Постанова

від 17.12.2014 по справі 910/10203/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/10203/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Дикий Ю.О., довіреність б/н від 18.08.2014;

від відповідача: Качан В.В., довіреність б/н від 15.05.2014;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014

у справі №910/10203/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айварис»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд»

про стягнення 602313,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Айварис» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (далі - відповідач) про стягнення 602313,42грн. заборгованості та санкцій за Договором дистрибуції №56/10 від 26.11.2010, що мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/10203/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айварис» 593982грн. 45коп. заборгованості, 2440грн. 69коп. 3% річних, 5890грн. 28коп. пені, а також 12046грн. 27коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2014.

В судове засідання 17.12.2014 з'явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, 26.11.2010 було укладено договір дистрибуції №56/10 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати Покупцеві у власність продукти харчування торгової марки "КАТАНА" та ТМ "ОРЕГАНО", визначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (Товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його в порядку і в строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору плата за отриманий товар здійснюється в безготівковому порядку. Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються протягом 45 банківських днів з дня отримання Товару. Днем здійснення платежу є день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи позивачем, а саме: - від 22.10.2013 №3930 на суму 63477,36грн.;

- від 29.10.2013 №4028 на суму 105115,02грн.;

- від 17.12.2013 №4945 на суму 85748,70 грн.;

- від 19.12.2013 №4961 на суму 40086 грн.;

- від 24.12.2013 №4974 на суму 130448,40 грн.;

- від 17.01.2014 №179 на суму 39543,96 грн.;

- від 21.01.2014 №307 на суму 181354,92 грн.;

Отримання товару за вказаними накладними відповідачем підтверджується, наявними в матеріалах справи, довіреностями на отримання матеріальних цінностей за вказаними видатковими накладними, відтиском печатки відповідача на них та підписом уповноваженого представника.

Колегією суддів відхиляється посилання позивача на видаткову накладну №560 від 04.02.2014 на суму 126908,04 грн., з огляду на те, що вказана накладна взагалі не підписана отримувачем товару, не містить відтиску печатки отримувача, а тому не може слугувати доказом поставки відповідачу товару на вказану суму.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно отримання уповноваженим представником товару за видатковими накладними від 22.10.2013 №3930 на суму 63477,36грн. та від 29.10.2013 №4028 на суму 105115,02грн. не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, видаткові накладні від 22.10.2013 №3930 на суму 63477,36грн. та від 29.10.2013 №4028 на суму 105115,02грн. підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою. Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність №1949 від 30.10.2013 на отримання товару представником Карпеченко С.М. за видатковою накладною від 29.10.2013 №4028.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем отримано від позивача товар на суму 645774,36грн., докази оплати зазначеного товари в матеріалах справи відсутні, проте позивач в позовній заяві просив стягнути лише 593982,45грн. заборгованості.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення основного боргу у сумі 593982,45грн.

Заперечення відповідача щодо відсутність у нього обов'язку з оплати поставленого у 2014 році товару в зв'язку з закінченням 31.12.2013 строку дії Договору, судом також відхиляються, оскільки п. 9.1 Договору передбачено його автоматичну пролонгацію на тих самих умовах за відсутності заяви сторін про припинення дії договору, та таких заяв від сторін одна до одної не надходило. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Додатковою угодою №5 від 03.01.2013 до договору сторони дійшли згоди пролонгувати термін його дії до 31.12.2013, проте будь-яких змін до пункту 9.1. Договору сторони не вносили, навпаки зазначивши, що інші пункти договору залишаються без змін.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач порушив грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України;

- пені відповідно до п. 7.5 Договору, на підставі статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням скороченого строку нарахування пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши наведені позивачем розрахунки вищевказаних сум, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам договору. Отже, позовні вимоги про стягнення 2440,69грн. 3% річних та 5890,28грн. пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на несплату позивачем вартості повернутого товару у зв'язку з його низькою купівельною спроможністю та вартості маркетингових послуг, можуть бути предметом розгляду окремого судового провадження. Оскільки ані умовами укладеного сторонами договору, ані вимогами чинного законодавства не передбачено звільнення від обов'язку оплатити отриманий за договором купівлі-продажу товару у зв'язку з наданням послуг.

Крім того, відповідачем не доведено, що поверненено у зв'язку з низькою купівельною спроможністю було той саме товар, що був поставлений згідно з накладними, які є підставою заявленого позову.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/10203/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/10203/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10203/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна