Рішення

від 04.12.2014 по справі 910/15815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15815/14 04.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарсько-комерційний центр Українського реєстрового Козацтва" про стягнення 344 626,42 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Галай О.О. (дов. №001 від 08.01.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарсько-комерційний центр Українського реєстрового Козацтва" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 344 626,42 грн., в тому числі 232 800,00 грн. основного боргу, 27 432,26 грн. збитків від інфляції, 14 274,15 грн. 3 % річних, 70 120,01 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Генеральним Договором про надання рекламних послуг № 121210 від 12.12.2011 року в частині виготовлення та поставлення рекламної продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року справу № 910/15815/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

15.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на навчанні в Національній школі суддів України справу № 910/15815/14 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року справу № 910/15815/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

16.09.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.09.2014 року розпорядженням В.о Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з навчання, справу № 910/15815/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року справу № 910/15815/14 призначено на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з перебуванням судді Блажівській О.Є. у відпустці.

08.10.2014 року в результаті повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15815/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2014 року.

13.11.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.10.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі, у судовому засіданні 13.11.2014 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.12.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.11.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01025, м. Київ, пров. Десятинний, буд. 7 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарсько-комерційний центр Українського реєстрового Козацтва" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" укладено Генеральний Договір про надання рекламних послуг № 121210 (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконувати у відповідності з завданням замовника згідно умов цього договору рекламні послуги далі по тексту «Робота», а замовник зобов'язується приймати та оплачувати їх.

Згідно з пунктом 3.1. Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами, які підписуються щомісячно після отримання предмету договору згідно замовлень.

Виконавець зобов'язується виконувати роботи по кожному із замовлень протягом узгоджених у відповідних додатках строків з правом дострокового виконання (пункт 4.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що замовник оплачує роботи по цінах, зазначених в договорі, відповідних додатках до цього договору, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт.

На виконання умов Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 232 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 29.03.2014 року (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи) в якості передоплати за виготовлення та поставку рекламної продукції по договору.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення та поставки рекламної продукції не виконав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 300-17 від 15.06.2012 року з вимогою повернути перераховані кошти замовнику.

Відповідачем надано відповідь на претензію № 217 від 21.06.2012 року, відповідно до якої відповідач визнає заборгованість та гарантує повернення коштів у термін до 30.06.2012 року.

Однак відповідач не повернув грошові кошти сплачені позивачем. У зв'язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами Договору у відповідача виник обов'язок здійснити виготовлення та поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що позивачем сплачено на рахунок відповідача 232 800,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення та поставки рекламної продукції не виконав. У зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 232 800,00 грн.

Окрім того, факт не повернення грошових коштів за виготовлення та поставку рекламної продукції не заперечується й відповідачем в своїй відповіді на претензію № 217 від 21.06.2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки рекламної продукції на перераховані позивачем відповідачу грошові кошти матеріали справи не містять.

Відповідно до норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 232 800.00 грн. або поставки рекламної продукції на перераховані позивачем кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 27 432,26 грн. збитків від інфляції, 14 274,15 грн. 3 % річних, 70 120,01 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 01.07.2012 року по 16.07.2014 року.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до пункту 8.2. Договору за порушення строків виконання робіт з вини виконавця останній сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Заявлені позивачем відсотки за користування чужими грошовими коштами по суті є нарахуванням пені.

Суд з урахуванням висновків зроблених раніше, перевіривши розрахунок пені за порушення строків виконання робіт, вважає, що вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 650,82 грн. за період з 01.07.2012 року по 01.01.2013 року.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 27 432,26 грн. збитків від інфляції та 14 274,15 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарсько-комерційний центр Українського реєстрового Козацтва" підлягають частковому задоволенню в розмірі 232 800,00 грн. основного боргу, 17 650,82 грн. пені.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарсько-комерційний центр Українського реєстрового Козацтва" (01025, м. Київ, пров. Десятинний, буд. 7, ідентифікаційний код 33156874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код 32250025) заборгованість у розмірі 232 800 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 17 650 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 5 009 (п'ять тисяч дев'ять) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк