Рішення

від 18.12.2014 по справі 916/4387/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2014 р.Справа № 916/4387/14

За позовом Приватне виробничо-комерційне підприємство "Астан";

до відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА"

про стягнення 45000грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Ситніков В.О. - за дорученням;

Від відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне виробничо-комерційне підприємство "Астан", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА" заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 45 000 гривень.

Ухвалою суду від 03 листопада 2014 року порушено провадження у справі №916/4387/14 та призначено до розгляду на 24 листопада 2014 року.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалися.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначених у позовній заяві, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 45 000 гривень.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

7 травня 2013 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Астан" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА" було укладено договір №6, предметом якого є купівля-продаж насіння соняшника.

За умовами вказаного договору постачальник - позивач поставляє насіння соняшнику згідно з накладними №483,484,485 від 13.05.2013 року на суму 105 000 гривень, п.1.2 договору.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару за накладними №Рк-0000483 від 13.05.2013 року на суму 52500 гривень, №Рк-0000484 від 13.05.2013 року на суму 18900 гривень, №Рк-0000485 від 13.05.2013 року на суму 1050 гривень, №0000436 від 31.05.2013 року, яку отримано відповідачем згідно довіреності №20 від 2 травня 2014 року загальною кількістю - сто п.о. насіння соняшника НС-2017 еліт.

Сторони станом на 5 листопада 2013 року підписаний акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав борг в сумі 107 392 гривни.

У свою чергу позивач 21 березня 2014 року направив на адресу відповідача рахунок №Сч-0000244 на суму заборгованості 107 392 гривень, які відповідач сплатив частково, що підтверджується виписками банку, а саме 21.03.2014 року в сумі 50 000 гривень, та 16.09.2014 року в сумі 10 000 гривень, борг склав 47 392 гривни, а за договором №6 від 07.05.2013 року в сумі 45 000 гривень.

На адресу відповідача позивач направив претензію за №2509/03 від 25.09.2014 року, яку відповідач залишив без розгляду. Іншу вимогу позивач надіслав 23.10.2014 року за №2310/03, яка також залишена відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 000 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Так в ході розгляду справи було встановлено, що позивач здійснив поставку насіння соняшника за видатковими накладними №Рк-0000483 від 13.05.2013 року на суму 52500 гривень, №Рк-0000484 від 13.05.2013 року на суму 18900 гривень, №Рк-0000485 від 13.05.2013 року на суму 1050 гривень, №0000436 від 31.05.2013 року на загальну суму 105 000 гривень.

У свою чергу відповідач отримав вказану сільськогосподарську продукцію згідно довіреності №20 від 2 травня 2014 року та здійснив часткову оплату в сумі 60 000 гривень, що підтверджується виписками банку. Несплачена сума боргу складає 45 000 гривень.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.2.1 договору, умови сплати - товар сплачується до 15 травня 2013 року, згідно виставленого рахунку, так як встановлено судом позивач лише 21 березня 2014 року направив на адресу відповідача рахунок на оплату отриманої сільськогосподарської продукції, в якому зазначено заборгованість за насіння станом на 31 травня 2013 року у загальній сумі 107 392 гривни.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА" (67624 Одеська область Біляївський район, с. Дачне, вул..Центральна,25, код ЄДРПОУ 05528898) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства „Астан" (67667 Одеська область Біляївський район, смт. Хлібодарське, 11-ий кілометр Тираспольського шосе, код ЄДРПОУ 30605632) заборгованість в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2014 року.

Суддя Г.І. Гуляк

Повне рішення складено 22 грудня 2014 р.