т. п. Розмір лізингових платежів вважається збільшеним з дати, що буде вказана у відповідному повідомленні лізингодавця, але не раніше ніж 5 (п'ять) робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем цього повідомлення лізингоодержувачу. Лізингодавець одночасно з направленням повідомлення про збільшення розміру лізингових платежів надсилає лізингоодержувачу скориговану ним у односторонньому порядку нову редакцію Графіку, який є достатньою підставою для подальшої сплати лізингоодержувачем збільшених лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов'язаний продовжувати сплату лізингових платежів на підставі зазначеної нової редакції Графіку, надісланої лізингодавцем.

Відповідно до п. 2.11. договору лізингу лізингодавець здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за цим договором;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмета лізингу;

- сплата поточної заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмет а лізингу.

У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір.

З урахуванням положень п. 2.4. договору лізингу платіж першого періоду лізингу сплачується 10.09.2012, наступні чергові платежі - кожного 10 числа календарного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору лізингу належним чином не виконав свої зобов'язання по сплаті 25, 26 та 27 чергових лізингових платежів, наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в загальному розмірі 8 352,01 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 2 частини 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 352,01 грн. боргу по лізинговим платежам обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2.1. договору послуг розмір сервісної плати визначається в Графіку і встановлюється в залежності від комплексу послуг визначених замовником.

Відповідно до п. 2.2. договору послуг сервісна плата здійснюється відповідно до Графіку та на підставі рахунків-фактур за надані послуги, що не були включені до переліку Графіку ТО (додаток № 1 до договору). Замовник сплачує сервісну плату у число сплати в кінці кожного періоду дії договору на сервісне обслуговування, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт прийому-передачі згідно договору фінансового лізингу № 120725-83/ФЛ-Ю-А від 25.07.2012. Якщо строк сплати будь-якого сервісного платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то замовник зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню. Якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 по 31 включно, то числом сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку лізингу. У випадку якщо число 25 припадає на святковий або інший неробочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору лізингу та договору послуг, у визначений строк сплату платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.1.1. договору лізингу за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки. Сторони домовились, що нарахування даної пені припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до п. 7.5. договору послуг у разі затримки здійснення сервісної оплати за цією угодою замовник сплачує неустойку, що складається з пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення платежів.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів та платежів за сервісне обслуговування відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої становить 196,55 грн. за несвоєчасне внесення лізингових платежів та 108,36 грн. за несвоєчасне внесення плати за сервісне обслуговування.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в загальному розмірі 304,91 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.2.1. договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком 2довідка» до договору.

Умовами п. 7.1.3. договору лізингу передбачено, що за порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2, 5.2., 10.2. Загальних умов лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмет лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмет лізингу.

Згідно з п. 2.1.5. договору лізингу остаточні загальна вартість предмета лізингу - вартість предмет лізингу, вказана в акті або останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Згідно акту прийому-передачі майна від 10.08.2012 остаточні вартість предмету лізингу становить 123 900,00 грн.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що відповідач не подавав звітність про стан та адресу предмета лізингу протягом 4 (чотирьох) кварталів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 4 956,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 160,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 22,93 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 160,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 22,93 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратум» (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, код ЄДРПОУ 35691265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, код ЄДРПОУ 33880354) 8 352 (вісім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 01 коп. боргу по лізинговим платежам, 304 (триста чотири) грн. 91 коп. пені, 4 956 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. штрафу, 160 (сто шістдесят) грн. 68 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 22 (двадцять дві) грн. 93 коп. - 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 18.12.2014.

СуддяВ.В. Сівакова