Рішення

від 18.12.2014 по справі 917/2274/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 Справа № 917/2274/14

за позовом Приватного підприємства "Соната Групп", вул. Мостова, буд. 2А, к. 28, м. Дніпропетровськ, 49000 (фактична адреса : вул. Хвойна, буд. 110, м. Дніпропетровськ, 49000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Березень", вул. Халтуріна, буд. 12, кв. 15, м. Полтава, 36014

про стягнення 4 225,69 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

18.12.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Соната Групп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Березень" 4 225,69 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 18.06.2013 р. Договору поставки у спрощений спосіб, з яких 4 225,69 грн. основний борг.

Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, явка представників останніх обов'язковою судом не визнавалася.

Відповідач вимог суду (п. 4 ухвали суду від 05.11.2014 р. та п. 3 ухвали суду від 25.11.2014 р.) не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 8 150,69 грн. та факт його отримання останнім підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 1561 від 18.06.2013 р. та копією товарно-транспортної накладної № Р1561 від 18.06.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (а.с. 6-7) .

За даними позивача відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар в розмірі 3 925,00 грн..

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив остаточну оплату за отриманий ним товар, 18.04.2014 р. на адресу останнього було направлено вимогу про сплату вищезазначеної заборгованості в семиденний термін від дати одержання цієї вимоги оплати. На підтвердження направлення вищезазначеної вимоги позивач надав копію чеку "Укрпошти" (а.с. 9).

На момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складає 4 225,69 грн..

Враховуючи відсутність реагування на вказану вимогу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4 225,69 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що зазначена в описовій частині даного рішення видаткова накладна містить визначення товару, його кількість, категорію, ціну, підписана як представником позивача, так і відповідача, скріплена печатками сторін, між сторонами мав місце факт укладання правочину - договору купівлі-продажу. Отже, беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки їх сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, з огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не оплачував отриманий від позивача товар, 18.04.2014 р. на його адресу позивачем було направлено вимогу про оплату вищезазначеного товару в семиденний термін від дати одержання цієї вимоги. На підтвердження направлення даної вимоги позивач надав суду копію чеку "Украпошти" № 2926 від 18.04.2014 р. (а.с. 9)

Відповідно до висновків Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, що є обов'язковими для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги постачальника, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Тобто, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 1561 від 18.03.2013 р. на суму 4 225,69 грн., настав 03.05.2014 р. : 18.04.2014 р. (момент направлення вимоги) + 5 днів (нормативні строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) + 7 днів для виконання вимоги (з урахуванням, що 1-ше та 2-ге травня є вихідними днями).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не повністю оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 4 225,69 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 225,69 грн. заборгованості підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Березень" (вул. Халтуріна, буд. 12, кв. 15, м. Полтава, 36014), ідентифікаційний код юридичної особи 24825107 на користь Приватного підприємства "Соната Групп" (вул. Мостова, буд. 2А, к. 28, м. Дніпропетровськ, 49000 (фактична адреса : вул. Хвойна, буд. 110, м. Дніпропетровськ, 49000), ідентифікаційний код юридичної особи 35738622 - 4 225,69 грн. заборгованості.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складене 22.12.2014 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК